Зарубіжні ЗМІ повідомляють цікаві
подробиці про успішне завершення в ніч
проти 14 жовтня операції з підйому на
поверхню 33 чилійських гірників, що
провели понад два місяці під землею в
шахті Сан-Хосе, і про зворушливі зустрічі
врятованих героїв з їхніми рідними та
близькими – деякі з них нагадували сцени
з латиноамериканських телесеріалів.
– InoPressa. “Ласкаво просимо до життя”:
гірників, похованих у чилійській шахті,
врятовано
Так, “найсміливішим” з врятованих
шахтарів ЗМІ називають Йонні Барріоса,
що попросив, щоб на поверхні його
зустрічала не тільки дружина, але і
коханка. У результаті, 50-річного гірника
чекали дві схвильовані жінки: 58-річна
дружина Марта Салінас, з якою Йонні
прожив 28 років і має трьох спільних
дітей, і 50-річна Сюзанна Валенсуела,
пише The Daily Mail.
Під час операції Марта, мати трьох
синів Барріоса, була схвильована, швидше,
зустріччю з суперницею, ніж з чоловіком.
Всіх цікавило питання, хто з них першою
зустріне і обійме врятованого коханого.
Щасливої виявилася Сюзанна – вона
кинулася на шию Йонні після його виходу
з рятувальної капсули, не приховуючи
своїх почуттів. Сам Барріос за час
ув’язнення в шахті отримав прізвисько
“доктор”: використовуючи знання,
отримані від його матері, що хворіла на
діабет, він допомагав своїм товаришам
по нещастю, повідомляє NEWSru.co.il.
Інший, 18-й за рахунком врятований
гірник, 44-річний Естебан Рохас, перебуваючи
під землею, пообіцяв одружитися з жінкою,
з якою живе у цивільному шлюбі вже 25
років, і у них є навіть онуки. А ще один
шахтар – Аріель Тікона за час ув’язнення
став батьком дівчинки, яку назвали
Есперанса (Надія).
Чималий інтерес громадськості привернув
і 56-річний Омар Рейгадас, який пропрацював
на цій шахті 30 років і вже тричі за ці
роки виявляється замкненим під землею
не по своїй волі. Незважаючи на це, його
сім’я сумнівається, що Рейгадас піде на
спокій і після нинішнього випадку.
Останнім з шахтарів було піднято
нагору начальника зміни, 53-річного Луїса
Урсулу. Він увійде до Книги рекордів
Гіннесса, як людина, яка довше за всіх
пробула під землею – 70 діб. “Хочу
сказати” спасибі “всій країні, всім
тим, хто брав участь у нашому спасінні.
Я пишаюся тим, що я чилієць”, – заявив
журналістам Урсула, який сприяв тому,
що всі гірники вижили в перші 17 діб
ув’язнення, коли ніхто нагорі не знав
про те, чи живі вони.
Останніми на поверхні з’явилися шестеро
рятувальників, які допомагали гірникам
в шахті. Сама операція з підйому людей
в спеціальній капсулі, яка рухалася по
проритому інженерами тунелю, пройшла
значно швидше, ніж очікувалося. Підйом
кожного шахтаря з глибини близько 700
метрів займав приблизно 15 хвилин, ще
стільки ж ішло на спуск капсули.
Західна преса в публікаціях на цю тему
називає визволення 33 чилійських гірників
з 600-метрової глибини після 69 днів
ув’язнення справжнім дивом. Європейські
ЗМІ захоплюються мужністю шахтарів і
згадують аналогічні драматичні історії
в інших частинах планети, повідомляє
InoPressa.
“Для людей в усьому світі порятунок
чилійських шахтарів стало чимось на
зразок сучасної казки, в якій – не гірше
ніж у казці про вовка і сімох козенят –
йдеться про старі як світ страхи і
звільнення, про пітьму і світло, про
смерть і відродження до життя “, – пише
німецька Die Welt.
У Німеччині події в Чилі сколихнули
спогади півстолітньої давності –
порятунок гірників у Ленгеді в 1963 році
– тоді лише після припинення рятувальних
робіт і оголошення дня жалобної панахиди
за наполяганням родичів було проведено
буріння в районі залишеної шахти, де і
вдалося відшукати ще кількох гірників.
Тоді вперше в історії з місця трагедії
йшли телетрансляції, і світ із завмиранням
серця стежив за порятунком 11 тих, що
вижили, шахтарів. Через 40 років історія
про “чудо в Ленгеді” була екранізована,
і порятунок чилійських гірників стане
основою кіносценарію вже незабаром.
Полювання за правами на екранізацію і
інтерв’ю почалася ще до визволення
шахтарів. Гірники домовилися, що будуть
ухвалювати рішення про те, що робити зі
своїми враженнями, разом. Але хто знає
“що стане з цією обіцянкою після того,
як кожен з них пережив своє друге
народження в капсулі “Фенікс”.
Британська The Independent в редакційній
статті зазначає, що завдяки успішному
порятунку шахтарів у Чилі запанувала
атмосфера оптимізму, але акцентує увагу
на тому, що раніше шахтарів зрадили їх
роботодавці і сильно підвів уряд країни,
не встеживши за нормами безпеки на шахті
Сан-Хосе. Правда, в 2007-му держава взагалі
закрила цей рудник, але менш ніж через
рік він відновив роботу, незважаючи на
проблеми з безпекою. Очевидно, влада
Чилі не впоралися з наглядом за численними
шахтами.
“Це не диво”, – заперечує редакція
іспанської El País. На її думку, операція
з порятунку чилійських шахтарів показала,
що в людському житті є ще світлі сторони,
а держава зі свого боку продемонструвала
зразкову шляхетність, зуміла скоординувати
зусилля з порятунку людей і домогтися
залучення до рятувальної операції
кращих іноземних фахівців і найсучаснішої
техніки.
“Солідарність стала грунтом для
боротьби з викликом, з яким вони (чилійці)
запросто могли і не впоратися. Чилі
показала приклад не тільки своїм сусідам,
але і всьому світу: порятунок стався
раніше наміченого терміну, причому для
того, щоб гарантувати збереження життя
шахтарів, реалізовувалися відразу три
стратегічних плани”, – наголошує
видання.
Пустеля Атакама стала дзеркалом, що
змусило мільйони різних людей задуматися
про життя і смерть, несправедливість,
бідність, страх, тривогу ,а обійми з
врятованими шахтарями принесли їм
радість і надію в ці важкі часи. Ще кілька
місяців тому чилійці боролися з наслідками
жахливого землетрусу, причому теж дуже
ефективно. Тепер, повертаючись до
монотонної рутини, необхідно посилити
пильність, адже якщо б для забезпечення
безпеки шахтарів доклали хоча б частину
зусиль, витрачених на їх порятунок,
трагедії ніколи б не сталося.
Зазначимо, що шахтарі перебували під
землею з 5 серпня, коли сталося обвалення
породи. Підготовка до операції визволення
розпочалася 17 вересня. А вирішальна
стадія розпочалась у ніч проти середи.
