В Єгипті маленька
комп’ютерна мишка зробила революцію
Єгипетська
молодь не стала чекати, коли життя стане
кращим, як їм, можливо, передрікала
стара, заскорузла влада. Вони у повному
обсязі використали можливості Інтернету,
в даному випадку їм у пригоді став
Facebook. Завдяки цій мережі молоді люди
зуміли об”єднатися. Ніхто з них не знав,
чим їх виступи проти режиму закінчаться.
Але
проти такої сили народу влада з її
репресивним силовим механізмом виявилася
безсилою. Були жертви і були провокації,
і ще можуть бути, але влада до цих людей
прислухалася, вона їх почула і зрозуміла,
що далі дурити їх не в змозі, пішла на
переговори.
Владі
добре було жити за високими парканами
в царських майже покоях, ні в чому собі
не відмовляти, спокійно відпочивати
на дорогих курортах, ніякої тривоги не
відчуваючи і як існує за високими
парканами простий люд – цими проблемами
не перейматись. І думали, що таке їх
процвітання буде вічним.
Для
цього у них була міцна охорона, озброєна
і по-рабському віддана. І що ми побачили?
Державне військо і поліція перейшли на
бік повстанців. Вони зрозуміли, на чиєму
боці правда, бо самі є вихідцями з цього
народу, також ледве животіли. На фоні
розгнузданого жирування і перебування
в екстазі розкоші влади.
Ненаситні
ніколи не наситяться, бо не знають міри
ні в чому. І ніколи не почують ближнього,
який за парканом – він від нього
відгороджений бронею також.
А
народ заставив себе почути. І це народ,
у якого є держава, є державна мова, на
їхню територію і на їхню мову ніхто не
зазіхав, їх просто обдурили з виборами
без вибору, забули можновладці про міру
переситу.
- У розкошах
своїх маєтків не бачили бідності тих,
ким правили без правил. І не допомогли
їм ні танки, ні коні та верблюди – вони
переможені повсталими людьми.
Тепер ці повстанці
горді, бо піднялись над своїм страхом
і безпорадністю. І можуть диктувати
свої умови. І не зупиняються, з площі не
розходяться, бо бояться, що їх можуть
знову обдурити. Але тепер владі, яку
трохи оновили, приходиться оглядатись
і на Європу і на Америку, бо світ тепер
стає єдиним. Світ пересвідчився, чого
прагне народ і вирішив його підтримати.
Чого
прагнемо ми, українці? Ми хоч самі про
це знаємо? Чи нас влаштовує те, що влада
від нас також відгороджена і металевими
парканами і бронемашинами і нас не чує.
І також від переситу зажиріла і знахабніла.
І це на фоні загальнонаціональної
бідності і безпорадності. Бідні стануть
ще бідніші. Ще не все вкрадено після
ваучеризації, розкрадати ще є що, і
апетити їх зростають. Адже ми мовчимо,
значить, нас все влаштовує – і розкрадання
майна державного і інтелектуального –
бібліотек, архівів – духовного надбання
нації. І наших церков грабунок московською
церквою.
Де
наші месники-герої , не байдужі і
безстрашні? Невже й правда що вже всі
спочили? Залишились лише пристосуванці
та провокатори, що і рідну матір за
зелень продадуть, що їм та Україна?
А
інші – воюватимуть з привидами комунізму –
сталінськими головами та лєнінськими.
Чи у
нас можливості “нет” інші?
Чи
мишку з”їла кішка?
