|
 15 травня 2013 року Пенітенціарна
служба та керівництво Качанівської
колонії шляхом шахрайства знову не
доставили мене до Печерського районного
суду м. Києва та навмисне зірвали мою
участь у допиті свідка Петра Кириченка
у "справі Щербаня". Представники
влади свідомо зірвали мою присутність
у всіх судових засіданнях з допиту
свідків у "справі Щербаня". Вони
робили це цинічно, демонстративно,
сподіваючись на свою безкарність.-
- Я під час усіх цих беззаконь,
які без тіні сумніву роблять люди в
погонах — прокурори, слідчі, працівники
колонії, постійно думаю про страшну
смерть молодого хлопця Ігоря Індило,
якого вбили у відділку міліції за
зачиненими дверима.
-
- Я фізично відчуваю, що
коїлося в душі молодого хлопця, коли
люди в погонах, які мусили б захищати,
методично та жорстоко вбивали його.
-
- Я зараз дуже добре уявляю,
у якому він був відчаї та безвиході.
-
- Я добре уявляю, у якому
стані знаходяться сотні тисяч ув’язнених,
життя яких віддано на поталу звірам у
погонах та суддям без честі й моралі.
-
- Я твердо знаю, як це докорінно
змінити, і сподіваюся, що Господь дасть
мені таку можливість.
-
- А зараз я подала заяву про
злочин посадовців ДПтСУ та Качанівської
колонії, які силоміць, всупереч закону
не допустили мене на всі судові засідання
з допиту свідків у "справі Щербаня",
щоб не дати мені в суді публічно
спростувати всі абсурдні твердження
прокурорських свідків, поставити їм
правильні та вирішальні запитання,
захиститися від вочевидь підроблених
обвинувачень.
-
- Влада просто боялася, що
моя присутність у засіданнях з допиту
свідків повністю доведе всю незаконність
порушення проти мене справи щодо
трагічної загибелі депутата.
-
- Я подала цю заяву про злочин
у Харківську обласну прокуратуру не
тому, що не знаю, що всі ці прокурори,
судді, адміністрація колонії та оточення
Януковича є одним злочинним угрупуванням.
Не тому, що я вірю, буцімто вони відновлять
справедливість і притягнуть до
відповідальності винних у тому, що мене
позбавили права на захист та ізолювали
від судових засідань.
-
- Навпаки, я чудово знаю, що
під час розслідування цієї справи вони
хочуть "відмити", відіпрати свої
брудні мундири та закрити цю справу,
сказавши. що я начебто дійсно відмовлялася
їхати в суди.
Я усвідомлюю все це,
бо ми знаємо, що коли п’яні представники
влади за кермом вбивають людей на
пішохідних переходах — завжди винні
вбиті люди, коли мажори вбивають своїх
опонентів або ґвалтують та вбивають
дівчат — завжди винні вбиті дівчата
та ті, кому не поталанило опинитися на
їх шляху. -
- Ми всі про це знаємо. Саме
тому я подала заяву про злочин, щоб
показати, що вони — в прокуратурі —
"зламають" свідків, підроблять
документи, підуть на найстрашніші
фальсифікації, але, так би мовити,
"доведуть", що я не їхала в суд у
"справі Щербаня" з власної
ініціативи. Саме своїми розповідями я
хочу довести суспільству, що у нас немає
прокурорів, міліціонерів, суддів,
захисників наших прав та нашого життя.
У нас є зграя шакалів, які прикривають
свої злочини погонами та використовують
свою владу для позбавлення всіх нас
залишку прав.
-
- Щоб їх нечесність була
публічно очевидною, відсьогодні я
починаю вести щоденник цього, з дозволу
сказати, розслідування і через своїх
захисників буду оприлюднювати написане.
Адже суспільство має знати, хто чинить
беззаконня за бюджетний рахунок та
живе з цього. Відтак почну з 15 травня
2013 року.
-
- 15 травня 2013 року
-
- У 9.45 я передала чергову
заяву на ім’я начальника Качанівської
колонії та судді Печерського суду м.
Києва через начальника караулу, який
мене охороняє, з вимогою доставити мене
на судове засідання з допиту так званого
свідка.
-
- Я оголосила цю заяву в
своїй тюремній палаті в присутності
сусідки Людмили Олександрівни та
запитала, коли прибуде конвой для мого
транспортування до Києва. Заяву (третю
щодо цього судового засідання) в мене
взяли та відповіли, що відносно прибуття
конвою нічого не знають.
-
- 15 травня 2013 року
-
- О 10.00 я почула по "5 каналу"
заяву ДПтСУ, що вони не знають: хочу я
їхати в судове засідання чи ні. Начебто
я за тиждень до суду не писала ніяких
заяв з вимогою моєї доставки.
-
- Я зрозуміла, що треба діяти
ще більш наполегливіше і тому об 11.00
вийшла в лікарняний коридор та в
присутності всіх охоронців і медичного
персоналу оголосила нову заяву з вимогою
доставити мене до суду та викликати
наглядового прокурора Краснолобова,
щоб він забезпечив контроль щодо мого
вивезення до суду.
-
- Цю заяву у присутності
сімох свідків я вручила начальнику
караулу А. Парамею та запитала у нього:
"Де конвой, який зобов’язаний вже
прибути?" Він взяв заяву та сказав,
що про конвой нічого не знає. Все це
відбувалося під двома стаціонарними
відеокамерами, які офіційно встановлені
в лікарняному коридорі.
-
- 15 травня 2013 року
-
- О 14.00 у новинах "5 каналу"
я почула заяву начальника колонії
Колпащікова, буцімто він особисто дві
години переконував мене поїхати в суд,
однак я начебто відмовилася та провокувала
конвой застосувати силу.
-
- Ця заява викликала істеричний
сміх у моєї сусідки по камері й обурення
медичної сестрички, яка чергувала цього
дня. Мені стало зрозуміло, що поганий
театр продовжується і що проти такого
беззаконня немає прийомів захисту.
-
- Упродовж цілого дня 15
травня ніхто з керівництва колонії так
і не зайшов у палату. Цього, зрозуміло,
не зробив і конвой. І взагалі, навіть
мови не йшлося про те, що до мене начебто
приїздив начальник колонії Колпащіков.
Скажу також, що наглядовий прокурор
Краснолобов до мене так і не з’явився.
Все це зрозуміло, бо вони — одне
угрупування, об’єднане злочином.
-
- У цей день (в одинадцяте!)
за типовою технологією зірвали мою
участь в судовому засіданні з допиту
свідків у "справі Є. Щербаня".
Попередні десять беззаконь відбувалися
за іншим, аніж останнього разу, сценарієм.
Тоді начальник колонії заходив до
медичної палати за день до судового
засідання у супроводі своїх підлеглих
з одною (іноді двома відеокамерами),
ставив мені запитання: чи хочу я їхати
в суд у "справі Щербаня"? Я незмінно
відповідала: "Так". Після чого всі
вони виходили до сусідньої кімнати та
складали так званий акт про мою начебто
відмову від поїздки до суду.
-
- Про цей акт я, звісно,
дізнавалася в день суду і зайвий раз
пересвідчувалася, що замість європейської
країни з європейськими цінностями
режим, незважаючи на те, хто де знаходиться
— на волі чи у в’язниці, побудував нам
один на всіх концтабір.
-
- 16 травня 2013 року
-
- Уже настало 16 травня.
Приблизно о 12.30 до мене в тюремну палату
завітали наглядовий прокурор Краснолобов
та слідчий Харківської обласної
прокуратури Якутін, які повідомили
мене, що за моєю заявою про злочин
відкрито кримінальне провадження
№009144 щодо посадовців, які перешкоджали
моєму доправленню до суду.
-
- Вони мене запевнили, що
щиро хочуть з’ясувати істину. Тоді я
попросила розпочати слідство негайно
і прямо зараз, поки мою сусідку не
примусили казати неправду, поставити
їй запитання: чи був 15 травня, у день
суду, у нашій тюремній палаті конвой
та начальник колонії, які дві години
начебто переконували мене поїхати в
суд?
-
- Прокурор обурився і
відмовився це робити. Але я у його
присутності спитала про це свою сусідку.
Слід віддати їй належне, вона чітко та
зрозуміло підтвердила, що 15 травня, в
день суду, ані начальника колонії, ані
конвою в нашій палаті не було.
-
- Відразу після такого
миттєвого опитування свідка я попросила
прокурора та слідчого вийти разом зі
мною в коридор до поста охорони, щоб
оглянути журнал реєстрації відвідувань
нашої медичної палати 15 травня. Прокурор
та слідчий почали активно від цього
відмовлятися, однак я вийшла в коридор
у їх супроводі, взяла зі столу журнал
реєстрації і відкрила в їх присутності
перелік відвідувачів за 15 травня.
-
- Начальник охорони почав
виривати з моїх рук журнал, але я не
дала йому це зробити. У присутності
прокурора та слідчого я прочитала всі
прізвища відвідувачів. Я була переконана,
що в списку не буде начальника колонії,
оскільки 15 травня він мене не відвідував.
Однак дуже здивувалася, коли посередині
аркуша цього журналу я побачила підробки:
чиєсь прізвище було грубо стерте гумкою,
а на цьому місті "красувалося"
прізвище начальника Качанівської
колонії.
-
- Я піднесла аркуш під лампу
денного освітлення, і всі, хто стояв
поруч із столом, побачили через "просвіт"
протерту на аркуші дірку. Я запитала у
прокурора та слідчого, які клялися, що
чесно проводитимуть розслідування, чи
бачать вони протерту дірку в аркуші та
неохайно вписане прізвище начальника
колонії.
-
- Після паузи обоє були
вимушені сказати, що "так, вони бачать
підробку".
-
- Усе це відбувалося в
присутності медичного персоналу,
начальника охорони, двох жінок-охоронців,
прокурора та слідчого. Я попросила
негайно провести експертизу фальсифікації
та встановити факт злочину. Наглядовий
прокурор Краснолобов без складання
будь-якого протоколу про вилучення
доказів злочину забрав цей журнал і
пішов разом зі слідчим, щось сказавши
начальнику охорони.
-
- Потім почалася моя зустріч
із захисником, але я декілька разів
виходила з кімнати для побачень, заходила
в палату і бачила, як начальник охорони
грубо та жорстко розмовляє з моєю
сусідкою по камері і вона плаче.
-
- Я впевнена, що почався
процес примусу людини дати неправдиві
свідчення. І це тільки початок демонстрації
того факту, що прокурори, слідчі,
адміністрація колонії — це "одне
ціле", якому доручено розправитися
зі мною без законів, правил та обмежень.
-
- У цьому своєму щоденнику
я буду писати подальшу історію їх
злочину. По днях та годинах. Я це роблю
не для того, щоб щось комусь довести, а
для того, щоб вони — ці оборотні в
погонах — знали, що відразу після зміни
влади вони постануть перед судом. Так
само, як постав Пукач, який також думав,
що безвідповідальність буде нескінченною.
|
