|
| Кінний полк Чорних
Запорожців це був один з найстарших
кінних полків армії УНР. Свій родовід
він починає з Кінної Сотні 2-го Запорозького
полку.
В лютому 1918, після того
як українські військові частини покинули
Київ, на базі решток тих частин створено
Окремий Запорізький Загін, який очолив
ґенерал майор Констянтин Присовський,
начштабу - полк. Вержбицький. Загін
складалася з двох куренів піхоти
(К-данти: Загродський і Болбочан) та
куреня кінноти (полк. Петрів) плюс
артилєрія і другі технічні частини.
|
Коли після договору з
Німцями і австрійцями відбито від
большевиків Київ і запорозький загін
розгорнувся в Дивізію, то при 2-гому
Запорозькому піхотному полку створено
Кінну Сотню, яку очолив сотник Римський
Корсаків. Сотня була створена на базі
команди кінних розвідчиків бувшого
Богунівського полку, до якої додано
кількох кіннотчиків які були в полку.
(Майор Микола Отрешко-Арський "До
статті Сотн. А. Кущинського: Коротка
генеза історії Сердюцьких формацій".
Журнал ВІСТІ, Орган Військово-політичної
думки, Крайової Управи Братства кол.
Вояків 1 УД УНА в Німеччині. Ч. 108, стор.
131-132).
В складі 2-го пішого
полку сотня брала участь в кампанії на
лівому березі Дніпра і потім в Кримському
поході. Сотня під командою сотн.
Римського-Корсаківа складалася з трьох
чот якими командували хорунжі Борис
Шевченко, Петро Дяченко та Сисун.
Після Кримського походу
запорожці були розташовані на кордоні
з Росією. Про це полковник Дяченко пише
так: "В боях під
Картушином, Камінською Слободою та в
інших містах відзначилась особливо
кінна сотня. Це був час, коли не дивлячись
на мирний стан, продовжувалась війна
на кордонах Московчини". (Полк.
Чорний Запорожець: "Чорні Запорожці".
ВІСТІ, Ч. 3-4 (89-90) стор. 39).
Під час повстання проти
гетьмана кінна сотня розгортається в
кінний ім. Отамана Петра Болбочана
Дивізіон, включивши в свої лави кінних
повстанців в районів Решетилівки і
Білоцерківки (Полтавщина). (Полк. Чорний
запрожець. Вище подана стаття).
В січні 1919 року, сотник
Волох заарештував полковника Болбочана
і очолив запорозький корпус. Тоді кінний
ім. Отамана Петра Болбочана Дивізіон
був змушений змінити свою назву і
переіменувався в Кінний Полк Чорних
Запорожців. Сотник Римський-Корсаків
був змушений покинути полк щоби уникнути
репресій з боку Волоха, і команду над
полком обняв поручник Петро Дяченко,
який ним командувава аж до кінця
Визвольних Війн. Всю кампанію 1919 року
полк був в складі спершу запорозького
корпусу а потім запрозької групи, де
разом з 6-тим Кінним Полком Ім. Кошового
Гордієнка творив 3-ту Окрему Кінну
Бригаду тієї ж групи. Кінний полк Чорних
запорожців носив в той час номер 5.
Наприкінці квітня 1919 року полк начисляв
200 шабель (Тинченко, Ярослав: "Українське
Офіцерство: Шляхи скорботи та забуття
1917-1921 рр." Київ 1995, Тиражувальний
центр, стор. 221-222 та таблиці 5 і 6.).
При кінці 1919 року, рештки
армії вирушають в Перший Зимовий Похід,
з ними рушили і чорношличники, які в той
щас мали такий командний склад: Командир
полку - пор. Дяченко, 1-ий заступник -
сотн. Божко, 2-гий заступник - Пор. Броже,
ад'ютант – хор. М'якота, к-р 1-ої сотні –
хор. Богаєвський, к-р 2-ої сотні – хор.
Нестеренко, к-р 3-ої сотні – пор. Соловйов,
к-р 4-ої сотні – хор. Бурба, к-р кулеметної
сотні – хор. Щербина, к-р гарматної
батереї – хор. Чорниця, к-р господарської
сотні – пор. Токар. Склад полку: 212 шабель,
11 тяжких кулеметів на станках, 9 легких
і гармата. Разом 419 козаків і офіцерів.
Під час Зимового Походу при полку
формується пластунська (пішша) сотня,
якою командує хор. Плужник. За п'ять
місяців Зимового Походу полк пройшов
понад 2.000 км. За цей час мав 20 боїв і
багато сутичок з денікінцями і
червоноармійцями. При кінці Зимового
походу полк мав поверх 500 чоловік і під
час бою виставляв 250 шабель, 2 гармати,
12 тяжких кулеметів на станках і 15 легких,
та до 100 багнетів пластунської сотні. (
Полк. Чорний запорожець. Цит. праця.).
Під час боїв у 1920 році
полк спершу входив в склад Окремої
Кінної дивізії а потім був частиною
1-шої Запорізької Дивізії. Як згадує
полк. Дященко у своїй статті "Чорні
Запорожці", яка появилася в журналі
Вісті, так як подано вище, бойовий склад
полку на 12-го листопада 1920 року був
такий: 5 кінних сотень – 380 шабель,
кулеметна сотня – 12 тяжких кулеметів
на станках, гарматний курінь – 6 гармат,
пластунський курінь - 400 багнетів,
кулеметна сотня пластунів – 8 тяжких
кулеметів, санітарна чота – лікар
Азарова, ветеринарна чота – пор. Лікар
Чупляк, культ.освітний старшина пор.
Ранюк, полкова оркестра – хор. Малиновський.
Бойові операції армії
УНР тривали аж до 20 листопада 1920 року,
потім армія була змушена перейти на
окуповану поляками Галичину, де була
розброєна та інтернована. Полк Чорних
Запорожців проіснував в таборах
інтернованих аж до 1924 року, коли армія
була розпущена.
Ігор Василик
Український дослідник з Аргентини
Поширити в соцмережах:
| 