Шамани чотирьох південноамериканських
племен і їхні алтайські “колеги”
збираються відкрити “енергетичний
канал” в одному з найбільш містичних
місць Землі – на алтайському плато Укок.
13 серпня відбулася церемонія “спрямування
енергії Гірського Алтая на благо всієї
Землі”. Туди, в “зону спокою Укок”,
прибули вожді чотирьох південноамериканських
племен з Болівії і представники корінного
населення Гірського Алтаю.
Як повідомляє фонд “Алтай – XXI
століття”, вони здійснюють ритуальні
обряди на захист священних алтайських
територій, передає Infox.ru.
Шамани племен коги і аруаки вважають
себе “хранителями сакральних місць”
і своє призначення бачать в порятунку
світу через збереження ще незайманих
людською цивілізацією куточків природи.
Дуже давно болівійські шамани не
виїжджали в цивілізований світ.
Алтай вважають своєю прабатьківщиною
багато народів світу, зокрема угорці,
корейці, японці.
Саме тому вожді південноамериканських
племен, задумавши провести ритуальні
молитви на захист Землі, вирішили почати
саме з Алтаю. Вважаючи себе “старшими
братами” сучасного людства, вони
стурбовані екологічним станом планети
і духовним рівнем цивілізації.
7 серпня в Онгудайському районі, звідки,
за стародавніми легендами алтайців,
почалося розселення народів, відбулася
перша ритуальна медитація. Потім шамани
відвідали священні місця Усть-канського
і Кош-Агачського районів Республіки
Алтай.
13 серпня південноамериканські шамани
зійшли на плоскогір’ї Укок, де спільно
з представниками корінного населення
провели обряд, присвячений “гармонії
Землі і Неба”. 14 і 15 серпня вони
проведуть на Телецькому озері, яке також
вважається одним зі священних місць
Землі. 17 серпня південноамериканська
делегація вирушить додому з Барнаула,
столиці Алтайського краю.
“Зона спокою Укок” – одне з
найзагадковіших місць на планеті. Воно
розташоване на стику державних кордонів
Казахстану, Китаю, Монголії і Росії. Це
місце є священним для монгольських і
китайських буддистів.
Вперше про його сакральність було
сказано після того, як в 1993 році група
новосибірських археологів виявила в
одному з курганів в долині річки Ак-Алаха,
мумію молодої жінки, що добре збереглася.
Ця мумія відома як “принцеса Укока”,
хоча насправді жінка походила з середніх
шарів пазирикського суспільства.
Зараз, не дивлячись на дуже активні
протести громадськості Республіки
Алтай, мумія знаходиться в музеї
археології і етнографії СО РАН в
Новосибірську. Всього ж на плоскогір’ї
Укок розташовано близько 1 500 археологічних
пам’ятників.
Мумії належать представникам племен,
що проживали на Алтаї в так званий
пазирикський період (V-II століття до
наший ери). При дослідженні ДНК мумій
учені прийшли до висновку, що найбільш
“близькими родичами” людей, що
проживали на плоскогір’ї Укок більше
двох тисяч років назад, зараз є селькупи.
Також знайдена їхня генетична близькість
до казахів і уйгурів.
Проте алтайська громадськість
категорично не згодна з висновками
учених. Алтайці вважають себе прямими
нащадками племен, що населяли плоскогір’я
Укок в давнину.
Після виявлення на плоскогір’ї мумій
алтайська громадськість під приводом
припинення “варварства з боку
археологів”, “осквернення національних
святинь” зажадала від алтайського
парламенту – Эл-Курултая – накласти
мораторій на археологічні розкопки на
плоскогір’ї.
Держзбори підтримали вимогу громадськості
і наклали відповідний 10-річний мораторій.
Його дія закінчилася в 2006 році. Представники
алтайців, що вимагали заборони
археологічній діяльності на плоскогір’ї,
стверджували, що плоскогір’я завжди
було для алтайців священним місцем.
Більш того, вони знали про місцерозташування
кургану “принцеси”, яку у всі
століття шанували як принцесу Кадин. У
зв’язку з цим, відразу після розкопок
вони почали вимагати повернення мумії
в Республіку Алтай.
Місцеві шамани стверджують, що мумія
належить принцесі Кадин, а її вилучення
з місця поховання стало причиною різних
нещасть, зокрема, сильного землетрусу,
що відбувся в Гірському Алтаї наприкінці
вересня 2003 року.
Місцеві жителі вірять, що “Княжна
Кадин”, вік якої – майже 3 тисячі
років, була прародителькою роду людського.
Вона одягнена в білий одяг з найтоншого
шовку і прикрашена дорогими золотими
і бронзовими прикрасами та ритуальною
зброєю. Високий зріст, тонкі, аристократичні
риси обличчя і дивна манера одягатися
зруйнували уявлення учених про те, що
ці краї населяли приземисті предки
алтайців, які не знали мистецтва обробки
металів.
Учені ж наполягають на продовженні
розкопок на плоскогір’ї Укок у зв’язку
з тим, що археологічним пам’ятникам
загрожує небезпека у зв’язку з глобальним
потеплінням.
