Життєвий шлях Його Святості Далай-лами XIV

Буддійський чернець Тєнзин Гьяцо Його Святість Далай-лама XIV народився 6 липня 1935 року в селянській сім’ї на північному сході Тибету в провінції Амдо в маленькому селі Такцер, що знаходиться недалеко від озера Кукунор. Дитині дали ім’я Лхамо Дхондруб. У 1909 році Е.С. Далай-лама XIII, здійснюючи паломництво по святих місцях, відвідав село Такцер. Він відмітив красу цього місця і сказав, що хотів би повернутися сюди знову.

Коли в 1933 році помер Е.С. Далай-лама XIII, його тіло, згідно традиції, забальзамували і посадили на трон. Через якийсь час голова померлого обернулася на північний схід – туди, де ченцям належало шукати його реінкарнацію. Незабаром регент-правитель, дивлячись у священне озеро Лхамой, побачив віддзеркалення: триповерховий монастир з бірюзовим дахом і поруч селянський будинок під ялівцевим дахом. “Це було житло моїх батьків, – розповідає Е.С. Далай-лама XIV. – Пройшло багато часу, щоб знайти наш будинок”. Тільки у 1937 році в село Такцер прибула особлива група лам, що шукала нове втілення Далай-лами. Втілення Далай-лами було розпізнане в дворічному Лхамо Дхондрупе, “лами з пошукової групи прийшли до нас і розклали переді мною, дворічним, речі, серед яких були декілька що належали покійному Далай-ламі. Я відразу вибрав їх з купи і сказав: “Це моє”. Так було визначено, що саме в мене вселилася душа померлого, і я був визнаний черговим втіленням Будди”. Після відповідних випробувань Лхамо Дхондруп був визнаний реінкарнацією Його Святістю Далай-лами XIII. Зведення на трон Далай-лами XIV відбулося 22 лютого 1940 року в столиці Тибету Лхасе. Визнаний Далай-ламою Лхамо Дхондруб отримав нове ім’я – Джецун Джампел Нгаванг Йеше Тензин Гьяцо. Серед можливих переведень цих численних епітетів : “Святий”, “Ніжна слава”, “Великомилосердний”, “Захисник віри”, “Океан мудрості”. Тибетці зазвичай називають його Йеше Норбу – “Всевиконуюча коштовність”, або просто Кундун – “Присутність”. Навчання Далай-лами проходило по традиційній тибетській системі з двома офіційними наставниками – Лингом Ринпоче і Триджангом Ринпоче. У програму навчання входили “п’ять великих наук” (логіка, тібетське мистецтво і культура, санскрит, медицина, буддійська філософія) і “п’ять малих” (поезія, музика і драматичне мистецтво, астрологія і словесність).

Приступивши до учбових занять в шестирічному віці в двадцять чотири роки Далай-лама склав попередні іспити в трьох головних монастирських університетах Тибету : Дрепунге, Сірка і Гандене, а завершив навчання в двадцять п’ять років, присудженням вищої міри доктора буддійської філософії – геше лхарамба. Фінальні іспити проходили у присутності 20 000 учених-ченців, в головному храмі Лхаси під час щорічного молитовного фестивалю Монлам взимку 1959 року. 17 листопада 1950 року, після вступу в Тибет військ Народної Визвольної Армії Китаю, Його Святість Далай-лама, якому було тоді всього 16 років, перейняв на себе політичні повноваження, ставши главою держави і уряду. У течії дев’яти років Далай-лама невпинно робив спроби мирного врегулювання тибето-китайского конфлікту з владою КНР. У 1954 він їде в Пекін для проведення мирних переговорів з Мао Цзе-дуном і іншими китайськими лідерами, у тому числі з Джоу Эн-лаем і Ден Сяо-пином. У 1956, відвідуючи Індію у рамках святкування 2500-річчя з дня народження Будди, він проводить ряд зустрічей з прем’єр-міністром Індії Джавахарлалом Неру і прем’єр-міністром Китаю Джоу Эн-лаем для обговорення ситуації, що загострилася, в Тибеті. Проте зусилля Його Святості із мирного врегулювання тибето-китайского конфлікту зводилися нанівець жорсткою політикою Пекіна в східному Тибеті, яка призводила до руйнування традиційного способу життя Тибетців. Тривало масове створення колгоспів, усувалося кочевництво, знищувалися монастирі (так в цілому 6000 буддійських монастирів було зруйновано). Жорстка політика влади КНР в Тибеті спричинила народні хвилювання. Рух опору швидко поширився по усьому Тибету і 10 березня 1959 року в столиці Тибету Лхасе спалахнуло безпрецедентне по своєму розмаху народне повстання. Його учасники вимагали від китайської влади піти з Тибету і затверджували незалежність своєї країни. Тибетське народне повстання було жорстоко придушене китайською армією. Ці події привели до того, що в ніч на 17 березня 1959 року Його Святість Далай-лама XIV був вимушений залишити Лхасу і емігрувати у вигнання. Політичний притулок надала йому Індія.

Разом з Його Святістю
у вигнання за ним послідувало близько
80 тисяч тибетців. З 1960 року Далай-лама
влаштувався в індійському містечку
Дхарамсала, яке називають “маленькою
Лхасой”. У Дхарамсале розташувалася
і штаб-квартира тибетського уряду у
вигнанні.

Сформувавши новий
тибетський уряд у вигнанні, Його Святість
поставив першочергове завдання для
виживання тибетців в умовах вигнання
і в порятунку своєї традиції і культури.
Для цієї мети були засновані поселення
тибетських біженців, основним заняттям
яких стало сільське господарство.
Економічний розвиток і створення
системи освіти сприяв вихованню нового
покоління тибетських дітей, що прекрасно
знають свою мову, історію, релігію і
культуру. У 1959 році був створений
Тибетський інститут драматичних
мистецтв (TIPA), а також Центральний
інститут вищої тибетології – вищий
учбовий заклад для тибетців, що проживають
в Індії. Для збереження великих зборів
навчань тибетського буддизму – основи
тибетського способу життя, у вигнанні
було побудовано понад 200 монастирів.
За роки вигнання, своєю діяльністю
Далай-лама зумів добитися не лише
відновлення в Індії основних монастирських
тибетських центрів, але і прогресу в
традиційній системі освіти і структури
громадського самоврядування тибетської
діаспори.

З метою захистити
права свого народу, Його Святість
Далай-лама XIV як світський лідер Тибету
включився в міжнародне громадське
життя. Упродовж десятиліть, відвідуючи
країни Заходу і Сходу, він неухильно
проповідував і розвивав ідею миру як
основи життя людського співтовариства;
співчуття і любові – як всесвітній
релігії і також ідею загальної
відповідальності. Чудово, що він не
лише проповідував ці ідеї, але і втілював
їх у життя у сфері міжрелігійних
стосунків і політики, продовжуючи
шукати вирішення тибетської проблеми
винятково з позицій принципу не
насильства.

Починаючи з перших
років вигнання, Його Святість неодноразово
звертався в Організацію Об’єднаних
Націй з проханням про сприяння у
вирішенні тибетського питання. В
результаті Генеральною Асамблеєю ООН
ухвалили три резолюції (у 1959, 1961 і 1965),
що закликають Китай шанувати права
людини в Тибеті і прагнення тибетців
до самовизначення.

У 1963 році Його
Святість проголосив демократичну
конституцію, засновану на буддійських
принципах і Загальній декларації прав
людини як моделі майбутнього вільного
Тибету. Сьогодні тибетський парламент
формується на основі виборів. Його
Святість постійно підкреслює необхідність
демократизації тибетської адміністрації
і неодноразово заявляв, що після
вирішення тибетського питання він не
буде займати жодної політичної посади.

Складовою частиною
буддійського світогляду Далай-лама
вважає екологічний підхід до положення
людини у світі. Темі екології присвячено
багато його виступів, включаючи
знаменитий “План світу з п’яти
пунктів”, викладений в 1987 році на
Нараді Конгресу США з прав людини. План
передбачав припинення масового
переселення китайців в Тибет, відновлення
основних прав людини і демократичних
свобод. У згоді з цим планом вирішення
тибетської проблеми бачилося в
компромісному варіанті статусу
Тибетської автономії. План з’являвся
як програма перетворення усієї території
Тибету в зону світу, виведення китайських
військ і очищення землі від ядерної
зброї, припинення використання Китаєм
території Тибету як місця для виробництва
ядерної зброї і поховання радіоактивних
відходів. План передбачав відновлення
і охорону довкілля : створення унікального
природного заповідника – найбільшого
біосферного парку і “лабораторії”
духовної практики, а також перетворення
Тибету в притулок для усіх організацій,
які виступають за зміцнення світу і
захист усіх форм життя.

15 червня 1988 року в
Страсбурзі Його Святість висунув
розширений варіант “Плану з п’яти
пунктів”, запропонувавши демократичне
самоврядування в Тибеті “в співпраці
з Китайською Народною Республікою”.

2 вересня 1991 року
тибетський уряд у вигнанні оголошує
Страсбурзька пропозиція недійсною
через закритість і негативний настрій
китайського керівництва по відношенню
до висунених в Страсбурзі пропозицій.

9 жовтня 1991 року
виступаючи в Єльському університеті
в США, Його Святість Далай-лама XIV сказав,
що хотів би відвідати Тибет, щоб особисто
оцінити політичну ситуацію, що склалася.
“Я дуже турбуюся, – сказав він, – що ця
вибухонебезпечна ситуація може
спричинити спалахи насильства. Я хочу
зробити усе, що в моїх силах, щоб цьому
запобігти. Мій візит став би новою
можливістю для досягнення розуміння
і створення основи для знаходження
рішення шляхом переговорів”.

З 1967 року Його
Святість Далай-лама зробив низку
подорожей по країнами, які розташовані
на п’яти континентах Землі, побувавши
в 46 країнах світу. Його Святість тричі
відвідував СРСР – в 1979, 1982 і 1986 роках. На
початку 90-х також їздив до Росії. В 1991
і 1992 роках він відвідав традиційні
буддійські республіки: Бурятію і
Агинский Автономний Округ, Туву і
Калмикію, а в 1994 році знову побував в
Москві. У 1996 році по дорозі в Монголію
Його Святість Далай-лама знову відвідує
Москву, а в листопаді 2004 року після
десятирічної перерви, Його Святість
приїжджав з коротким пастирським
візитом в буддійську республіку
Калмикію. Проте, чинна влада Росії
вирішила не приймати Далай-ламу, щоб
не псувати відносини з КНР.

Велика роль Його
Святості Далай-лами у відстоюванні не
сектантського підходу до буддійського
Вчення і традицій як в самому тибетському
суспільстві, так і в західному світі.
Передаючи практики і навчання усіх
чотирьох шкіл тибетського буддизму і
постійно підкреслюючи їх рівну цінність
і фундаментальну єдність, Його Святість
Далай-лама виступає як один з основних
лідерів буддистів всього світу.

У 1973 році у Ватикані Його Святість Далай-лама XIV зустрічався з Його Святістю Папою Римським Павлом VI. На прес-конференції в Римі в 1980 він виразив надію на зустріч з Іоанном Павлом II : “Ми живемо в період колосальної кризи, в період подій, що бентежать світ. Неможливо знайти душевний спокій, якщо немає гарантій безпеки і гармонії у відносинах між народами. Ось чому з вірою і надією я чекаю зустрічі зі Святішим Батьком, щоб обмінятися ідеями і почуттями і вислухати його судження про те, як ми можемо відкрити двері до світу і спокою у відносинах між народами”. Перша зустріч Його Святості Далай-лама XIV з Його Святістю Папою Римським Іоанном Павлом II відбулася у Ватикані в 1980 році, наступні їх зустрічі відбулися в 1982, 1990, 1996 і 1999 року. У 1981 Його Святість розмовляв з єпископом Кентерберийским Робертом Ранси і іншими лідерами англіканської церкви в Лондоні. Він також зустрівся з лідерами ісламською, римо-католицькою і іудейською церквами і виступив на конгресі світових релігій, де в його честь була проведена міжконфесійна служба. “Я завжди вірю, – говорив він, – що набагато краще, якщо у нас буде широка різноманітність релігій, широка різноманітність філософії, ніж одна релігія або філософія. Це необхідно внаслідок того, що у людей різні ментальні схильності. У кожної релігії є свої унікальні ідеї і методи. Вивчаючи їх, ми збагатимо власну віру”.

Обґрунтування свого
бачення любові як об’єднуючого принципу
усіх релігії Його Святість проводить
практично в усіх релігійних проповідях,
у світських лекціях, виступах. Спеціально
звернені до цієї теми його роботи :
“Compassion and the Individual” (Співчуття і
особа), “Dimensions of Spirituality” (Виміри
духовного світу).
Приклад
унікальної
особи цього ченця-мислителя-політика
мав значення для професіоналів великої
світової політики. Такі роботи Далай-лами
як: “Place of Ethics and Morality in Politics” (Місце
моральності та моралі в політиці);
“Spiritual Contribution to Social Progress” (Вклад
духовності в соціальний прогрес);
“Compassion in Global Politics” (Співчуття у
світовій політиці), “The Global Community and
the Need for Universal Responsibility” (Світова
спільнота і потреба в загальній
відповідальності), були високо оцінені
у всьому світі.

З 1973 року, коли Його Святість Далай-лама XIV уперше відвідав країни заходу, багато зарубіжних інститутів і університети присуджували йому нагороди і почесні вчені звання на знак визнання його блискучих праць за буддійською філософією і активної пропаганди міжрелігійного діалогу, рішення міжнародних конфліктів, питань, пов’язаних з порушенням прав людини і забрудненням довкілля. Вручаючи Його Святості премію імені Рауля Валленберга (нарада Конгресу США з прав людини), конгресмен Том Лантос відмітив: “Мужня боротьба Його Святості Далай-лами свідчить про те, що він є провідним лідером в боротьбі за права людини і мир у всьому світі. Його невичерпне прагнення покласти край стражданню тибетського народу за допомогою мирних переговорів і політики примирення вимагає колосальної мужності і жертовності”. Серед численних премій і нагород, присуджених Його Святості за його заслуги в боротьбі за мир і дотримання прав людини, : філіппінська премія Магсейсея (відома як “Нобелівська премія Азії”); гуманітарна премія імені Альберта Швейцера (Нью-Йорк, США); премія імені доктора Леопольда Лукаса (Німеччина); “Премія пам’яті” (фонд Даниеля Міттерана, Франція); “Нагорода за лідерство в області миротворчої діяльності” (фонд “Ядерного століття”, США); нагорода “За мир і об’єднання” (Національна мирна конференція, Нью-Делі, Індія) і Перша премія Фонду Сарториуса (Німеччина). Гуманістична діяльність Його Святості Далай-лами XIV отримала широке визнання у світі, виразилося в присудженні йому Нобелівській премії світу в 1989 році. Рішення норвезького Нобелівського комітету про присудження Премії світу Його Святості Далай-ламі викликало схвалення усієї світової спільноти (за винятком Китаю). Комітет підкреслив, що “Далай-лама у своїй боротьбі за звільнення Тибету неухильно виступає проти застосування насильства. Він закликає до пошуку мирного рішення, заснованого на терпимості і взаємній пошані, з метою збереження історичної і культурної спадщини свого народу”.

10 грудня 1989 року
Його Святість Далай-лама XIV прийняв
Нобелівську премію від імені усіх, хто
піддається гонінням, усіх, хто бореться
за свободу і працює в ім’я світу в усьому
світі, а також від імені тибетського
народу. “Ця премія, – заявив Його
Святість, – підтверджує нашу переконаність
в тому, що зброєю правди, мужності та
рішучості Тибет доб’ється звільнення.
Наша боротьба має бути ненасильницькою
і вільною від ненависті”.

Його Святість також направив слова підтримки очолюваному студентами демократичному руху в Китаї: “Народний демократичний рух в Китаї був жорстоко придушений. Але я не думаю, що демонстрації протесту не принесли плодів, бо дух свободи знову увірвався в серця китайського народу, і Китай не зможе встояти перед цим духом свободи, що захлеснув сьогодні багато частин світу. Мужні студенти і їх прибічники показали китайському керівництву і всьому світу обличчя справжнього гуманізму, властиве цій великій нації”. Свою життєву філософію Його Святість Далай-лама виражає на зустрічах з політичними, громадськими і релігійними діячами, а також в численних публічних лекціях тих, що проходять в різних країнах світу і відкритих публікаціях. Найбільш популярною публікацією у світі є стаття Його Святості Далай-лами “A Human Approach to World Peace” (Людський підхід до світу на землі), що демонструє кредо його світогляду. Із спеціальних робіт Його Святості Далай-лами XIV з проблеми екології відомі: “Tree of Life. Buddhism and Protection of Nature. With a Declaration on Environmental Ethics by His Holiness The Dalai Lama (Дерево життя. Буддизм і захист природи. З Декларацією Його Святості з природозахисної етики); “His Holiness the XIV Dalai Lama on the Environment”, – в перекладі: Його Святість Далай-лама XIV. Життя на Землі: Лекції і статті з проблеми екології. Збірка. М., 1996.

Окрім численних лекцій і робіт після, власне, буддійської філософії і психології, що мають унікальне значення для сучасного Західного світу, зацікавленого в знайомстві з древньою буддійською культурою, Його Святість грає важливу роль в процесі взаємовивчення і збагачення буддизму і сучасної науки. Він є ініціатором і неодмінним учасником проведення регулярних наукових конференцій, організованих як діалог тибетської традиції і сучасної науки в різних галузях знань. Своє розуміння принципів співвідношення науки і духовності Його Святість виклав у статті: “Meeting – Points in Science and Spirituality” (Загальні пункти науки і духовності).

Його Святість часто
говорить: “Я – усього лише простий
буддійський чернець, не більше, не
менше”. Він веде життя буддійського
ченця. У Дхарамсале він прокидається
в 4 ранку, медитує, читає молитви і
витримує жорсткий графік офіційних
зустрічей, аудієнцій, релігійних практик
і церемоній. Кожен свій день він завершує
молитвою. Відповідаючи на питання про
джерело свого натхнення, він часто
приводить свій улюблений чотиривірш
з праці прославленого буддійського
святого Шантидеви :

Доки триває
простір

Доки живі живуть

Нехай у світі і я
залишуся

Страждань розсіювати
імлу.