П'ятниця, 26.05.2017, 02:00


Головна Реєстрація RSS PDA   18+
Вітаю Вас, Гість
загрузка...
Пошук на сайті
Ми в СоцМережах
Свежие новости
НОВОСТЬ ДНЯ
Головна » Статті » Аналітика, статті, публіцистика » Аналітика

"Листи щастя" — Януковичу. Ганьба & Євробачення


Фініш великих виборів наздогнав скандал "виборів маленьких", на чергове Євробачення (в Осло). Інформпростір домучили "відкриті листи" від обурених та скривджених у зв’язку з Євроконкурсом. Президенту України, який необачно пообіцяв на плакатах "почути кожного", не залишається нічого іншого, як сісти — і слухати… цей скрегіт "піраній" в акваріумі під назвою "Шоу-бізнес".

Тим часом кожен у нас зайнятий важливою справою. Бійці з "білосердечної" агітбригади, що її народ прозвав "Пающіє труси", перуть білизну, згадуючи минулі дні та битви, які хвацько програли вони. А переможці з біло-блакитної "Співочої ескадрильї" відразу вчепилися один одному в горлянки — за "галявину" під президентським сонцем.

Золоті голоси з однієї партії на всю країну таврують ганьбою... вокаліста зі свого ж стану. Той (у свою чергу) — спливає мало не хрипом екзальтованих клятв у відданості партійному Ідеалу.

***

Димова завіса навколо псевдоскандалу (див. в Інтернеті відкритий лист президентові від Т.Повалій енд компані, а також політінформацію від скривдженого євроздобувача В.Лазаровича) — якась зовсім "піротехнічна". Ніби під шумок інспірованого єврогвалту вирішили вивести нових людей на старі орбіти — у керівні крісла НТКУ. Не дивно, що в списку підписантів, які обурилися відбором на Євробачення, значаться найтонші поціновувачі євромузичних традицій — Є.Бенкендорф і В.Арфуш. Після повергнутого В.Ілащука їм і прописано керувати УТ-1.

У цілому, медійно-розтиражований сумбур із "листами щастя Віктору Федоровичу" бачиться мені чистою "опереткою". Для дурнів. І, фактично, кожна позиція в цих епістоляріях — або брехня, або вірнопідданство. Або фарисейство — задля власного корпоративного блага.

Далі — нічого особистого, виключно "лінгвоаналіз".

***

Лист перший: В. Януковичу — від "діячів культури". У ньому, як відомо, дванадцять обурених "митців" здивовані корупцією в телебізнесі, хоча одного без іншого, як ми знаємо, не буває ніколи.

"Ми, діячі культури України, звертаємось до вас...". Тут-таки й хочеться остудити громадянський запал. Які такі "діячі" і якої такої "культури" уявили себе "ревізорами" творчих цінностей?

Дуже цікаво дізнатися ці імена…

Більшість облікового складу (яка б’є чолом Януковичу) нашій країні, на жаль, невідома. Жодного імені, так чи інакше прив’язаного до участі України в Євробаченні, не те що немає — навіть не мариться (ні Пономарьова, ні Руслани, ні Кароль, ні Лорак, ні навіть затюканих "Гринджол").

Симптоматично, однак: уже навіть видавець В.Арфуш, який підписав текст обурених, у нас іменується "діячем української культури". А його журнал, вочевидь, називається "Духовні скарби нації", а не… "Папарацци"?

Чим апріорні в "культурному просторі" такі чарівні феміни як О. Панасівська (продюсер "Нового") чи І.Лисенко (гендиректор "Нового")? Тим самим, чим і тупуваті ситкоми ("Щасливі разом" etc.), які цілодобово крутять на їх "наддуховному" каналі…

Певну розгубленість викликає і кандидатура ще однієї самопроголошеної "діячки" з того ж таки табору борців за єврокультуру — Руслана Писанка. Чий опосередкований стосунок до "високого" датується роком 2000-м, коли знімалася в Єжи Гофмана в ролі відьми у фільмі "Вогнем і мечем". Оскільки тяжко зарахувати до культури її нинішні надбання в антрепризній халтурі "Вендетта-Бабетта" чи в регулярно-телевізійній "тусі".

…І названі персони, і інші дбайливці-підписанти — продюсер-композитор К.Меладзе ("найвродливіший українець", за версією глянцю), такий собі Ю.Молчанов (телеканал "Enter"), а також В.Багінський і О.Гончаренко (телепродюсери) — представники не української культури (у її одвічно-смисловій транскрипції), а лише телевізійної промисловості… Яка зайнята не вирощуванням духовного й істинно ціннісного, а — фасуванням телевізійних "продуктів" або розподілом рекламних "прибутків".

Ця підміна понять відверто вписується у лінгвістичну лінію – "окказіональність", певну "гру" мовних універсалій, коли значеннями слів можна іноді відверто жонглювати.

Іншої причини для місцевої чвари, крім бажання чергового переділу "надприбутку" на основі Євробачення (а також крім шаленого запаморочення від локальних телевізійних прибутків), немає і бути не може.

Культура, українська культура, в цій дикій казці — зовсім ні до чого. Хоч би як за неї хвилювались "чолобитники" (до речі, дивно виглядає в колективному доносі культурна сім’я Повалій—Ліхути, які тут явно за партійною квотою, і дуже жаль, оскільки раніше від бруду трималися подалі).

Пишуть: "зухвале рішення позбавило сотні обдарованих виконавців можливості позмагатися за високе право представляти нашу країну…"

Та від цих "сотень" уже голова тріскається — щовечора на ТБ.

Чи не кожен канал відкрив "шлюзи" для блиску й розквіту того чи іншого народного (чи професійного) таланту — хоч із Говерли він, хоч із терикона.

А адміністрації президента, вочевидь, більше нічим зайнятись, крім залагоджування попсових чвар, які прикриваються піклуваннями за імідж держави?

Правила Європейської мовної спілки, до речі, у тому конкретному випадку не порушено — ніяк, ніде, ніким. У чому самі "підписанти" натяком і зізнаються.

Єдине, що могло б послужити викривальним чинником у цій каламутній метушні, — то це щиросерде свідчення бодай одного представника журі, якому попереднє керівництво УТ-1, вочевидь, ставило праску на живіт, примушуючи таємно голосувати за нав’язану кандидатуру гуцула Васі… Ну ось і до нього нарешті добралися.

***

Лист другий: В.Януковичу — від "єврокандидата" В.Лазаровича. У всесвітню "історію епістолярію" це його послання має ввійти не на день, не на рік, а на століття. Оскільки тут — еталонний взірець провінційного сервілізму. І тут мало не в чистій формі — художня матриця (вибачте за різкість) відвертого блюзнірства. І ще: образ по-рабськи нахиленої співочої голови... "Я гордий тим, що ще в 2006 році моїм голосом зазвучав Перший Марш "Партії Регіонів", було проведено більше ніж 40 концертів по регіонам в підтримку Вашої партії…"

Це пише не приречений на розстріл в’язень ГУЛАГу, який безнадійно апелює до "лівого Маршу" і до кількості "проробленої ним партійної роботи"... Це — на початку XXI століття — звертається до політика, здавалося б, вільна людина з вільної країни... Співак, у якого, до речі, і голос кращий, ніж у деяких колишніх посланців на Євро. У якого є такі-сякі, а все-таки професійні заслуги в графі "кар’єра".

І все ж він сервільно продовжує… "У 2007 році під керівництвом режисера-постановника Олександра Ревзіна приймав участь у передвиборчому турі Партії на телемостах з регіонами України. У 2009—2010 рр. мої композиції увійшли до промо-альбому в підтримку Вашої кандидатури на пост Президента України. Не дивлячись на те, що я не був членом Партії Регіонів, своєю творчістю завжди підтримував виключно Партію, яку Ви очолюєте…" Відразу хочеться дописати — "...а якщо не повернуся з бою, то прошу вважати мене комуністом!"

Цікаво, звідки така рабська риторика в західника – в "сина простої української родини, який, проходячи до школи щодня по 10 км, мав на меті здобути певну освіту та розвиватися як особистість…"

Вочевидь, тривожний був цей шлях ( 10 км.), якщо "особистість" перетворюється в послужливого офіціанта (чего изволите-с? щас спою!), а не формується в гордого незалежного артиста (як його попередники з тих самих місць: Яремчук, Зінкевич, Івасюк), котрий повинен в подібній скандальній ситуації або сам піти (з піднесеною головою), щоб зберегти обличчя, або хоча б не знімати з цього обличчя... маску. (От тепер і здогадались, Кому була присвячена його конкурсна пісня "I love you"…)

…Ось такі "листи щастя" і летять звідусюди -- від різних гінців – нашому дорогому Віктору Федоровичу. Читає, мабуть у Межигір’ї, усміхається…

P.S. На 18 березня В.Арфуш оголосив перший тур вже "чесних" українських виборів на Євробачення. За доброю вітчизняною традицією, головним відповідальним за ці вибори у медіа-просторі призначено С.Шустера. У форматі його найоб’єктивнішої програми (на студії зокрема) – і будуть вибирати кращих співаків. Цікаво, правда, як можна за 8-годинний робочий день пропустити через одне сито "сотні обдарованих виконавців" -- тих претендентів, про яких піклувались підписанти?

Можливо, знову попереду фарс?

А далі – серйозніше. Коли "чесно" оберуть двадцять кращих, суботнього вечора розпочнеться глобальна акція всенародного значення. Відразу декілька центральних телеканалів транслюватимуть це шоу… Масштаб свята можна порівняти хіба що з трансляцією інаугурації (яку, до речі, не всі канали показали).

Ім’я переможця дізнаємось у суботу – вночі.


Категорія: Аналітика |
Переглядів: 2138 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]