Слідство щодо найбільш резонансних кримінальних справ в історії незалежної України вийшло на нову стадію. Експертна група з'ясувала, що підписані Юлією Тимошенко газові контракти завдали Україні збитків на 1,5 мільярда гривень. Колишній президент Леонід Кучма назвав прізвище нового адвоката, а автор скандальних плівок Микола Мельниченко може опинитися на лаві підсудних. Екс-голові МВС Юрію Луценку залишилося вивчити останній, секретний том своєї кримінальної справи, а ось слідство щодо Олексія Пукача вже завершено, пише Марія Ціпцюра у статті "Нові справи для головних" газети "Известия в Украине".

14 квітня в Генпрокуратурі відбулася очна ставка екс-президента Леоніда Кучми і екс-голови СБУ Ігоря Смешка. Про те, як пройшла очна ставка, Леонід Кучма вважав за краще промовчати. Сказав тільки: "Нічого нового під час слідчих дій не відбулося. Згадали, що було 20 років тому".

Щоправда, трохи пізніше екс-президент додав, що незабаром в Україні може з'явитися чергова кримінальна справа. Цього разу вже щодо екс-майора Управління державної охорони Миколи Мельниченка, чиї скандальні записи, нібито зроблені в кабінеті президента, стали головним речовим доказом у цій справі.

Нова кримінальна справа, на думку екс-майора, сюрпризом не стане: "Я припускаю, що проти мене можуть порушити кримінальну справу. Мене навіть можуть відправити до СІЗО. Інше питання, чи вийду я звідти живим".

Тим часом не вщухають розмови про нову кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень стосовно екс-прем'єра Юлії Тимошенко. Збитки, заподіяні діями екс-прем'єра, оцінено експертною групою на суму, що перевищує 1,5 мільярда гривень - близько 200 мільйонів доларів США. Ця справа стала третьою в її послужному списку і стосується укладання газових контрактів у 2009 році.

Колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко вже завершує ознайомлення зі своєю кримінальною справою. Сьогодні він читає 46-й том, а залишиться прочитати останній, "таємний" том, в якому нібито містяться відомості про державну таємницю.

Крім того, 14 квітня звинувачені у справі про розтрату і незаконне митне оформлення природного газу, що належить компанії RosUkrEnergo, вперше взяли участь у засіданні Печерського райсуду, пише "КоммерсантЪ-Украина" у статті Олени Геди "Звинувачених притягнули до суду".

Як обвинувачені проходять 6 осіб: колишній перший заступник голови правління НАК "Нафтогаз Україна" Ігор Діденко, екс-голова Державної митної служби Анатолій Макаренко, колишній заступник начальника Енергетичної регіональної митниці Тарас Шепітько (всі троє утримуються в СІЗО №13), а також колишній та двоє чинних співробітників Держмитниці і "Нафтогазу", яким суд обрав запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

У ході засідання суду встигли виступити лише двоє з адвокатів, які брали участь у процесі. Не маючи претензій до судді Сергія Вовка на початку засідання, до його закінчення більшість захисників вимагали відводу судді. Але Вовк оголосив, що вимога адвокатів безпідставна і закрив засідання.

Іван Капсамун в публікації "Новітня історія пишеться... у Генпрокуратурі" зауважує, що вперше в історії — на пострадянському просторі - порушено кримінальну справу проти екс-президента держави. Вперше може трапитися так, що колишня перша особа країни може постати перед судом. Причому постане не тільки він особисто, а ціла система, яку він створив протягом свого десятирічного правління. А це половина з двадцяти років незалежності України, нагадує видання "День".

Мало хто в Україні вірить, що порушення цієї справи могло відбутися без політичної волі президента. На допити сьогодні ходять багато людей, і все, що вони розповідають, може стати неоціненним матеріалом для написання книжок або сценарію гостросюжетного фільму, заснованого на реальних подіях. У людей сьогодні є можливість дізнатися правду і сформувати своє уявлення про ті часи. Часи, коли була створена система, в якій ми живемо й досі.

Перший президент України Леонід Кравчук вважає, що історію України прокуратура писати не може, але вона може писати історію охоронної системи, яка, на його погляд, зараз намагається діяти не за принципом покори вищій владі, а за принципом покори Закону, який повинен застосовуватися однаково для всіх.

"Те, що прокуратура взялась за таку справу, думаю, може стати початком демонтажу олігархічно-кланової корумпованої системи в Україні. Початком. Якщо не злякаються, якщо вистачить сили волі і позиції. І тоді буде в історії записано, що з приходом до влади президента Януковича зроблені перші кроки в напрямку саме такого розвитку подій", - говорить він.

Екс-генпрокурор України Святослав Піскун думає, що безпосереднє і єдине завдання Генпрокуратури - стежити за виконанням законів у державі. І тому, як найвищий орган, Генеральна прокуратура зобов’язана робити так, щоб у державі дотримувалися законів і під час порушення кримінальних справ, і під час припинення, і протягом розслідування.

"Генеральна прокуратура просто є ініціатором - тим колесом, яке приводить у рух політичну волю. Генпрокуратура — інструмент, а Грищенко — маленький гвинтик. Такі справи без політичної волі взагалі розслідувати неможливо. Тому я б не робив із слідчих і Генпрокуратури героїв", - заявив журналіст Олексій Подольський, який теж фігурує у "справі Кучми".

"На мій погляд, влада вибірково розслідує цю справу. Тому що ключові тут не плівки Мельниченка, а вбивство Кравченка і фальсифікація його справи. Причому фальшували справи (мою, Кравченка, Гонгадзе) слідчі, які сьогодні служать в Генеральній прокуратурі. Всі вони на місці, навіть з орденами ходять. Це і є реальна історія, в якій задіяні і Кучма, і Ющенко, і Турчинов, і Піскун, і Потебенько", - додав він.

Журналіст упевнений, що історію сьогодні пише громадянське суспільство: "Так історично склалося у всіх країнах. Ми самі обираємо собі політиків. Своєю увагою нам сьогодні допомагає і міжнародне суспільство".

А ось кандидат політичних наук Тарас Жовтенко каже, що провина за ненаписану новітню історію лежить на еліті. Перш за все, політично-інтелектуальній. "Для того щоб писати історію як таку, потрібна ідея. Коли тривала боротьба за незалежність, то такою ідеєю була державність. Натомість надалі мали б орієнтуватися на розбудову суспільства", - продовжив він.

Політолог вважає, що такої ідеї, по суті, не було: "Її замінили інтереси бізнесових політичних угруповань. А оскільки в цьому контексті про легітимність не йдеться, функцію "написання історії" переклали на силові структури. Тому, власне, у нас цим займається міліція, прокуратура".