Їхав Гітлер на візочку

Та й не оглядався,

Щоб вісь йому поламалась,

Він не сподівався.

«Фашистівська кобиляко,

Чого ж ти пристала?

Через тебе, Мусоліні,

Вісь мені пропала».

Сидить бідний Мусоліні

Та й думку думає,

Королеві віддав владу,

Сам Гітлера має.

«Ах ти, Гітлер, ти, чортятко,

Щоб ти провалився!

Через тебе я на старість

У дурні пошився».

У Лондоні ляхи мріють

З ними воювати,

Бо «од можа аж до можа»

Хочуть «Польску» мати.

«Ах ти, Юзик, Генрих, Франек,

Польська з мертвих стане –

Ми зробіми єще кедись

Огромне повстане».

Під Москвою сидить Сталін

Та й чогось надувся.

Певно тому, що пан Рузвельт

Задком повернувся!

«Ох горе мені з вами,

Мої комуністи,

Як не дасть нам Рузвельт хліба,

Що будемо їсти?».

У Берліні бідний Гітлер

Почав помишляти,

Бо вже більше не прийдеться

Та й фюрерувати.

«Ой «шаде», що то буде,

Як то проживати?

Треба знову клоччя брати

Й стіни малювати».