"ОУНівське підпілля Донеччини" - так називається виданий 2009-го року документальний нарис Сашка Добровольського. Історика та журналіста минулого тижня затримувала міліція Слов'янського району Донецької області. Офіційних підстав для затримання журналіста не було, але сам автор вважає, що річ в його проукраїнській позиції, яка є неприйнятною для влади Донеччини. А тому на дослідника здійснюється тиск з боку правоохоронних органів. Голос UA на РФ передруковує початок вищеназваного документального нарису для того, щоб показати небезпідставність тверджень Добровольського.

"Перший рій оунівських підпільників з'явився на Донбасі 8 жовтня 1941 року в окупованому Маріуполі. Його чисельність складала 12 осіб, очолював рій Володимир Болгарський-Булавський. Він належав до групи "Пума", яка формувалася зі студентів міста Відень.

У лютому 1942 року вся група була заарештована і вислана німцями. Болгарський-Булавський за 4 місяці встиг організувати великі групи під проводом ОУН в Горлівці, Костянтинівні, Волновасі, Маріуполі. В Донецьку оунівці взяли частково під контроль поліцію та обласне Агроуправління.

З кінця лютого 1942 року на Донбасі починає діяти група Євгена Стахіва та Івана Клима. В цей час утворюється 2 проводи ОУН(б), що об'єднали південні райони області (центр - Маріуполь), та північні (Центр - Горлівка).

В Документах НКВС вони зазначені як окружні проводи ОУН. Донецьк в обласній мережі виконував, головним чином, роль номінального центру. В ньому було утворено міський провід ОУН. Головним недоліком, на думку автора, в роботі Донецького обласного проводу, була максимальна інфільтрація агентів НКВС до його керівного складу як у містах області, так і в самому Донецьку", - пише автор "ОУНівського підпілля Донеччини" (на фото нижче).

"Для прикладу: заступником обласного проводу ОУН та фактичним керівником в обласному центрі був у 1942-1943 рр. агент "Дорошенко". Завдяки його інформації вже у жовтні 1943 року були повністю розгромлені 5 районних проводів ОУН, що базувалися навколо Донецька, та Донецьким НКВС взята повністю під контроль міська організація ОУН.

За підрахунками дослідників, кількість учасників оонівського руху, народжених у Донецькій області, складала приблизно половину від загалу всієї організації на Донеччині. Вихідці з Галичини та Волині складали близько 10 відсотків. Приблизно 40 відсотків підпільників ОУН – вихідці з центральної України. Це підтверджує тезу Євгена Стахіва про підтримку місцевими українцями підпільників ОУН(б).

Німці вже з літа 1942 року проводять на Донеччині репресивні заходи щодо бандерівців. Влітку та восени 1942 року проводяться масові арешти в Маріуполі, а з весни 1943 року заарештовуються та страчуються підпільники в Костянтинівці, Краматорську, Слов'янську, Горлівці, Ольгинці, Красноармійську, Донецьку. Загальні втрати внаслідок німецьких репресій досягли близько 80 осіб (точну цифру встановити не вдалося).

Не зважаючи на репресії гестапо та агентурну роботу НКВС, за підрахунками автора, з жовтня 1941 по вересень 1943 року Донецький провід ОУН(б) досяг значних результатів у своїй роботі на Сході України.

1. З 35 районів Донецької області ОУН мало свою мережу в 17 районах: Артемівський, Слов'янський, Краматорський, Костянтинівський, Дружківський, Горлівський, Авдіївський включно з Ясинуватою, Макіївський, Ольгинський, Волноваський, Єнакіївський, Мар'їнський, Селидівський, Красноармійський, Приморський, Маріупольський, Будьонівський, за адмінподілом 1950 року. Окремо було утворено декілька центрів у Донецьку, створено мережу конспіративних квартир та збройних боївок.

2. Преса. Оунівці тримали під контролем 8 з 12 газет, що виходили в області:
Слов'янськ – "Донецька газета";
Горлівка – "Український Донбас";
Костянтинівка – "Костянтинівські вісті" - "Відбудова";
Макіївка – "Українська земля";
Волноваха – "Хлібороб";
Маріуполь – "Маріупольська газета";
Єнакієве – з березня 1943р. "Народне слово".
Донецьк – з середини 1942 р. "Донецький вісник"
Група ОУН міста Красногорівки Мар'їнського району видала кілька номерів часопису "Плуг". Характер видання був націоналістичний, є відомості що часопис носив форму стінної газети.

3. Освіта. Члени ОУН керували 13-ма з 35-ти районних відділів освіти. Було підготовлено і видано підручники для шкіл у Слов'янську, Краматорську, Горлівці, Овдіхвці (невідомо чи встигли надрукувати). В Костянтинівці, у зв'язку з приходом червоних весною 1943 р. підготовлені підручники було знищено. Окремо треба відзначити Маріуполь. В друкарні ім. Івана Франка було видано портрети Т.Г. Шевченка (загальний наклад десять тисяч), ноти "Ще не вмерла Україна", "Історія України" І. Крип'якевича, український молитовник, підручник для початкових класів, підручник з німецької мови тощо. Ними було забезпечено всі райони півдня області, включно з Волновахою.

4. Мова. 1942 р. вперше в Донбасі було видано 7-м наказів про запровадження української мови як державної в 6-ти районах: Горлівському, Костянтинівському, Волноваському, Ольгинському, Авдіївському, Маріупольському Донецької області та Попаснянському районі Луганської області. Відомий наказ кінця 1942 р. про запровадження української мови як державної на всій території Луганської області. У Слов'янську українську мову запровадили в діловодстві району та російську для міста (матеріали агентурних розробок НКВС). Можливо, статус державної мали ще деякі райони Донеччини, однак на сьогодні встановити це неможливо через закритість Донецького архіву УСБУ. Утвердження української мови на Донбасі – одна з головних заслуг членів ОУН(б) на чолі з обласним керівником Євгеном Стахівим.

5. Бургомістри. Оунівці мали у 8-ми містах та районах області своїх прихильників або членів підпілля.
Краматорськ – заст. Бургомістра Гандзій М.І.;
Костянтинівка – бургомістр Вокарь, заст. Бургомістра Кирпенко, Петрусенко;
Горлівка – бургомістр Шембораєв К. (член ОУН);
Красноармійськ – районний бургомістр Якубович (член ОУН);
Авдіївка – бургомістрКудря Б.;
Макіївка – бургомістр Іванисенко;
Волноваха – виконуючий обов'язки бургомістра Палій;
Ольгинка – старшини району Ястремський, Клименко А.

6. Поліція. Члени ОУН(б) були керівниками поліції м. Маріуполя (Степанченко), Мар'їнки (Солод), Горлівки (співробітник поліційного відділу - Підуст), були свої працівники поліції у Волноваському районі та селищі Рутченково в Донецьку. Членами ОУН(м) були, головним чином, перший керівний склад організованої в 1941 р. міської поліції Донецька.

7. "Просвіти". Керувалися всіма без виключення членами ОУН(б) або їх симпатиками. Можна з впевненістю стверджувати, що засудження члена "Просвіти" органами НКВС було автоматичним визнанням його участі в бандерівському підпіллі Донеччини.

З осені 1943 року до 1947 року було заарештовано і засуджено членів ОУН та їх симпатиків, всього близько 400 осіб. Більшість на сьогодні реабілітована . Частина з них дожила до проголошення незалежності України у 1991 році.

У 1953 році було розгромлено велику підпільну організацію ОУН(б) на чолі з Василем Підгородецьким. За його споминами, бандерівці діяли в Донецьку та прилеглих до нього районах. У 1955 році в Горлівці було викрито групу Андрунніка-Сіберанця. Зазначимо, що Горлівський район у 50-х роках, згідно звітів НКВС, вважався найпробандерівським, восени 1950 року під Горлівкою було викрито бункер ОУН з літературою та заарештовано одного підпільника. Останнім членом ОУН, заарештованим за агітацію, можна вважати М.Янковського, якого було викрито в Дзержинську 1958 року", - йдеться у документальному нарисі.