У 1940 році на території Харцизського району Донецької області було заарештовано працівника шахти «Великан» Йосипа Коця. На слідстві Коць підтвердив факт його засилки з території Львівщини оунівським підпіллям на Донбас. В ході слідства було виявлено групу осіб, яку він встиг організувати на шахті. Слідство у зв’язку з початком війни до кінця не було завершено і Й. Коця поспішно розстріляли як німецького шпигуна.

Даний факт слугує підтвердженням, що ОУН Західної України встигло в період 1939-1941 р.р. успішно організувати засилку своїх людей не лишень на Північ України (Сумщина), але й далеко на Схід.

Перший рій оунівських підпільників з’явився на Донбасі 8 жовтня 1941 року в окупованому Маріуполі. Його чисельність складала 12 осіб, очолював рій Володимир Болгарський-Булавський. Він належав до групи «Пума» яка формувалася зі студентів міста Відень.

У лютому 1942 року вся група була заарештована і вислана німцями. Болгарський-Булавський за 4 місяця встиг організувати великі групи під проводом ОУН в Горлівці, Костянтинівці, Волновасі, Маріуполі. В Донецьку оунівці взяли частково під контроль поліцію та обласне Агроуправління.

З кінця лютого 1942 року на Донбасі починає діяти група Євгена Стахіва та Івана Клима. В цей час утворюються 2 проводи ОУН(б), що об’єднали південні райони області (центр Маріуполь), та північні (центр Горлівка).

В документах НКВД вони зазначені як окружні проводи ОУН. Донецьк в обласній мережі виконував головним чином роль номінального центру. В ньому було утворено міський провід ОУН.

Головним недоліком на нашу думку в роботі Донецького обласного проводу була максимальна інфільтрація агентів НКВД до його керівного складу як у містах області так і в самому Донецьку. Для прикладу: заступником обласного проводу ОУН та фактичним керівником мережі в обласному центрі був у 1942-1943 р.р агент «Дорошенко». Завдяки його інформації вже у жовтні 1943 року були повністю розгромлені 5 районних проводів ОУН що базувалися навколо Донецька та взята повністю під контроль НКВД Донецька міська організація ОУН.

За підрахунками дослідників, кількість учасників оунвського руху народжених в Донецькій області складало приблизно половину від загалу всієї організації на Донеччині. Вихідці з Галичини та Волині складали близько 10 відсотків. Приблизно 40 відсотків підпільників ОУН – вихідці з Центральної України. Це підтверджує тезу Є. Стахіва про підтримку місцевими українцями підпільників ОУН(б).

Німці вже з літа 1942 року провадять на Донеччині репресивні заходи що до бандерівців. В літку та восени 1942 року провадяться масові арешти в Маріуполі, а з весни 1943 року арештовуються та страчуються підпільники в Костянтинівці Краматорську, Слов’янську, Горлівці, Ольгинці, Красноармійську. Донецьку. Загальні втрати в наслідок німецьких репресій приблизно досягли 60-80 осіб (точну цифру встановити не вдалося).

Не зважаючи на репресії гестапо та агентуру роботу НКВД за нашими підрахунками з жовтня 1941 по вересень 1943 року Донецький провід ОУН(б) досяг значних результатів у своїй роботі на Сході України.

Цікаві данні:

Група ОУН міста Красногорівки Мар’інського району видала кілька номерів часопису "Плуг". Характер видання був націоналістичний, є відомості що часопис носив форму стінної газети.

Було підготовлено і видано підручники для шкіл в Слов’янську, Краматорську, Горлівці, Овдіївці, (невідомо чи встигли надрукувати). В Костянтинівні, у зв’язку з приходом червоних весною 1943р. підготовленні підручники було знищено.

Окремо треба виділити Маріуполь. В друкарні ім. Івана Франка було видрукувано: портрети Т.Г. Шевченка й Адольфа Гітлера (загальний тираж десять тисяч), ноти "Ще не вмерла Україна", "Історія України" І. Крип’якевича, український молитовник, підручники для початкових класів, підручник з німецької мови тощо.

Ними було забезпечено всі райони півдня області включно з Волновахою.

Горлівський, Костянтинівський, Волноваський, Ольгинський, Овдіївський, Маріупольський Донецької області та Попаснянський район Луганської області. Відомий наказ кінця 1942р. про запровадження української мови як державної на всій території Луганської області. В Слов’янську українську мову запровадили в діловодстві району й російську для міста (матеріали агентурних розробок НКВД).

Можливо статус державної мали ще деякі райони Донеччини, однак на сьогодні встановити це поки що не можливо через закритість Донецького архіву УСБУ.

Утвердження державності української мови на Донбасі – одне з головних заслуг членів ОУН(б). на чолі з обласним керівником Є. Стахівим.

Краматорськ – зам бургомістра Гандзій М.І.

Костянтинівна – бургомістр Вокарь, зам бургомістри Кирпенко, Петрусенко.

Горлівка – бургомістр м Комсомольськ Шембораєв К. (член ОУН).

Красноармійськ – районний бургомістр Якубович (член ОУН).

Овдіївка – бургомістр Кудря Б.

Макіївка – бургомістр Іванисенко.

Волноваха – виконуючий обов’язки бургомістра Палій.

Ольгинка – старшини району Ястремський, Клименко А.

Членами ОУН(б). були керівники поліції м. Маріуполя Степанченко, Мар’їнки Солод, співробітник поліційного відділу м. Комсомольська (Горлівка) Підуст, працівники поліції Волноваського району, та селища Рудченково в Донецьку.

Членами ОУН(м). були головним чином перший керівний склад організованої в 1941 р. міської поліції Донецька.

З осени 1943 року до 1947 року було заарештовано і засуджено членів ОУН та їх симпатиків близько 400 осіб .Більшість на сьогодні реабілітована. Частина з них дожила до проголошення незалежності України в 1991 році.

В 1953 році було розгромлено велику підпільну організацію ОУН(б) на чолі з Василем Підгородецьким. За його споминами діяли бандерівці в Донецьку та прилеглих до нього районах. В 1955 році було викрито в Горлівці групу Андрунніка-Сіберанця. Зазначимо, що Горлівський район в 50-х роках згідно звітів НКВД вважався самим пробандерівськи налаштованим (восени 1950 року під Горлівкою було викрито бункер ОУН з літературою та заарештовано 1 підпільника).

Останнім членом ОУН заарештованим за агітацію можна вважати М. Янковського, якого було викрито в Дзержинську 1958 року.

Довідку складено О Добровольським

м. Слов’янськ Донецької області