Як тільки в новинах повідомили (на початку весни), що для українців знову скасували візу до цієї чарівної, ще нам невідомої країни, чоловік запропонував відсвяткувати мій День Народження саме там. Я — людина, яка обожнює мандрувати, жодної хвилини не вагаючись дала свою згоду.

7 травня о 5 годині ранку в Києві була сильна злива, було холодно та неприємно. Ми одягнули на себе куртки-дощовики і вирушили.

Переліт пройшов чудово.

Доброго дня, славна країна Хорватія!!! Хорватія зустріла нас сонячним днем, отож, ми тут бажані гості:)

Перше знайомство з країною розпочалося через вікно автобуса. З першого погляду і не скажеш, що ще 17 років тому тут була війна.

Ми їхали чудовою дорогою, чого варті лише тунелі, особливо запам’ятався тунель "Учка”, довжиною у 5 км. Також вразило, що між двома дорогами серед невеликого бордюру були посаджені дикі троянди, які в цей період були в повному розквіті. Це виглядало шалено — така краса просто серед дороги! Ще мені дуже сподобалось, що кожен тунель та кожен міст! має назву.

Відчувається бережне ставлення хорватів до флори та фауни.

Споглядаючи навколо ми непомітно доїхали до Пореча, міста на півострові Істрія.

Привіт, місто Пореч! Місто нашої постійної дислокації. Як тільки ми перейшли через невеликий парк, ми побачили море. Яке ти казкове, Адріатичне море! Саме був захід сонця — вигляд приголомшливий!

Ми вийшли на вулицю Ніколи Тесли, о, дуже велична людина, це ж саме його називають Володарем Блискавок!!! Він є національним героєм Хорватії та Сербії, так як народився у хорватському селищі Сміляни. Для мене він сильна та загадкова особистість.

Потім ми попали ніби в сосновий ліс на березі моря. Запах від соснового лісу – такий приємний, надихаючий на нові задуми, що хочеться дихати і насолоджуватись, то прекрасно! Скільки тут пташок і кожна витьохкує дуже красиву мелодію. Саме Сонце сідало за море, птахи ніби його проводжали і домовлялись про побачення наступного ранку.

Після заселення ми вийшли знайомитись з містом, де вирувало життя. Вже почало вечоріти, засвітились ліхтарики, відблиски, яких поринали у море, на небі з’явився молодий місяць зі слідом на морі. Відчуття, що ми попали в казковий світ! Стежка, яка вела вздовж моря, вивела нас до Старого Граду. Вулиці були дуже вузенькі і людні, відчувалась святкова атмосфера, хоча це був звичайний день. Туристи та місцеві нікуди не поспішали спілкувались та насолоджувались життям.

Саме Старе Місто вважається серцем Пореча, тут знаходиться все (ніби, Андріївський узвіз в Києві): Єфразїієва базиліка, акваріум, будинки часів Римської імперії, крамниці, ресторації, кав’ярні. З іншої сторони Міста розташувався морський порт — багато туристичних корабликів та яхт мандрівників, які шукають романтичного відпочинку: без голосних дискотек та галасливих компаній.

Як тільки починає світати пташки починають виспівувати прекрасних пісень, ніби оду цьому дню. Про таке можна тільки мріяти, прокидатись під спів виконаний вживу хором маленьких пташенят.

Для початку травня море не таке вже й холодне. Коли ми пірнали, то бачили багато морських їжаків і всі вони знаходилися дуже близько від берега. Моя порада всім, хто планує відпочивати в цьому напрямку - неодмінно беріть із собою спеціальне взуття.

Підводний світ там насичений різноманітними цікавими рибами, вздовж пірсу велика кількість мідій, дуже багато крабів, яких ніхто не ловить.

З погодою під час всієї відпустки нам пощастило, ніби на замовлення світило Сонце та не було дощів. У Поречі дуже багато екзотичних дерев, тому за бажанням можна було сховатись в тінь, також безліч різнобарвних квітів, що надавало місту ще більш приголомшуючого вигляду.

Ми помітили, що багато крамниць працює із великою перервою на обід-сієсту: з 12 до 18 години, потім працюють до 20.00 години. Люди нікуди не поспішають, просто живуть насолоджуючись сьогоднішнім днем (погляд збоку).

Гуляючи по набережній ми вирішили відправитися на екскурсію на кораблику "Santa Marija”. Поїздка починалась о 10 годині ранку і тривала до 17 за маршрутом: Пореч — Врсар (зупинка 1,5 години) — Лім – Фіорд — Ровінь (зупинка 2 години) — Пореч + обід.

Коли ми пливли, то нам зустрічались багато невеликих островів, на яких не було жодної людини, така собі — Земля необітована. Море мало такий світло-зелений насичений колір — приголомшуюча краса! Краєвиди відкривались прекрасні: безліч різноманітних лагун, соснові ліси вздовж усього узбережжя моря.

Першу зупинку ми зробили в місті Ровінь. Коли ми лише запливали в місто, було таке відчуття, що ми знаходимося у Венеції. Будинки розташовані вздовж моря без суші, стіна будинку і відразу море. Вражає!

Так само як і Пореч, Ровінь має Старе Місто.

Невеликими вулицями Старого Міста ми дійшли до Кафедрального собору святої Євфимії. Краєвид відкривався захоплюючий.

Одна чайка поводилася як справжня фотомодель, без вагань позувала нам.

Зайшовши до базиліки в центрі – побачили саркофаг із тілом великомучениці Євфимії, далі є сходи, які ведуть на дзвіницю, куди ми вирішили піднятись.

Дзвіниця собору — найвища в Істрії, висота мідної статуї на її шпилі складає 4,7 метра. Із вершини дзвіниці нам відкрилась неперевершена панорама: затамувавши подих спостерігаєш за життям Старого Міста.

Розглядаючи Місто з вершини пташиного польоту тіло розслабилось, аж раптом як "грім серед ясного неба” починають виконувати свою щоденну роботу дзвони: 

- Бум-бам, бім-бом, бум-бем… – дуже голосно і так декілька хвилин. Відчуття…важко описати, але потім звикаєш.

Повертались назад не поспішаючи, розглядали старі будинки, які були пофарбовані в різні яскраві кольори, дивлячись на таке смуток зникає, залишається лише радість та приємна насолода. Надворі посаджено безліч яскравих, запашних, красивих квітів — я роблю світлини, бажаючи зафіксувати красу на згадку: Зупинися мить, ти — чарівна!

Далі ми запливли в Лім-Фіорд — вузьку затоку, що тягнеться углиб суші на декілька кілометрів, також бачили Піратську печеру.

Під час обіду на кораблику нас всю дорогу супроводжували голодні чайки, вони чули запах риби.

Хто хотів міг їх годувати — таке відчуття ніби ти учасник екстрім-шоу "Годування дуже голодних чайок”.

Далі наша зупинка була в тихенькому привітному місті Врсар.

Зійшовши на суходіл ми попрямували вузенькими вуличками до церкви святого Мартина. Навколо була тиша та спокій. Сам Врсар має дуже багато приватних будинків, але людей ми зустріли дуже мало.

Знайомство із Істрією на сьогодні підходило до завершення. Ми отримали масу задоволення від цієї екскурсії. Море було шаленим, таємним та недосяжним.

Другого дня вирішили зробити прогулянку на екскурсійному трамваї, який прямував із центру міста до Зеленої лагуни.

Весь маршрут проходив вздовж моря, сосновим бором. Краєвиди відкривались неперевершені: сосни, море, багато інших лагун, великий оливковий сад. Щебетання пташок супроводжувало нас всю дорогу.

Ось і вона, нарешті — Зелена Лагуна. І справді зелена! Море таке чисте-чисте.

Наступного ранку ми поїхали до Пули. Пула, на відміну від Пореча, Ровіня та Врсара, дуже велике місто. Адже це найбільше місто Істрії, яке знаходиться на самому краю півострова.

В Пулі спочатку перед нами постав величний Давньоримський амфітеатр.

Ми обійшли його повністю, познімкували з усіх можливих ракурсів і попрямували далі шукати визначні пам’ятки міста.

Крізь велику старовинну арку потрапили на територію архітектурного музею: навколо стояли та лежали древні знахідки. Далі ми зайшли у тунель (штольню) — було дуже весело й прикольно….

Відразу температура впала, тіло почало охолоджуватись, та ще й зверху щось капало. Йшли ми десь хвилин 10, аж потім побачили світло, яке вивело нас у Старе Місто. Хоча на дворі була й спека, але наші тіла деякий час були прохолодними — приємно.

Потім пішли до Тріумфальної арки Сергія.

Йдучи від арки центральною вулицею дійшли до Храму Августа, де розташувався історичний музей.

Попереду римський Форум, де колись відбувались бої гладіаторів. Присіли, перенеслися в те століття…так, були часи: одним рухом руки вирішувалась доля   людини. 

Наступного дня ми відвідали Плітвіцькі Озера (Plitvicka jezera), які знаходяться під охороною ЮНЕСКО, яка визнала їх найкрасивішим місцем в Європі. Озера парку (16 великих і безліч дрібних водойм) розділені на дві групи: Верхні та нижні. 

Ми зайшли на територію парку та на декілька секунд завмерли від задоволення. Перед нами відкривалась казкова панорама: високий водоспад, який оглушував все своїм сильним потоком води, а знизу багато озер більших та менших. Це шалене видовище незабутньої краси, яке вражає всіх, кому випала нагода тут побувати! Неймовірна краса!

Бажаючі зупинились, щоб зробити світлини - прекрасної роботи матінки-природи. Йдучи вниз спеціальним дерев'яним містком (він хоч і без перил, але широкий, тому зручний), відразу за скелею відкривається шалений вигляд, словами не описати та звук, який лунає навколо, не передати. Бризки, які летять від водоспаду приємно охолоджують та надихають.

Багато озер створені каскадами, навколо смерекові та букові ліси, в озерах за рухом людей постійно пливла форель, якщо над водою помахати рукою вся риба тут як тут.

Дуже багато красивих рослин ростуть навколо озер, вода в озері така зеленувато-прозора, кришталева, що видно дно. Так йдучи по містку до нових озер, ніби відкривається друге дихання: дихаєш і насолоджуєшся, заряджаєшся позитивною енергетикою.

Далі ми перетнули озеро на поромі. Спостерігали за всім сидячи, ноги відпочивають, тіло та душа отримують насолоду. Відчуття, що попали в світ казки, де навколо все не справжнє. Перебування на території заповідника додає натхнення та оптимізму. Висловлюю свою повагу хорватам, що зберегли та бережуть таку КРАСУ!

Відпочивали ми лише 8 днів, але нам вистачило, мабуть, так адріатична природа на нас позитивно вплинула. Ми отримали масу насолоди та задоволення!

Детальніше про відпочинок в Хорватії ЧИТАЙТЕ ТУТ...

Дивитись більше ФОТО про відпочинок ТУТ...