Під тиском Брюсселя "дикий схід" Європи йде на зближення із Заходом, стверджує оглядач The Guardian Саймон Тісдолл.

Найбільш значимим в економічному і стратегічному плані автор вважає зближення Туреччини з Вірменією - ці держави минулого тижня оприлюднили план нормалізації двосторонніх відносин.

"ЄС фактично відклало в довгий ящик питання про прийняття Туреччини до своїх лав, але охоче експлуатує у власних інтересах великий вплив Анкари на Кавказі, в Причорноморському і Прикаспійському регіонах", - пише оглядач, повідомляє Голос UA.

Найважливішим з цих інтересів автор вважає контроль над коридорами постачань центральноазіатських енергоносіїв в обхід Росії. Примирення Анкари з Єреваном радісно вітається в Брюсселі і Вашингтоні, оскільки в перспективі воно дозволить залучити Вірменію, що довго існувала під крилом Москви, до західного табору.

Між Вірменією і Азербайджаном за активного сприяння Туреччини і ЄС почалися переговори про врегулювання ситуації в Нагірному Карабаху. Азербайджан варто ублажати: це ключовий гравець у сфері постачань енергоносіїв у Європу в майбутньому, пояснює автор. ЄС також прагне розширити вплив на Молдову, користуючись недавніми заворушеннями в цій країні.

"Запрошення Білорусі на саміт, де буде офіційно презентована програма "Східне партнерство", - черговий знак того, що ідея співпраці, заснованої на розумному егоїзмі, запанувала над тяжінням до конфронтації", - пише автор.

Програма стосується Білорусі, Грузії, України, Молдови, Азербайджану і Вірменії. Проте незрозуміло, чи готовий ЄС надати реальну допомогу цим країнам, котрі переживають певні труднощі. На думку Тісдолла, позитивний настрій випарується, як тільки східні партнери зрозуміють, що нова програма - не крок до членства в ЄС, а його замінник.

Але головною загадкою залишається позиція Росії, яка упевнена, що має право вето на події в цьому регіоні, зазначає автор. "Зараз ЄС намагається продемонструвати, що у Росії такого права немає", - зауважує він.