Архіви КДБ свідчать, що дані про недбалість, аварії чи витік радіаційних речовин з ЧАЕС протягом 1971-1986 років партія кваліфікувала як дезінформацію й активно припиняла "поширення чуток".

Про це пише в авторській колонці "Історія з грифом "Секретно" для ТСН.uaВолодимир В'ятрович. історик

У розсекречених документах КДБ про Чорнобиль, зазначив дослідник, зафіксовано, що комуністична партія активно припиняла "поширення чуток" про недбалість, аварії чи витік радіаційних речовин з ЧАЕС у 1971-1986 роках.

В'ятрович сказав: "Архіви подають інформацію, що за період експлуатації в 1977-1981 на атомній електростанції було 29 аварійних зупинок, з них 8 - з вини персоналу обслуговування. Лише у 1983-1985 рр. сталося 5 аварій і 63 відмови основного обладнання".

В'ятрович розповів, що КДБ вів постійний нагляд за ЧАЕС як за стратегічним об’єктом, проте інколи навіть абсолютно кричущі звіти чекістів якщо не губилися в нутрощах самої спецслужби, то надто пильні співробітники отримували стягнення за "дезінформування партії".

"Від початку спорудження атомної станції УРСР не отримала повних технічних характеристик об’єкта, вже не кажучи про відсутність належної кваліфікації у робітників і постійні повідомлення про постачання бракованих матеріалів", - наводить факти історик.

Дослідник зробив висновок, що атомна станція в Чорнобилі так і не розпочала роботу нормально. Він цитує звіт КДБ від 17 січня 1979 року: "На окремих дільницях будови другого блоку Чорнобильської атомної електростанції зафіксовано факти відходу від проектів і порушення технології ведення будівельних і монтажних робіт, що може призвести до аварій та нещасних випадків".

"Працівників ЧАЕС, жителіі довколишніх міст так ніколи і не повідомляли про значний радіоактивний витік 20 квітня 1981 року чи вересневу аварію 1982 року на першому енергоблоці АЕС", - констатує В'ятрович.

Значний радіоактивний витік на території станції стався 20 квітня 1981 року: "Службою радіаційної безпеки ЧАЕС, – інформує партію КДБ, – визначено зону площею 180 кв м з рівнем радіації, який досягав 20 мікрорентгенів на секунду за норми в 0,8 мікрорентгена".

За його даними, після аварії 1982 року експерти відзначали перевищення допустимого рівня радіації в сотні разів. Виявлені ними на ґрунті "гарячі" частинки були небезпечні для людей, могли призвести до серйозних ускладнень включно зі смертю через "пропалювання" тканин організму. Натомість керівник КДБ УРСР Муха інформував Володимира Щербицького не про заходи з охорони здоров’я, а лише про інформаційні наслідки аварії: "Обстановка в оперативному плані на АЕС і околицях нормальна. Фактів поширення панічних чуток не відзначається".

"Тріщини в перекриттях третього і четвертого блоків були зафіксовані КДБ ще 17 березня 1984 року, - зауважив В'ятрович. - Перший з блоків на той час працював трохи більше двох років, другий - лише вступав в експлуатацію. Але доробляти його не було часу - згодом кагебісти писали про поспіх з дотерміновим запуском реактора до чергового з’їзду партії".

В жовтні того ж року співробітники спецслужби підготували спеціальний аналіз роботи всіх чотирьох енергоблоків.

"В процесі проведення контррозвідувальних заходів нами було проведено аналіз надійності роботи енергоблоків ЧАЕС. В результаті вивчення встановлено, що перший і другий енергоблоки ЧАЕС менш надійні в плані безпеки навколишнього середовища... Третій, четвертий і наступні блоки ЧАЕС (на той момент тільки споруджувалися) конструктивно виконані більш надійно... Поряд з тим, за даними спеціалістів, ці блоки не гарантують надійної і безпечної роботи, бо випробування їх в екстремальних умовах не проводилися".

26 квітня 1986 працівники ЧАЕС провели випробовування на четвертому енергоблоці, яке обірвалося вибухом о 1.25.