Західна преса аналізує події, що сталися минулими вихідними в московському районі Бірюльово.

Влада, заскочена зненацька заворушеннями, шукає винних, щоб пояснити спалах нетерпимості до мігрантів. Однак саме влада в період передвиборчої кампанії в Москві і розіграла карту расистських настроїв. Як зазначають експерти, ксенофобія стає загальним стрижнем усіх течій сучасної Росії: від політичних еліт і РПЦ до несистемної опозиції. Лінії розлому в багатонаціональній країні стають все глибшими. "Варто тільки випустити джина націоналізму з пляшки - і назад його вже не заженеш", - застерігають оглядачі.

"Російські націоналісти підкидають хмизу до вогню московських заворушень на національному ґрунті" - стверджує в заголовку The Guardian. Автор статті, в.о. головного редактора The Moscow News Наталія Антонова нагадує про те, що заворушення в московському районі Бірюльово почалися після вбивства етнічного росіянина Єгора Щербакова. Журналістка характеризує Бірюльово як робітничу околицю, дешеве житло якої приваблює мігрантів. Видання наводить слова місцевої мешканки, що висловлюється про Бірюльово як про "небезпечний район": тут панує атмосфера беззаконня, що підігрівається корупцією поліції і заплутаним міграційним законодавством. За словами Антонової, вона з вуст співробітника правоохоронних органів чула визнання в тому, що поліція в спальних районах практично не контролює "ситуацію з етнічними бандформуваннями".

"Російські націоналісти вміло використовують страх і ненависть, що панують в таких районах, як Бірюльово... Стверджуючи, що злочинність здебільшого пов'язана з нелегальною міграцією, вони пропонують позірно легке рішення: позбутися іноземців", - пише автор статті.

"У такій атмосфері безневинні мігранти, які тільки намагаються займатися своєю справою, і такі люди, як Щербаков, який просто хотів захистити свою дівчину, розплачуються за нездатність взяти злочинність і насильство під контроль", - робить висновок автор статті.

Російська влада, захоплена зненацька заворушеннями в Бірюльові, шукає винних, щоб пояснити спалах нетерпимості, пише El Pais. "Масові затримання, посилення заходів безпеки і ймовірне посилення імміграційної політики - така на цей момент реакція влади, яка, мабуть, схильна радше вживати заходів проти представників етнічних меншин, аніж серйозно протистояти російським націоналістам - натхненникам заворушень", - пише журналістка Пілар Бонет.

Авторка зазначає: в Бірюльові були поранені 23 людини, у тому числі 6 поліцейських, але більшість з 380 затриманих звільнили після допиту, а 70 викликали до суду. 5 людей оштрафовано на 3 тис. рублів. Журналіст Микола Сванідзе загострив увагу на тому, що з цими маніфестантами - націоналістами обійшлися не так, як з фігурантами "Болотної справи". "І все ж заступник мера Москви Горбенко поклав провину за безлади на націоналістів", - підкреслює журналістка.

Мер Москви Собянін поспішив засудити тактику юрби, яка зчинила заворушення в Бірюльові, але йому виявилося важко дистанціюватися від її логіки, стверджує кореспондент TIME Саймон Шустер. "Цього літа, в період виборів мера, саме Собянін вніс ксенофобію в політичний "мейнстрім". Тепер він змушений пожинати плоди того, що посіяв", - йдеться в статті.

На думку експерта Миколи Петрова (Carnegie Endowment), стратегія Собяніна на виборах зняла табу, яке довгий час було в партії влади. Раніше еліта, яка оточувала Путіна, вважала, що розігрувати карту расистських настроїв - це "незграбно і навіть небезпечно", переказує автор думку Петрова. Але штаб Собяніна, здається, не встояв перед спокусою, бо серед електорату були сильні антиіммігрантські настрої.

Видання зауважує, що в Росії агресивне ставлення до іммігрантів "не менш люте, ніж у багатьох європейських країнах". Різниця з Європою в тому, що в Росії немає незалежних партій, здатних представляти інтереси ультраправих - Кремль не допускає їх до виборів. Виникла "агресивна і політично-маргіналізована субкультура націоналізму", як висловлюється автор.

Головний суперник Собяніна на виборах - Навальний - після заворушень у Бірюльові "знову висловив співчуття антиіммігрантському руху", стверджує автор, посилаючись на блог Навального.

Підсумок заворушень - десятки травм, сотні арештів і матеріальні збитки на мільйони доларів. Але провідні кандидати в мери утрималися від відкритого засудження цих дій. "Такі нові політичні реалії Москви, де ксенофобія, за висловом Петрова, "тепер звичайна річ", - підсумовує автор.

Московський кореспондент Le Monde Марі Жего також зазначає, що в Росії "розгнуздано расистську риторику". "Етнічна злочинність" справді найпоширеніший у Росії нині вислів, хоч він і не віддзеркалює реальну криміногенну ситуацію, повідомляє кореспондентка.

Жего цитує директора Інституту етнополітичних та регіональних досліджень Еміля Паїна, який назвав ксенофобію загальним стрижнем усіх політичних течій сучасної Росії.

Президент країни Володимир Путін не робить ксенофобських висловлювань, але іноді, потураючи більшості, заграє з ідеєю великої російської нації. Расистами є навіть такі "герої" Заходу, як Олексій Навальний. "Не слід забувати, що Олексій Навальний був у 2006 році одним з творців "Російського маршу", на який у Москві щороку збирається кілька сотень екстремістів, які підкидають руки в нацистському вітанні, - нагадує кореспондентка. - Відтоді він не сильно змінився".

"У радянську добу інтеграція (етносів) була можлива,.. але сьогодні з'являються лінії розлому", - робить висновок французька журналістка.

"Націоналізм поширюється особливо швидко там, де люди незадоволені своїм життям , - коментує недільні безлади в Москві політичний оглядач німецького видання Die Welt Юлія Смирнова. - Спрямувати ненависть на приїжджих, як відомо, значно простіше, ніж розв'язати проблему".

Однією з найважливіших причин цієї ненависті, продовжує журналістка, є "державні інститути, які не функціонують". Москвичі не вірять ані поліції, ані уряду, ані судам, вони почуваються невпевнено через те, що правоохоронні органи не борються зі злочинністю. "Ось тому вони і вірять тим, хто звалює всю провину на іноземців", - впевнена Смирнова.

Влада вселяє росіянам, що вони повинні пишатися перемогами минулого і показовими проектами на кшталт Олімпіади в Сочі. Насправді ж, підсумовує Смирнова, "росіяни бачать, що їхній країні бракує того, чим насправді варто пишатися - держави, яка належно функціонує, і економічної потужності".

"Московський бунт і російський націоналізм : час занепокоїтися"- закликає журналіст Forbes Марк Адоманіс.

Найбільше журналіста турбує не сам погром у Бірюльові, а настрою, які його спровокували. Москва переживе втрату однієї з овочевих баз, вважає він, а от спокійне ставлення антипутінської опозиції до ксенофобії вселяє побоювання.

Так, найпомітніший діяч опозиційного руху Олексій Навальний у своєму ЖЖ склав нескінченний список людей і організацій, винних у заворушеннях: до нього увійшли поліція, суди, МВС, ФСБ, Кремль, мігранти, чиновники-корупціонери, олігархи і особисто Володимир Путін.

"Дивним чином у складеному Навальним списку винних відсутні найочевидніші його фігуранти - погромники", - дивується автор статті. "Навальний ніколи відкрито не підтримує заворушення, бо занадто розумний для цього", - продовжує експерт. Замість цього він, за висловом Марка Галеотті, займається "дешевим і мерзенним популізмом": погоджується з усіма скаргами націоналістів, старанно утримуючись від коментарів з приводу їхньої тактики.

Для Адоманіса очевидно, що націоналісти і ліберали з визначення переслідують різні цілі. Справжній російський ліберал, вважає Адоманіс, був би радий притоку мігрантів з Кавказу, адже вони відіграють важливу роль в економічних секторах, яких етнічні росіяни традиційно цураються.

"Варто тільки випустити джина націоналізму з пляшки - і назад його вже не заженеш", - застерігає постійний автор Forbes.

У подіях у Бірюльові лякає не саме насильство, а те, що несистемна опозиція бачить у ньому гарний спосіб ослабити державу. "Це абсолютно зрозуміла стратегія, але, найпевніше, вона закінчиться слізьми", - підсумовує Адоманіс.

Як зазначає московський кореспондент Tagesanzeiger Юліан Ханс, "усі політики і навіть представники Православної церкви проявили співчуття до погромників. Міська влада створила антикризовий штаб, до якого увійшли не тільки представники міграційних органів і поліції, а й учасники нелегітимних з погляду демократії народних дружин. Часто вони на свій страх і ризик влаштовують облави на працівників з Кавказу або з Таджикистану і потім здають їх поліції, якщо у них, наприклад, щось не в порядку з документами. І поліція йде на співпрацю. Це вибухонебезпечний сигнал націоналістам".

" ...Буде цікаво подивитися, які (затриманим учасникам заворушень) буде призначено покарання. Після вуличних виступів проти інавгурації Володимира Путіна 6 травня 2012 року 28 учасникам висунули обвинувачення в "закликах до масових заворушень" та "опорі представникові влади". При цьому тодішні сутички з поліцією в порівнянні з суботніми були невинними. За підсумками розглядів стане ясно, як сильно політизовано російське судочинство", - підсумовує Ханс.

Переклад InoPressa