Нервова мовчанка Помпео: Чому гість із США "не почув" Зеленського

Цілі візиту держсекретаря США явно не співпали зі сподіваннями українського президента, тому розмова в них, здається, вийшла трохи асиметрична. Помпео своєї цілі досяг, а от щодо Зеленського виникають очевидні сумніви

Візит держсекретаря США Майка Помпео до України фактично добіг кінця. Суть сказаного американським посадовцем за підсумками візиту була відносно проста.

Вона зводилася до того, що Сполучені Штати підтримують територіальну цілісність України, не визнають російської анексії Криму, і будуть протидіяти Росії за допомогою санкцій стільки, скільки це буде необхідно. Також США будуть підтримувати прагнення України у приєднанні до НАТО та в наближенні до Євросоюзу. Якщо зважити на наявний рівень стосунків між США та ЄС, в цьому місці хотілося додати "дякуємо, краще не треба".

Також Помпео у дуже дипломатичній манері натякнув, що в України не все гаразд із корупцією, заявивши, що "ми продовжуємо підтримувати Україну, в тому числі антикорупційні зусилля. США працюють над тим, щоб Україна розбудувала верховенство права, інвестиційний клімат, реформувала оборонний сектор і енергонезалежність". Помпео також вкотре заявив, що президент США Дональд Трамп ніколи не висував Україні жодних умов для візиту у Вашингтон президента Володимира Зеленського. І тим паче ніяк не пов'язував цей момент з розслідуванням щодо Джо Байдена.

Фактично, це були й усі осмислені дипломатичні меседжі держсекретаря США – які Depo.ua в такому ж порядку і передбачило.

Натомість український президент був далеко багатослівніший. Він говорив про безпеку – висловлюючи сподівання, що США будуть активніше залучені до процесів мирного врегулювання конфлікту на Донбасі та деокупації Криму. Він фактично попросив призначити нового спецпредставника по Україні на місце дезертира-Волкера. Він закинув слівце про те, що Україна розраховує на скасування мита на імпорт сталі з боку США. Трапилося це в приступі турботи про національного виробника, чи з підказки небідних і впливових виробників отієї самої сталі (а також труб із неї) – історія достеменно не знає. Але, в будь-якому випадку, закид цей не досягне своєї мети, бо напередодні виборів, коли Трампу згадають, що він так і не виконав обіцянки "захистити і відродити іржавий пояс Америки", знімати мита на закордонну сталь ну зовсім не з руки. Президент, звичайно, не дійшов до того, щоб публічно "проявляти зацікавленість у стратегічних американських інвестиціях в різні сектори української економіки", як то зробив тонкий дипломат Вадим Пристайко – але його тональність, загалом, цілком вписувалася в подібний дискурс. Зеленський навіть заявив, ситуація навколо імпічменту Дональда Трампа не мала негативних наслідків для стосунків України та США, чим викликав нервове посмикування обличчя Помпео.

Який, в сухому залишку, рівним рахунком ніяк не прореагував на чисельні пропозиції української влади. Не пообіцявши до ладу не те що спецпредставника надіслати – а навіть вирішити питання із відсутнім послом, заявивши, що "з часом ми вирішимо всі дипломатичні питання".

І річ не в тому, що погано вихований Помпео не зрозумів прозорих натяків української сторони. Річ в тому, що у нього і в українського президента були дуже, дуже різні завдання.

Помпео приїхав сюди демонструвати Сенату США, що політика адміністрації Трампа – якщо їй дозволять залишитися на місці – буде адекватною. І судячи з ситуації в Сенаті, де кількість "розкольників"-респубілканців поки недостатня навіть для того, щоб прийняти рішення вислухати всіх свідків у справі про імпічмент, Помпео своєї мети досяг.

А цілі Зеленського – залучення США до розрулювання ситуації на Донбасі, і активне "входження" американських грошей в українську економіку – зараз у плани Держдепу не входять рівним рахунком ніяк.

Бо хоча перед початком візиту Помпео і розповідав Bloomberg про те, що Україна – "величезний торговельний партнер для Сполучених Штатів Америки", все це – не більше ніж слова. З одного боку, товарообіг між США і Україною і справді стрімко зростає третій рік поспіль. І досягає без малого 5 мільярдів на рік. Втім, в загальному списку торговельних партнерів США Україна впевнено займає 67-е місце, розташувавшись між Алжиром і Багамськимим островами. Що, загалом, вичерпно характеризує важливість цих стосунків як для Вашингтону, так навіть і для Києва (наприклад, наш товарообіг з ЄС впевнено наближається до 50 мільярдів євро на рік).

А втягуватися в непросту, і, головне, на разі безнадійну справу дипломатичного врегулювання конфлікту з Росією Помпео не відважиться за всі скарби світу.

Тому сьогоднішня розмова між президентом України та держсекретарем США залишила по собі двояке враження. З одного боку, обидві сторони зробили всі необхідні дипломатичні реверанси, і пообіцяли зробити все для забезпечення світлого майбутнього двосторонніх відносин. Біда тільки, що кожна зі сторін бачить оте світле майбутнє дуже по-своєму. І шансів на те, що до завершення наступних президентських виборів у США ситуація бодай трохи зміниться, насправді вкрай небагато.