Найімовірніше кожен із нас стикався в житті хоча б з однією фобією — хтось панічно боїться павуків, інші — здригаються побачивши комах, треті — бояться висоти чи темряви, пише Daily Mail.

У всіх наших страхів є причини й історія виникнення. Психологи пролили світло на те, чому деякі з нас так бояться павуків, змій чи закритих просторів.

Акрофобія

Акрофобія, або страх висоти, є одним із найпоширеніших страхів у світі. Опитування показують, що третина населення Землі відчуває дискомфорт тією чи іншою мірою і лише 3-5% населення планети заявляють, що не відчувають страх перед висотою.

Довгий час вважалося, що страх висоти виникає внаслідок травматичного досвіду, наприклад травми після падіння. Однак дослідники не зафіксували зв'язку між досвідом та акрофобією і припустили, що це вроджений страх.

Психологи-еволюціоністи вважають, що люди зі страхом висоти з більшою ймовірністю уникатимуть потенційно небезпечних ситуацій. Передбачається, що вони мають більше шансів вижити з еволюційної точки зору, а значить і передати свої страхи наступному поколінню.

Дослідження також показують, що страх висоти посилюється з віком, оскільки він безпосередньо пов'язаний з почуттям рівноваги. За словами професора з Королівського коледжу Лондона Кевіна Гурнея, з роками наш орган рівноваги погіршується, і ми, ймовірно, почуваємося вразливішими.

Цікаво, що акрофоби сприймають висоту як більш високу, ніж ті, хто не відчуває страху.

Арахнофобія

Незважаючи на те, що далеко не всі павуки є отруйними, рух їхніх крихітних ніжок по підлозі здатний змусити багатьох із нас тремтіти від страху. За словами професора психології Джона Мея, у павуках нас лякає все — їхні незграбні ноги, темні кольори і навіть той факт, що вони пересуваються непередбачено.

Справа в тому, що люди, як правило, не люблять незграбні форми, а віддають перевагу вигнутим, а також асоціюють темні кольори з чимось поганим і надають перевагу істотам, логіку пересувань яких ми розуміємо. Павуки схоже вловили комбо і поставили "галочки" навпроти всіх цих пунктів.

Цікаво, що люди, які бояться павуків, як і агрофоби, частіше схильні перебільшувати розміри павуків, а також розповідають небилиці про те, ніби павуки залазять комусь у рот, чого вони насправді не роблять.

Професор Мей також зазначає, що ця фобія "соціально обумовлена", а тому ми з більшою ймовірністю розвинемо її у старшому віці, якщо в дитинстві зіткнемося з проявом страху в батьків чи родичів.

Ентомофобія

Деякі з нас бояться не лише павуків, а й цілої низки повзучих гадів — наприклад, тарганів. Учені припускають, що ця фобія пов'язана з почуттям відрази "реакцією відторгнення".

Дослідники припускають, що відраза бере свій початок від бажання убезпечити себе, наприклад, у нас розвивається природна відраза до гнилої їжі, тому що вона робить нас хворими. За таким же принципом ми оцінюємо присутність комах, вони здаються нам ознакою чогось небезпечного — тварини, що розкладається, або екскрементів. Як наслідок наша огида захищає нас.

Дослідження групи вчених із Технологічного інституту Джорджії показало, що спостереження за комахами у більшості з нас викликає реакцію в острівцевій частині мозку, пов'язану з огидою. При цьому мигдалеподібне тіло, пов'язане зі страхом, спрацьовувало лише під час перегляду відео з тваринами, котрі лякають.

Цікаво, що комахи вдома викликають у людей більше огид, ніж у дикій природі. Учені припускають, що це може бути пов'язане з почуттям вторгнення або через те, що комахи сигналізують про забруднення і можуть бути пов'язані з хворобами.

Клаустрофобія

Побоювання невеликих закритих просторів стало приводом для наукових суперечок. Учені припускають, що подібно до акрофобії, вона може бути пов'язана з травмувальним досвідом. Однак у багатьох людей, які пережили травмувальний досвід у замкнутому просторі, не розвивається клаустрофобія, а тому вчені впевнені, що існують інші чинники.

Деякі вчені-біхевіористи припускають, що страх замкнутих просторів може бути нічим іншим, як продуктом еволюції — тісні простори створюють загрозу для виживання через задуху чи пастки.

Однак дослідження показало, що люди, які проєктують свій особистий простір далеко за межі тіла, частіше страждають від клаустрофобії. Тести показали, що клаустроби недооцінюють горизонтальні відстані.

Офідіофобія

Учені вважають, що страх змій не пов'язаний з впливом — адже безліч людей, які страждають на офідіофобію, живуть у країнах, де зустріч із земноводними буде рідкістю.

Дослідники дійшли висновку, що ця фобія еволюційна і прищеплена людям предками, після того, як вони зуміли уникнути отруйних рептилій і змогли розмножитися.

Цікаво, що зображення змій здатні викликати стресову реакцію у немовлят віком лише 6 місяців. Дослідники дійшли висновку, що офідіофобія очевидно є успадкованою реакцією на стрес і схиляє нас до того, щоб сприймати змій як небезпечних та огидних.