Космічне агентство НАСА обговорює можливість відправки роботизованого апарату до Урану - сьомої від Сонця планети нашої системи.

До цього часу Уран зблизька бачив тільки зонд Вояджер-2, який пролетів мимо планети в 1986 році.

Пропонована місія передбачає створення апарату, який обертатиметься навколо Урану подібно до того, як це робить апарат Кассіні навколо Сатурну і Галілео навколо Юпітера у минулому, передає CyberSecurity.ru.

Політ автоматичного зонда до Урану пропонується провести в 2020-х роках, коли Уран знаходитиметься в якнайкращому орбітальному положенні для доступу із Землі. Вартість нового апарату для досліджень Урану повинна буде скласти від 1,5 до 2,7 млрд доларів.

Свого часу зонд Вояджер-2 пролетів за 80 000 км від Урану, передавши дані про зовнішній вигляд планети, її кільця і п'ять її найбільших супутників. Крім того, він відкрив 10 раніше невідомих місяців.

Також за допомогою Вояджера-2 було встановлено, що доба на Урані складає 17 годин 14 хвилин, а магнітне поле планети - "велике і дивне". Також було встановлено, що полюси Урану отримують більше сонячного світла, ніж його екватор, але температура що на полюсах, що на екваторі майже однакова.

На відміну від газових гігантів - Сатурну і Юпітера, що складаються в основному з водню і гелію, в надрах Урану і схожого з ним Нептуна відсутній металевий водень, та зате багато високотемпературних модифікацій льоду - з цієї причини фахівці виділили ці дві планети в окрему категорію "крижаних гігантів".

Основу атмосфери Урану складають водень і гелій. Крім того, в ній виявлені сліди метану та інших вуглеводнів, а також хмари з льоду, твердого аміаку і водню.

Це найхолодніша планетарна атмосфера Сонячної системи з мінімальною температурою в мінус 224 градуси за Цельсієм. Вважають, що Уран має складну шарувату структуру хмар, де вода складає нижній шар, а метан - верхній.

На відміну від Нептуна, надра Урану складаються в основному з льодів і гірських порід.

Так само, як і у інших газових гігантів Сонячної системи, у Урану є система кілець і магнітосфера, а крім того, 27 супутників.

Орієнтація Урану в просторі відрізняється від решти планет Сонячної системи - його вісь обертання лежить ніби "на боці" щодо площини обертання цієї планети навколо Сонця. Внаслідок цього планета буває звернена до Сонця позмінно то північним полюсом, то південним, то екватором, то середніми широтами.

У 1986 році Вояджер-2 передав на Землю знімки Урану зблизька. На них видно "невиразну" у видимому спектрі планету без хмарних смуг і атмосферних штормів, характерних для інших планет-гігантів.

Проте в даний час наземними спостереженнями вдалося розрізнити ознаки сезонних змін і збільшення погодної активності на планеті, викликаних наближенням Урану до точки свого рівнодення. Швидкість вітрів на Урані може досягати 240 м/с.

А ось в магнітному полі Меркурія нещодавно виявили дивні аномалії.