Зростання цін на молоко у вересні минулого року було спровоковано діями чотирьох мультинаціональних молочних компаній, які займають третину українського ринку. Наприкінці літа 2010 року вони одночасно почали підвищувати ціну на сировину.

На думку експертів, компанії почали підвищувати ціни "швидше за все, з переляку: через спекотне літо надої скоротилися на 30%". Однак тоді АМКУ на такі дії не відреагував, пише " Дзеркало тижня. Україна".

У результаті у жовтні 2010 року закупівельна ціна заступила навіть за європейську межу — 4,20—4,30 гривні за літр. Без ПДВ — це 34 євроценти, тоді як у Європі ціна не перевищувала 30 центів. Якщо ж перевести надоєний літраж-тоннаж у базові показники (у Європі жир — 4,2%, білок — 3,4%; в Україні відповідно — 3,4 і 3%), то українська ціна виявиться ще вищою.

У Європі також оперують "літньою" і "зимовою" цінами, але різниця між ними становить 10—15%. Там фермер планує запуск корів так, щоб розтелення відбувалося планомірно упродовж року, а не масово, взимку, як у нас. Таким чином, і молокопереробні підприємства на Заході працюють без пікових навантажень, тоді як в Україні 65% молока виробляють у весняно-літній період, а 35% — в осінньо-зимовий.

Антимонопольний комітет 5 листопада зобов’язав 11 молокопереробних підприємств поетапно знизити оптово-відпускні ціни на молоко, сметану, вершкове масло і твердий сир. Переробники з приходом зими почали знижувати закупівельні ціни на молоко, бо до цього змушували нереалізовані запаси.

Таким чином, фіаско зазнала не лише четверо вищевказаних компаній, а й уся галузь. А оскільки вона на 95% легальна, то можна сказати, що з усіх молокопереробних підприємств лише кілька зустріли 2011 рік успішно. Загальний же рівень прибутковості не перевищив 5%.

Реальні показники надоїв в Україні суттєво відрізняються від офіційних статистичних даних.

Згідно даних статистичної звітності, зостанніх 20 років найуспішнішим для молочної галузі був 1990-й. Тоді Україна надоїла 24,5 млн тонн молока, із яких 18,6 млн переробила.

У 1990 році у сільгосппідприємствах було 6 млн 191 тис корів, а в населення — лише 2 млн 187 тис Нині у всіх категоріях господарств залишилось 2 млн 757 тис Причому в агроформуваннях поголів’я скоротилося в 10 разів, а в населення — залишилося майже незмінним.

Офіційна статистика свідчить, що у 1990 році "подвірні" корови дали 5,8 млн тонн молока, а у 2009-му — вже 9,4 млн, при тому, що поголів’я не змінилося.

За даними ж аналітиків Союзу молочних підприємств України селянські корови, як і у 1990 році, дійсно, надоїли 5 млн 800 тис тонн молока. Плюс 2 млн 200 тис тонн — удій сільгосппідприємств. Таким чином, реальні дані відрізняються від статистичних на 3 млн 700 тис тонн.

За даними офіційної статистики, у 2009 році із надоєних 11,7 млн тонн на переробку надійшло лише 4,7 млн. Тобто, 7 млн тонн залишилося на подвір’ях. Реалізовували їх за трьома адресами: внутрішнє споживання, випоювання поросят, телят і продаж на базарі. З цих цифр випливає, що третина громадян України, котра мешкає у сільській місцевості, випиває і з’їдає молочних продуктів більше, ніж 30 млн жителів міст.

За даними Союзу молочних підприємств, загальний фонд споживання молочних продуктів, включаючи імпорт, становить 6 млн 840 тис тонн або 152 кг на кожного українця. Офіційна ж статистика стверджує, що 213—215 кг. При цьому науково обґрунтована фізіологічна норма складає 380 кг.