Приголомшливі знахідки в печері Грот Мандрен зруйнували давні уявлення про появу Homo sapiens у Західній Європі. Нова наукова стаття намагається скласти пазл, розглядаючи знахідки в контексті людської діяльності в Азії. Вважається, що сучасні люди прибували трьома хвилями, і лише третій хвилі вдалося витіснити неандертальців, пише IFLScience.

До знахідки дитячого зуба в печері в долині Рони, Франція, вважалося, що H. sapiens потрапили до Західної Європи лише 43 000 років тому, а що всі культурні артефакти, які існували до цього часу, створили неандертальці.

Однак знахідка зуба все змінила. Хоча під час тих самих розкопок у печері виявлено шість різних зубів неандертальців, деякі з них — у пізніших шарах, ніж відкладення віком 54 000 років, де виявлено людський зуб.

Зовсім недавно в шарі, де зробили неймовірне відкриття, археологи натрапили на безліч артефактів, зокрема луки і стріли, про що Фокус розповідав також. Ця неймовірна колекція стала найвідомішим зібранням так званих неронських предметів, які дали певне уявлення про перших H. sapiens, що населяли Мандрен.

Але довга відсутність Sapiens в історії залишила все дуже туманним. Намагаючись пролити світло на ситуацію, доктор Людовік Слімак з Університету Тулузи III спробував порівняти стиль знарядь, знайдених в шарі Е і вище, з тими, що виявили в Ксар Акіл, Ліван.

Коли перші сапієнси прибули до Мандрена, неандертальці займали печеру щонайбільше рік. Невідомо, чи пішли вони звідти мирно, чи їх витіснили насильницьким шляхом. Можливо навіть, що саме тоді неандертальська ДНК потрапила в наш геном, а це означає, що обидва народи, ймовірно, мали спільне житло, а також спільні біологічні рідини.

Хай там як, схоже, що перші H. sapiens, які прибули на цю територію, не затрималися там надовго. На інших стоянках відтоді не знайшли жодних доказів їхньої присутності. Незабаром після цього Мандрен знову став домівкою для неандертальців.

Коли H. sapiens повернулися на цю територію, їхнє знаряддя праці значно змінилося. Слімак стверджує, що технології, знайдені в Західній Європі, є точними технологічними і хронологічними аналогами тих, що виявили в Ксар-Акіл.

Це свідчить про те, що H. sapiens, встановивши значну присутність на території сучасного Близького Сходу, розробили нові стилі виготовлення знарядь праці, які потім поширилися в Європі.

Попри те, що перехід між двома регіонами займав кілька поколінь, коли всі мігрували пішки, Слімак припускає, що перші люди могли обирати коротші шляхи по воді. Він стверджує, що між цими технічними системами немає ніякої різниці, навіть якщо вони розташовані на протилежних кінцях Середземного моря.

Висновки Слімака ґрунтуються на таких ознаках, як форма вістря на наконечниках списів та різальних інструментах. А проте існує невіддільна суб'єктивність у зважуванні подібностей і відмінностей таких предметів, тож інтерпретація Слімака суперечить теоріям інших антропологів щодо взаємозв'язку між палеолітичними технологіями.

Зокрема, знаряддя шательперонської культури зазвичай приписують неандертальцям, а не H. sapiens, що суперечить інтерпретації Слімака про те, що вони виготовлені нашим видом. Ця розбіжність серед антропологів акцентує на складності вивчення далекого минулого та інтерпретації доказів, залишених нашими предками.

Історія еволюції людини — це дивовижна подорож, що триває й досі, і кожне нове відкриття наближає нас до розуміння власного походження. Знахідки в печері Грот Мандрен і Ксар Акіл — це лише маленькі шматочки цієї складної головоломки, але вони нагадують нам про важливість звернення до минулого, щоб краще зрозуміти наше сьогодення і сформувати наше майбутнє.