Акції протесту в Москві минулими вихідними привернули велику увагу західної преси. Тисячі росіян вийшли в неділю на вуличну ходу на підтримку табору опозиції на Чистопрудному бульварі. На думку оглядачів, ця акція - найочевидніша ознака того, що опозиція не згодна зійти зі сцени. Характерною прикметою став і суто мирний характер акції, організованої відомими російськими письменниками. І хоча дозволу на ходу отримано не було, поліція не втручалася. Як зреагує влада на нову тактику опозиції?

Росія змінюється, а Володимир Путін - ні, пише Le Monde. Початок третього кремлівського терміну Путіна "проходить під знаком тривожних для прихильників політичної лібералізації ознак", зазначає кореспондент Пйотр Смоляр.

"Цього разу режим, здається, вирішив викорінити ініціативи, які він вважає справою меншості, немов бажаючи дати зрозуміти, що ігри в громадянське суспільство закінчилися. Десятки поранених у ході недільного маршу і кадри насильства будуть використані ним як "страшилка" для іншої частини суспільства, де все ще сильне прагнення до порядку", - підкреслює видання. "Цей новий етап показує, що влада одночасно роздратована і налякана", - вважає оглядач Костянтин фон Еггерт.

Вивчається можливість підвищення штрафів і посилення покарань щодо організаторів і учасників несанкціонованих акцій. Крім того, намічається розкол і всередині самої опозиції між прихильниками мирних акцій і прихильниками радикалізації і конфронтації. Якщо під час президентської кампанії ставлення ЗМІ та поліції до опозиції було радше толерантним, то тепер цьому настає край, підкреслює видання.

"Для російського режиму компроміс - ознака слабкості. Він робить ставку на радикалізацію та ізоляцію ядра протестувальників. Він обмежується поверненням реєстрації Республіканської партії", - пише газета. "Навіть повернення виборів губернаторів таке умовне, що нікого не влаштовує. Тим більше що за останній час багато губернаторів були замінені Москвою, щоб створити ілюзію оновлення та відкласти на довгі роки проведення губернаторських виборів".

Однак відсутність виборів не означає закінчення громадянської мобілізації, констатує видання. Багато чого буде залежати від економіки. На думку експертів, у нового президента немає плану модернізації Росії. На це немає політичної волі: адже незалежне правосуддя та реальний захист прав людини змусять влади погодитися на самообмеження.

Журналістка The Guardian Міріам Елдер розповідає про табір протестувальників на Чистопрудному бульварі в Москві. У неділю тисячі росіян влаштували вуличну ходу на підтримку табору, скликану в соцмережах "ОккупайАбай". На думку видання, ця акція - найбільш очевидна ознака того, що опозиція не згодна зійти зі сцени. Стиль цієї акції надихнув глобальним рухом "Захопи Уолл-стрит", але її зміст обумовлено дедалі більшим невдоволенням, викликаним поверненням Путіна до влади.

У таборі зберігається "атмосфера хіпового спокою", за висловом автора. "Це величезна маса людей, усміхнених, щасливих, ні краплі агресії. Я назвала б це народженням громадянського суспільства, яке в Росії нам завжди так нелегко давалося", - сказала Людмила Улицька, одна з тих письменників, які покликали росіян на ходу.

"Незнайомі люди заводили дискусії про політику. Прагнучі до популярності поети читали свої твори групкам людей. Якийсь перехожий вигукнув, говорячи по мобільному телефону:" Я зрозумів, чого хоче Москва! Не президента-кадебешника, а президента-письменника, на зразок Вацлава Гавела", - оповідає видання.

Репортаж з вуличного походу "Контрольна прогулянка", організованого російськими письменниками, публікує і The New York Times. 12 відомих письменників, стривожені гоніннями на інакомислення, якими супроводжувалася інавгурація Путіна, оголосили про експеримент, нагадує видання. Передбачалося встановити, чи може група людей пройтися по Москві без того, щоб їх побили, затримали або дошкуляли безглуздими запитаннями.

У неділю до 12 письменникам приєдналися, як вважається, 10 тис осіб, багато з білими стрічками. В авангарді цієї довгої колони людей не було жодного лідера опозиції, пише кореспондент видання Еллен Баррі. "Не можна сказати, що тепер письменники задають тон громадській думці, але у шанувальників вони ще й досі викликають майже божевільний екстаз", - зауважує видання. Поліція не втручалася, хоч організатори не отримали дозволу на ходу.

Як зреагують влади на нову тактику опозиції? Неясно, вважає автор. Наприклад, табір на "Чистых прудах" може бути розігнаний в будь-який момент.

Але один з організаторів прогулянки Ірина Ясина підкреслює: "Влада знає, що робити з Удальцовим або Навальним, - застосовувати силу проти сили. Але вони не знають, що робити з цивільними протестами. Їм не вдасться нічого придумати".

Про можливий розкол в рядах опозиційного руху йдеться в іншому матеріалі The New York Times. Лідери російського протестного руху до останнього часу вважали, що Сергія Удальцова краще тримати на короткому повідку, нагадує автор статті Майкл Швіртц. Але 6 травня, коли полетіло каміння, почали розриватися димові шашки, а поліція запрацювала кийками, "Удальцов нарешті вирвався на волю". Він вихопився на сцену і закликав тисячі прихильників стояти до кінця.

Протестний рух перейшов у новий, непередбачуваний етап, і фігура Удальцова опинилася в центрі суперечок про майбутнє, вважає автор. Удальцов іменує себе професійним революціонером. "Прямолінійний, агресивний, він вважає за краще влаштовувати політичні баталії на вулицях", - йдеться в статті. Удальцов схиляється перед Леніним і, меншою мірою, перед Сталіним. "Він каже, що потрібно очолити соціал-демократичну революцію, щоб перетворити російську державу і повалити нинішнє керівництво, яке він вважає безнадійно корумпованим", - пише газета.

Деякі опозиціонери-ліберали побоюються, що Удальцов і його прихильники захоплять владу в протестному русі і це пророкує країні похмуре майбутнє. Питання в тому, чи підуть люди за Удальцовим шляхом радикалізації. Є думка: якщо влада не відмовиться від жорстких методів, радикалізація неминуча. Однак автор вважає, що учасників "цілодобової демонстрації" на "Чистых прудах" занадто мало.

Про суперечливі настрої в російському суспільстві розмірковує і Die Presse. "Звісно, Путін набрид, але Росія залишається сильною" - так називається стаття Буркхарда Бішофа. Незважаючи на те, що невдоволення Путіним існує, а його легітимність поставлена ​​під сумнів, хвиля протестів обмежилася великими містами і вже втратила енергію, вважає автор. На думку швейцарського історика Бенно Еннкера, що наводиться в статті, до сьогодні модель "зарозумілості влади", якою вміло користувався Путін, викликала у більшої частини населення Росії не жах, а, навпаки, повагу. Хоч як би там було, Росія залишається найбільшою країною в світі, постачальником сировини, одним з головних гравців на світовій арені і володаркою чималого арсеналу ядерної зброї.

Переклад InoPressa