Новину про те, що Віктор Вексельберг пішов з поста голови ради директорів "Русалу", повідомили практично всі великі британські та американські газети. Покупка акцій "Русалу" ніколи не була справою для людей зі слабкими нервами, зауважують оглядачі.

"Вексельберг відійшов від війни за "Русал" - так трактує події The Independent. Рішення Вексельберга підводить риску під його тривалим конфліктом з Дерипаскою, виснував журналіст Шон Уокер. Це також "чергова подія в хитромудрому ланцюжку суперництва між олігархами і особистих чвар у російському металургійному секторі", - зауважує автор.

На думку газети, одним з головних "яблук розбрату" між Вексельбергом і Дерипаскою є частка "Русалу" в "Норильському нікелі". "Норильський нікель" зголосився викупити цю частку, Вексельберг схвалює цю пропозицію, але Дерипаска навідріз відмовляється. "Дерипаска - інвестор стратегічний, а Вексельберг - фінансовий", - пояснив аналітик Роберт Мантсе ("Відкриття", Москва).

"На життя російських багатіїв часто впливають закулісні чвари чи накази Кремля. Втім, аналітики вважають малоймовірним, що до цієї суперечки доклав руку російський уряд", - зауважує автор. "Це суперечка двох ключових акціонерів", - вважає Мантсе.

"Голова ради директорів провідної алюмінієвої компанії пішов у відставку через суперечку" - повідомляє в заголовку The New York Times. Предмет чвар - напрям діяльності "Русалу", пише журналіст Ендрю І.Крамер: "Чи повинна компанія повністю зосередитися на алюмінії, чи зберігати свої "плацдарми" в інших гірничодобувних підприємствах?"

Дерипаска мріяв, що "Русал" монополізує видобуток кольорових металів у Росії, і з цією метою 2008 року купив частку в "Норильському нікелі", нагадує видання. Відтоді він відмовляється її продавати. Тимчасом, "якщо спад у європейській економіці продовжиться, і ціни на алюміній ще більше знизяться, небажання продавати частку в "Норнікелі", мабуть, створить для "Русалу" новий ризик дефолту за його боргами", застерігає видання.

"Битва олігархів-суперників за "Русал": голова ради директорів наостанок виступив з лютими нападками" - так називається стаття в The Times. Вексельберг звинуватив Олега Дерипаску в тому, що той кинув "Русал" у глибоку кризу, пояснює журналіст Тоні Хелпін. "Вексельберг застеріг, що борги, якими обтяжена компанія, псують її перспективи, і звинуватив менеджмент в ухваленні рішень, які суперечать домовленостям з інвесторами", - йдеться в статті. "Русал", зі свого боку, стверджує, що Вексельберг не виконував своїх обов'язків голови і опинився на грані усунення з цієї посади.

"Сварка розгорається, акції "Русалу" - в невигідному стані" - сповіщає в заголовку The Wall Street Journal. "Бережіться міжусобиць російських олігархів", - закликає у першій же фразі журналіст Ендрю Піпл. Розбрат у раді директорів "Русалу" - чергова погана новина для міноритарних інвесторів у нинішній ситуації, коли ціни на алюміній падають, а бухгалтерський баланс компанії обтяжений боргами.

За словами якогось поінформованого джерела, торік Вексельберг безуспішно намагався продати частку в "Русалі" іншим акціонерам. "Мабуть, йому буде нелегко знайти покупця, поки в "Русалі" задає тон Дерипаска", - вважає автор.

Відставка Вексельберга не розвіє тривоги за долю "Русалу" і не змінить позиції Дерипаски. "Але купівля акцій "Русалу" ніколи й не була справою для людей зі слабкими нервами", - втішає автор.

"Русал": ще одна сварка олігархів" - так називається стаття в блозі на сайті The Financial Times. Російські олігархи - ненадійні партнери і один для одного, і для інших акціонерів", - пише журналіст Стефан Вегстіл, припускаючи, що чвари в "Русалі" - не перший і не останній подібний випадок.

Виклавши публічні нападки Вексельберга і "Русалу", автор зауважує: "це ще ввічливо порівняно з образами", якими обмінювалися нещодавно в лондонському суді Абрамович і Березовський. А розгляд позову Михайла Чорного до Дерипаски, можливо, затьмарить інші позови.

"Все це важливо для міноритаріїв, бо сторони конфлікту володіють переважною частиною акцій "Русалу", - зазначає автор.

Щоправда, не кожну компанію олігархів роздирають сварки. Деякі інвестори називають НЛМК (Новолипецький металургійний комбінат) Володимира Лісіна "зразковою". Співінвестиції разом з олігархом - це доступ до найкращих промислових активів, політичні зв'язки і довгий послужний список. "Северсталь" Олексія Мордашова теж уникає гучних суперечок.

"Але в металургійному секторі список таких компаній невеликий. І це не випадковість. У дні "дикого капіталізму" в Росії нещадні бізнесмени зайнялися природними ресурсами, вбачаючи в цьому спосіб швидкого збагачення", - оповідає автор. Суперечки часто залагоджувалися "шляхом погроз, а іноді грубою силою".

Зрештою склалася структура власності, яку не завжди можна підтвердити бездоганними документами. У нафтогазовому секторі суперечки затихли переважно тому, що Путін постарався відродити панування держави, але в металургії битви ще не відгриміли.

Відставка Вексельберга також підкреслює, "як важко винятковим людям, які сколотили капітали у винятковій обстановці Росії 1990-х, адаптуватися до більш ординарних умов 2010-х", - вважає журналіст.

Переклад InoPressa