Переговори Аннана з Лавровим у Москві закінчилися нічим, повідомляють ЗМІ. Бої у Сирії тривають вже в Дамаску, але ознак відчайдушного становища режиму немає. Вашингтон закликає до Москви: "Башара час кидати", - проте Росія і Китай опираються навіть розробці стратегії відходу Асада. Путін побоюється, що скинення Асада зміцнить доктрину "зміни режимів", розроблену за Буша.

Спецпосланець ООН Кофі Аннан поїхав з переговорів з президентом Росії Володимиром Путіним учора в Кремлі, обмежившись лише короткими коментарями, що він сподівається на узгодження нової резолюції щодо Сирії в Радбезі, пише The Independent.

Автор статті Шон Уолкер зауважує, що всі великі держави говорять про свою підтримку плану Аннана, але мають різні уявлення про способи його досягнення. Якщо західний проект резолюції закликає до запровадження санкцій відповідно до 7-го розділу Статуту ООН, що може зрештою призвести до застосування сили, то Росія і Китай вважають це неприйнятним.

Тим часом в Ізраїлі стверджують, що Асад втрачає контроль над сирійською столицею, пише The Financial Times . Генерал-майор ізраїльської армії Авів Кочаві сказав у парламентському комітеті Кнесету, що Сирія перекинула війська з Голанських висот біля ізраїльського кордону, щоб підкріпити свої сили в Дамаску.

Бараа, активіст, який співпрацює з повстанською Вільною сирійською армією поблизу епіцентру боїв на півдні Дамаска, заявив, що повстанці втратили терпіння, розчаровані спробами світового співтовариства покласти край кровопролиттю і тепер нарощують свої зусилля, щоб завдати удару в саме серце режиму. "Вільна сирійська армія не покладає жодних надій на ООН або когось іще", - сказав він.

За даними видання Der Standard, третій день поспіль бої ведуться в самому Дамаску і підходять все ближче до центру. "Безперечно, напади повстанців, що підігріваються першими випадками дезертирства високих військових чинів, насамперед Маната Тласса, за останній тиждень посилилися", - визнає автор статті Гудрун Харрер. Проте під контролем повстанців немає достатньо великих територій, а сирійській армії вдається відбивати всі завойовані ділянки. Дипломат-перебіжчик Наваф аль-Фарес говорить про співробітництво Асада з "Аль-Каїдою" та підготовку до застосування хімічної зброї, однак експерти підозрюють, що аль-Фарес активно підключився до опозиційної пропаганди. У разі подібного повороту подій інтервенція була б неминучою, пише Харрер, ознак аж такого відчайдушного становища режиму немає. Судячи з того, що Росія і Китай протидіють розробці стратегії відходу для Асада, вони також думають, що режим ще може вижити, йдеться в статті.

До п'ятниці має бути схвалено рішення РБ ООН щодо наглядової місії в Сирії. Якщо вона впаде жертвою суперечок у Радбезі, це, за словами журналістки, стане дипломатичним катастрофою, подібною до тієї, що сталася перед війною в Іраку 2003 року. Місія ООН - це "останній зв'язок з режимом Асада і останній мінімальний шанс на зовнішній вплив у Сирії".

Сирія стає полем битви для світової війни в мініатюрі, стверджує на сторінках The Times Амір Тахер, автор книги "Перська ніч: Іран під час революції хомейністів". Автор вбачає паралелі з громадянською війною в Іспанії 1936-1939 років, коли зіткнулися не просто дві сили, які одержували зброю і підтримку від іноземних держав, а два супротивних світогляди. На погляд автора, в Сирії борються дві концепції - авторитаризм і відкрите суспільство.

Противників Асада підтримують Туреччина, більшість арабських країн, США і деякі держави ЄС. Зважаючи на племінні, етнічні й релігійні зв'язки Саудівська Аравія, Йорданія, Ірак і Ліван втягуються в конфлікт на боці повстанців. Але сирійський авторитарізм отримує більш відчутну, як вважає Амір Тахер, підтримку з боку Росії, Китаю та Ірану за сприяння Лівану, а також Венесуели і деяких членів уряду Іраку.

"На погляд Путіна, з Сирією слід обійтися як з чеченським повстанням, яке було придушено грубою силою. Російський президент побоюється, що зміщення Асада зміцнить доктрину "зміни режимів", розроблену за Буша. Тим самим у Росії буде можлива зміна режиму шляхом народного повстання, підтриманого Заходом", - мовиться в статті. Для Китаю Сирія подібна до Тибету або Сіньцзяну, де бунтівне населення примушують мовчати.

"Російсько-китайсько-іранський тріумвірат пропонує Сирії простий рецепт: панувати шляхом масових убивств", - вважає автор. Він рекомендує Заходу і "регіональним союзникам" рішучіше підтримати повстання. "Турецькі й арабські лідери кажуть мені, що готові організувати притулки для біженців та гуманітарні коридори, якщо тільки США відкинуть дурну ідею "керівництва з ар'єргарду" і проявлять ініціативу, створивши принаймні одну безпольотну зону за сприяння коаліції охочих", - стверджує Тахер. Деспотизм у Сирії можна і треба розгромити, вимагає він.

Як же Вашингтону переконати Росію, що слід припинити підтримку Асада? - запитує в блозі на сайті Time

Росія вказує, що не тримається конкретно за Асада, а радше турбується за стабільність Сирії, каже Бен Родс, заступник радника з національної безпеки при президенті США. За його словами, Вашингтон намагається роз'яснити Росії: поки Асад при владі, домогтися стабільності неможливо.

Інший, неназваний високопоставлений чиновник адміністрації США зазначив: Вашингтон роз'яснює, що нинішньою політикою Росія "підриває свій вплив на наступний уряд Сирії".

Вашингтон переконує сирійських повстанців відвідати Москву і підкреслює, що всі угруповання сирійської опозиції мають домовитися про єдиний план політичних перетворень.

"Те, що ми чуємо останнім часом, нас надихає", - сказав неназваний чиновник адміністрації США, зазначивши, що на Близькому Сході тепер публічно палять не американські, а російські прапори.

Значить, Росія готова піти на поступки в ООН? "Не зовсім, - вважає автор статті. - Одна зі складностей в тому, що у США сьогодні мало важелів впливу на Росію". Правда, російська економіка залежна від цін на нафту, а значить, Москві не варто сваритися з країнами Перської затоки, які фактично контролюють ці ціни.

Ксав'є Фоллебукт, дослідник у бельгійському університеті Лувена і фахівець із зовнішньої політики Росії, пояснює позицію Кремля щодо Сирії в інтерв'ю Journal du Dimanche.

Позиція Росії не змінилася з моменту початку сирійської кризи і полягає в розв'язанні кризи шляхом переговорів, каже Фоллебукт, хоча іноді до неї вносилися деякі поправки, наприклад, щодо продажу озброєнь сирійському режиму. "Якщо Росія тепер відмовиться від того, що казала, то вона втратить обличчя на міжнародній арені. А це та країна, яка приділяє величезну увагу своїй репутації", - зазначає науковець.

На думку Фоллебукта, економічні та геополітичні інтереси, що мали значення на початку кризи, відійшли на другий план, і мова тепер іде передусім про престиж. Дослідник висловив думку, що найкращим рішенням для Росії був би розвиток ситуації за єменським сценарієм, коли президент залишає посаду в обмін на гарантії безпеки. Однак що більше посилюються сутички, то менш імовірним це видається.

Говорячи про можливі дії західних країн, дослідник зауважує, що вони не можуть обійти РБ ООН. "Враховуючи складність транспортування та геополітичні наслідки, це було б небезпечно, тим більше що в США тривають передвиборні перегони, а ми стикаємося з економічною кризою! Доведеться продовжувати переговори з сирійським режимом і з опозицією в надії знайти рішення. Саме за це виступає і Росія, прагнучи домогтися найменш нестабільного виходу з кризи", - підкреслює Фоллебукт.

Переклад InoPressa