Родину Шептицьких знали та шанували ще з ХVIIІ століття, адже саме вони доклались до того, щоб уніатська церква стала національною.

Тому й розстріл загоном НКВС брата митрополита Андрея був помстою радянського режиму за все, що Шептицькі зробили для греко-католицької віри.

Таку думку в ефірі проекту «Історичної правди з Вахтангом Кіпіані» на телеканалі ZIK висловив кандидат історичних наук Тарас Пшеничний.

За його словами, ще коли Августин Волошини створив Карпатську Україну, це стало сигналом, що на чолі націотворення готова стояти Греко-католицька церква. Згодом радянські спецслужби вважали: щоб побороти український націоналізм на Західній Україні, потрібно поквитатись саме із УГКЦ.

«У своїх пасторських листах Шептицький описував комунізм руйнівною системою, де суспільство деградувало, а людина переставала бути людиною», – зауважив Пшеничний.

Тому й, коли почались радянські чистки, митрополит вважав СРСР «нелюдським режимом».

«Думаю, він робив це не відкрито – на рівні якихось послань чи розмов у своєму середовищі. Вважаю, він хотів убезпечити суспільство від агресії. Адже він був лідером громадськості і те, що говорив, могло відбиватись на переслідуваннях інших», – припустив історик.

Та у 1939 році у маєтку в селі Прилбичі, що на Львівщині, загін НКВС розстріляв брата Шептицького Леона із дружиною.

«До того ж, це було зроблено у звірячий спосіб. Це було однією із помст родині Шептицьких», – переконаний Пшеничний.

Адже рід Шептицьких увійшов в історію України ще у ХVIIІ столітті, це були знані церковні діячі.

«Лев Шептицький був унійним Київським митрополитом. Тому й пам‘ять про Шептицьких існувала завжди. Усі знали, що вони зробили, зокрема, для церкви. Адже саме вони, по суті, і зробили уніатську церкву національною», – переконаний експерт.

До того ж, Леон був «неблагонадійним» для радянської влади, адже походив із іншої для СРСР системи.

У свою чергу доктор історичних наук Арсен Зінченко додав: сталінський режим був атеїстичним і взагалі не терпів будь-якої іншої структури, яка б йому апелювала. Це й спонукало до масових репресій проти греко-католицької церкви та її представників.

«Було репресовано сотні священиків та ченців. Закривали усі просвітницькі інституції, якими опікувалась Греко-католицька церква, усі журнали. Це наочно розкривало репресивну суть совєтського репресивного режиму», зазначив Зінченко.