Після референдуму щодо Brexit та перемоги Дональда Трампа багато хто вбачає у президентських виборах у Франції навесні 2017 року наступний тест для західних демократій: чи не відкинуть виборці політичний істеблішмент та не оберуть лідерку правопопулістського "Національного фронту" Марін Ле Пен главою держави.

Однак конституційний референдум в Італії 4 грудня може струсонути Захід не слабше. Прем'єр-міністр країни Маттео Ренці сподівається домогтися більше стабільності завдяки реформі в країні, яка протягом останніх 70 років мала аж 63 уряди.

На референдумі пропонується скасувати дотеперішню систему двох палат парламенту з однаковими повноваженнями. Ідея полягає в тому, щоб забрати у Сенату можливість відправляти уряд у відставку чи надовго блокувати законодавчий процес. Уряд тоді стане більш стабільним та сильним.

Законодавчий процес у глухому куті

З 950 депутатами Італія має третій у світі за кількістю членів національний парламент. Хоча така велика кількість членів і може краще відповідати ідеї представницької демократії, вона також і гальмує її, адже нинішня система рівнозначних палат призводить до того, що прийняття якогось закону може нескінченно затягуватися, поки Сенат і Палата депутатів перекидають туди-сюди його проект.

"Навіть якщо хтось хоче змінити одну кому в тексті законопроекту, то інша палата має це затвердити, - пояснює політичний науковець та президент Університету ім. Джона Кабота у Римі Франко Павончелло в інтерв'ю DW. - Італія бореться з цим протягом десятиліть".

На перший погляд вибір на референдумі виглядає простим: проголосуй "за", щоб підтримати правлячу Демократичну партію, або "ні", аби завадити уряду зміцнити свою владу.

Маттео Ренці раніше оголошував, що піде у відставку, якщо народ проголосує проти. Так він пов'язав результат референдуму з питанням підтримки політики його уряду. Нещодавно прем'єр спричинив сум'яття серед виборців, коли він спершу дав заднього ходу, щоб згодом знову підтвердити свою обіцянку піти у відставку. Так чи інакше, на думку Павончелло, з високою імовірністю Ренці не зможе в разі програшу довго всидіти у Палаццо Кіджі (резиденція глави уряду). "Він перевів конституційне питання у політичне - це справді невдала ідея", - переконаний експерт.

Самотність Ренці

Згідно з останніми опитуваннями, противники реформи попереду. Проте референдум щодо Brexit та обрання Трампа президентом США продемонстрували, як опитування можуть помилятися. Фактом залишається те, що на Ренці тиснуть з обох боків. Правий табір - під проводом екс-прем'єра Сильвіо Берлусконі - проти нього. Спротив він також відчуває і з боку лівопопулістського "Руху 5 зірок", який представляє себе противником статус-кво.

"Зі стратегічної точки зору, хибним ходом було використовувати референдум як питання довіри до його особи, - стверджує Лука Верзічеллі, який викладає італійську політику в Університеті Сієни. - Парадоксальним чином противники Ренці є також і в лавах його власної партії".

"Правоцентристський табір, радикальні ліві, дрібні партії, навіть Демократи - усі проти нього", - уточнює Верзічеллі. Якщо Ренці програє, то ці групи не зможуть скористатися цим, оскільки вони не в змозі погодитися щодо будь-якої спільної позиції, окрім їхнього "проти". В разі їхньої перемоги таке "ні" буде надто дорогою перемогою. Адже опозиція також давно розуміє, що реформа конституції є невідворотною. "Референдум є шансом щось змінити, який дається один раз", - застерігає політичний науковець.

Погляд на табір Берлусконі та "Рух 5 зірок" демонструє: їхні висловлювання не дають можливості однозначно визначити їхню ідеологічну приналежність. Це ще раз підтверджує, наскільки складними є нинішні дебати.

Так, лідер євроскептичного "Руху 5 зірок" Беппе Грілло у своєму блозі привітав обрання Дональда Трампа президентом США: "Журналісти та інтелектуали з істеблішменту є справжніми ідіотами та популістами".

Своєю чергою, Сильвіо Берлусконі, який хоч і виступає за "ні" на референдумі, охарактеризував Ренці у своєму інтерв'ю радіо RTL Radio як "єдиного політичного лідера", який ще є в Італії.

Наступ популістів у Італії має викликати не менше занепокоєння, аніж у Великобританії чи США, говорить Верзічеллі. Він побоюється ефекту снігової кулі правого та лівого популізму. Експерт непокоїться, що спроба змінити конституцію може призвести до "нового періоду економічної непевності" в країні. Державний борг Італії уже становить 135 відсотків від ВВП.

Трохи більше нестабільності - не страшно?

Попри перевагу противників нинішньої реформи, яку демонструють результати соцопитувань, майже кожен четвертий італієць досі не визначився.

Одним з таких виборців є 31-річний Ніколас Б. з регіону Венето на північному сході Італії. "Якби я мав зараз проголосувати, то я би віддав свій голос проти", - зауважує Ніколас у розмові з DW та додає, що італійці дивляться на інновації та зміни зі скепсисом. Проте і на його думку, щось має змінитися, однак залишати Сенату так мало повноважень - це занадто.

Тим часом Ренці на низці масових заходів відчайдушно бореться за тих, хто не визначився. Керівником його кампанії на підтримку реформи є ніхто інший, як Джим Мессіна, який 2012 року виконував таку саму роботу, працюючи на виборах на Барака Обаму.

"Табір Ренці сподівається, що ті виборці, які не визначилися, проголосують "за", оскільки вони захочуть завадити прийти до влади "Руху 5 зірок", який не має досвіду в уряді", - зазначає Павончелло.

Натомість після 63 урядів за 70 років перспектива дещо більшої нестабільності може бути не такою вже страшною для італійців.