Уночі проти 20 жовтня в Берліні завершилися переговори лідерів "нормандської четвірки". Зустріч тривала 4 години і 45 хвилин. Першим до преси вийшов президент України Петро Порошенко. Він зазначив, що сторони обговорювали мінські угоди, озброєння місії ОБСЄ і вибори на Донбасі. Також домовилися про входження Дебальцевого до однієї з чотирьох майбутніх зон розведення сил.

"Ми вимагаємо негайного звільнення всіх заручників. Цей процес за бездіяльності російської сторони був зупинений на дуже тривалий час", - заявив Порошенко.

За його словами, виконання всіх умов Мінських угод будуть викладені в "дорожній карті", яка з'явиться в листопаді цього року. Основу проекту представлять глави МЗС "нормандської четвірки". При цьому під час нинішньої зустрічі сторони жодних документів не підписували.

"Підкреслюю, що ще півроку тому ніхто про дорожню карту і чути не хотів. Це тверда наполегливість української сторони, що кожна подія має мати свою послідовність, свою дату і відповідальних... Ніякої альтернативи нормандського формату на сьогоднішній день не існує і це чітко підкреслили під час сьогоднішньої зустрічі", - зазначив Порошенко.

Вибори в Донбасі проведуть, але за однієї умови

"Наша позиція полягає в тому, що всі іноземні збройні підрозділи повинні бути виведені безумовно до проведення виборів, що є необхідною умовою для проведення виборчого процесу", - пояснив Порошенко.

Перед проведенням виборів і під час виборчого процесу в Донбасі буде діяти поліцейська місія ОБСЄ. Лідери "нормандської четвірки" домовилися, що ніхто не буде перешкоджати діяльності ОБСЄ.

"І для забезпечення підготовки до майбутніх місцевих виборів, коли умови безпеки дадуть нам можливість проводити ці вибори, ми зараз зробимо спробу ввести збройну, ми її називаємо поліцейською, місію ОБСЄ, яка буде забезпечувати безпеку, як під час виборчого процесу, так і на перехідній період", - заявив Порошенко.

Решта лідерів "четвірки" після виходу Порошенко ще залишилася в залі і продовжила обговорення сирійського питання.

Разом з Володимиром Путіним до Берліна приїхали глава МЗС РФ Сергій Лавров і помічник Владислав Сурков. Останній ще в 2014 році потрапив під санкції ЄС і США, втім, на зустрічі опинився сусідом міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра.

Делегація Петра Порошенка була скромнішою - українського президента підтримував глава МЗС Павло Клімкін. Обидва на початку переговорів були в гарному настрої, принаймні, в ті 30 секунд, на які пресу пустили в зал переговорів.

Головною інтриги вечора - рукостискання Путіна і Порошенка - не сталося. Формат зустрічі не передбачав такого вітання. Російський президент увійшов до зали для переговорів останнім, коли лідери вже сиділи за столом.

Метою зустрічі було рішення про те, в якій черговості виконувати Мінські угоди. Україні важливо було знати, яку позицію займуть Олланд і Меркель, особливо після недавніх протилежних заяв представників цих країн. Президент Франції говорив про першочерговість виборів, а глава МЗС Німеччини заявляв про те, що їх проведення зараз неможливе. Однак виступив проти запровадження нових санкцій до Росії, пише Денис Глухов в статті "Ніч у Берліні: про що домовилися президенти за п'ять годин" в газеті "КП в Украине".

Прес-секретар німецького канцлера Штеффен Зайберт напередодні вечері в Берліні анонсував, що лідери Франції та Німеччини назвуть Путіну сторони, відповідальні за бомбардування сирійського Алеппо. А сама Меркель не стала приховувати, що розглядає всі варіанти, включаючи і посилення режиму санкції проти Росії. І, фактично, запросивши Путіна до Берліна на переговори, Захід дав йому останній шанс.

Біля машини на червоній доріжці президента РФ зустріла не тільки Ангела Меркель міцним рукостисканням на камери, а й активісти з українськими та сирійськими прапорами. Одні принесли "закривавлених" іграшкових ведмедиків і шматки цегли, скандуючи "Путін - геть", другі - наспівували знамениту кричалку харківських ультрас, яку виконували навіть сирійці.

Як пояснили джерела в українських дипколах, про присутність Суркова на переговорах у Берліні стало відомо ледве чи не в останній момент. "Ті, хто заїжджали, - заїжджали по одноразовими візами", - пояснив уже після переговорів Петро Порошенко.

Але на присутність Суркова в Берліні, за протоколом, дала згоду українська сторона. І, знову-таки, в перекладі з дипломатичної мови, - це ляпас Україні з боку Росії, мовляв, бачите, Захід для нас на будь-які поступки йде. І, як напередодні писали наближені до Суркову політтехнологи, головне завдання Росії на "нормандських переговорах" - "примусити Україну до виконання політичної частини Мінських угод і прямого діалогу з т.зв. "республіками" Донбасу. Без надійних гарантій виконання Києвом пунктів про особливий статус, закону про вибори і амністії, будь-які домовленості з питань безпеки не можуть бути досягнуті".

Близько першої години ночі за Києвом переговори в резиденції Меркель таки завершилися, і Порошенко вийшов на прес-конференцію до українських журналістів в посольстві України в Німеччині. Свою промову він почав з жарту про "єдину погану новину для української делегації - що "Динамо" програло". "Перш за все, для вас є дуже погана новина, яка засмутила всю нашу делегацію, це програш "Динамо". Ми міцно тримали за них кулаки. Ми впевнені в тому, що футбольні перемоги України ще попереду", - пожартував президент.

В цілому, за його словами, програш "Динамо" - це єдина погана новина, ніяких документів лідери "нормандців" не підписали, і підписувати не збиралися, а підсумком переговорів стало:

- З сьогоднішнього дня на Донбасі має запрацювати чергове всеосяжне припинення вогню; - альтернативи "нормандського формату" немає; - до кінця листопада глави МЗС "нормандської четвірки" повинні затвердити проект "Дорожньої карти", яка буде складатися з трьох блоків: безпекового, політичного і гуманітарного. Також вона гарантуватиме реалізацію і "Мінська-1" і "Мінська-2"; - після завершення розведення сил у Петровському, Золотому і Станиці Луганській (де будуть встановлені цілодобові спостережні пости СММ ОБСЄ), почнуться переговори за наступними чотирма пунктами розведення, де обов'язково буде присутнє Дебальцеве; - РФ підтримала розміщення на Донбасі збройної поліцейської місії ОБСЄ; - сторони обговорили так звану "формулу Штайнмаєра", яка має на увазі критерії, за якими буде визначатися легітимність проведення виборів в окремих районах Донбасу; - потрібно знайти консенсус з питання особливого статусу Донбасу і механізму переходу влади на окупованому Донбасі Україні після місцевих виборів там (про це заявила Ангела Меркель на підсумковій прес-конференції).

Кілька тижнів тому спецпредставник ОБСЄ в ТКГ Мартін Сайдік заявляв: "У робочій групі з політичних питань обговорювалися модальності місцевих виборів в ОРДО і ОРЛО за так званою формулою Штайнмаєра, а також питання амністії". І, як пояснили в посольстві Німеччини в Україні, "формула Штайнмаєра" має на увазі одночасне ухвалення Верховною Радою у другому читанні поправок до Конституції, за якими Донбас отримає особливий статус, і проведення там місцевих виборів.

Правда, деякі депутати Європарламенту запевнили, що на жодні поступки Кремлю в плані реалізації Мінських угод ЄС не піде. "Перш ніж здійснювати будь-які політичні дії, повинні бути виконані компоненти з безпеки. Це ясно для Європи, і це повинно бути ясно для Росії. І, звичайно ж, ці компоненти з безпеки повинні бути реалізовані відповідно до міжнародних правил і процедур", - запевнив європарламентар Міхал Боні.

Але до реалізації так званої формули Штайнмаєра ще потрібно дійти, адже два роки дії "Мінських угод" так і не принесли головного результату - припинення вогню: на фронті продовжують гинути наші хлопці. "Переговори в Берліні завершено. Озброєна місія ОБСЄ повинна з'явитися на Донбасі. У теорії все чудово. І дуже добре, що Порошенко, Меркель і Олланд змусили Путіна підтвердити всі зобов'язання. Є тільки одна проблема - поки що це все красиві слова. На Донбасі нічого в короткостроковій перспективі мінятися не буде. Озброєна місія ОБСЄ - це лише красива обгортка. Не більше того", - написав вночі в своєму Facebook нардеп від БПП Вадим Денисенко.

До того ж, все ускладнюється очікуванням результатів президентських виборів у Штатах, а також виборів у Німеччині та Франції наступного року. І, за словами колишнього представника України в політичній підгрупі Романа Безсмертного, вчорашня зустріч у Берліні ризикує стати останньою.

Уже давно в українському політикумі та експертному середовищі існує пропозиція щодо переходу від "нормандського формату" до так званого "будапештського" - США - Україна - Велика Британія - Росія. "З моєї точки зору, "нормандська четвірка" - не зовсім правильна, там повинні бути підписанти Будапештського меморандуму", - заявляв раніше нардеп від БПП Мустафа Джемілєв.

Але правда і в тому, що Великобританія не палає бажанням брати участь у "будапештському форматі" переговорів з Росією. Це підтвердив і директор з питань зовнішньої політики лондонського Центру європейських реформ (CER) Ян Бонд. Чого не скажеш про Штати - вони стають неформальним учасником поки ще "нормандських переговорів", пише Христина Зеленюк у статті "Підсумки зустрічі "нормандської четвірки": "дорожня карта" в листопаді, поліцейська місія і "формула Штайнмаєра" в газеті "Сегодня".

Після тривалого опору західному тиску щодо впровадженню політичних пунктів в Мінських угодах Україна здобула дипломатичну перемогу: Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) схвалила дві важливі резолюції.

Перша резолюція офіційно визначає конфлікт в Україні як російську агресію, відповідаючи тим, хто заявляє, що це "просто громадянська війна" або "сепаратизм". Що важливо: закликає Росію "дозволити Україні повернути контроль над Кримом" і "вивести війська з території України". Тепер Захід також визнає неможливість проведення вільних і чесних виборів на Донбасі, поки не покращиться ситуація з безпекою і поки російські війська не підуть з регіону. Друга резолюція підкреслює серйозні порушення прав людини в Криму і на сході України і закликає обидві сторони виправити їх.

Ухвалення резолюції вже привели до зміни риторики вищих європейських чиновників. Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр сказав, що "умови для проведення виборів на Донбасі не виконані". Навіть французький президент Франсуа Олланд, який раніше засмутив українське керівництво, назвавши вибори пріоритетом, тепер закликає до створення "дорожньої карти", що містить кроки до відновлення контролю над кордоном.

Питання, що робити - спочатку встановити стабільний режим припинення вогню чи ж проводити вибори, незважаючи на бойові дії, - було приводом до розбіжностей між Україною і її західними союзниками.

Франція і Німеччина, зокрема, закликали Україну спочатку схвалити поправки до Конституції про особливий статус ОРДО і ОРЛО, ухвалити новий закон про вибори і амністувати сепаратистів, і лише потім намагатися відновити контроль над своїм східним кордоном.

Цікаво, що ця позиція повністю збігалася з вимогами Росії. У травні 2016 року міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що конфлікт буде тривати доти, "доки не будуть врегульовані політичні аспекти кризи". Сьогодні Кремль усе ще наполягає на тому, що Україна повинна спершу виконати політичні пункти, і звинувачує Київ у використанні нестабільності на лінії розмежування як привід, щоб зірвати процес політичного врегулювання.

Україна стверджувала, що це не допоможе завадити сепаратистам відновити бойові дії після виборів, а також - що так і не були вказані конкретні кроки з повернення контролю над кордоном силам України або хоча б ООН.

З огляду на критику угод українцями, Петро Порошенко зволікав з виконанням політичних аспектів Мінська. Мустафа Найєм, депутат Верховної Ради, був одним із найзатятіших противників реалізації вимог західних урядів. Він назвав їх пасткою і нещодавно попередив, що "будь-яке голосування у Верховній Раді за Мінським угодами може викликати народні протести".

Багато українців вважають, що Захід наївно обманюється щодо справжньої природи противника. Сепаратисти, на їхню думку, намагаються узаконити статус окупованої території, продавлюючи конституційні поправки. Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру Разумкова, стверджує, що Москва могла б використовувати вибори, щоб узаконити режими "ДНР" та "ЛНР", які могли б пізніше "офіційно" попросити Росію надати їм воєнну підтримку.

Цієї осені обидві сторони погодилися відвести війська і зброю на кілометр від лінії зіткнення в трьох селах: Золоте, Петровське та Станиця Луганська. Хоча в перших двох певний прогрес був досягнутий, процес загальмувався в Станиці Луганській через порушення режиму припинення вогню.

Ситуація з безпекою в Донбасі залишається напруженою, і загроза ескалації зберігається. Георгій Тука, заступник міністра України з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, зазначив, що недовіра між сторонами така висока, що "виведення військ почалося із запуском сигнальної ракети, а не за допомогою годинника". Існує також побоювання, що сепаратисти використовують угоду про припинення вогню, щоб провести ротацію і зміцнити свої сили.

Деякі українські військові експерти вважають, що це виведення військ може нашкодити Україні. Юрій Карін, головний редактор групи "Інформаційний спротив", скептично ставиться до рамкової угоди. Він попереджає про ризик втрати цих сіл: сепаратисти, ймовірно, продовжать провокації, а потім будуть звинувачувати українські сили навіть за незначні порушення. "Я вважаю, що противник спробує зайняти ці області, і Україні, ймовірно, доведеться виганяти їх звідти, що призведе до непотрібного кровопролиття", - сказав він.

Дипломатичним проривом в ПАРЄ минулого тижня Україна продемонструвала, що вона не пішак великих держав і цілком здатна захистити свої національні інтереси. Ірина Геращенко, віце-спікер українського парламенту, відіграла в цьому вирішальну роль, представивши позицію України: повна безпека, а не тільки виконання режиму припинення вогню протягом тижня; звільнення всіх українських заручників без шантажу амністією; надання Спеціальній місії ОБСЄ доступу до спостереження за кордоном; вільні і справедливі вибори на Донбасі. Але, незважаючи на цей дипломатичний прогрес, повне виконання Мінських угод - досить віддалена перспектива, враховуючи, що основні сторони не можуть домовитися про послідовність виконання пунктів Мінська.

Тим часом бойові дії тривають, пише Віра Циммерман у статті "Дипломатичний прорив України" у виданні "Новое время".