У Сполучених Штатах шириться скандал навколо секретної доповіді ЦРУ про те, що Росія за допомогою хакерських атак вплинула на результат президентських виборів, які відбулися 8 листопада.

ЦРУ вважає, що Москва переслідувала дві мети. Головною було створення умов, які сприяли б перемозі вигідного Кремлю кандидата, що врешті і сталося - президентом обрали Дональда Трампа. Другою метою був підрив довіри до американської виборчої системи.

Обидві палати Конгресу США підтримали Білий дім. Спікер Палати представників республіканець Пол Райян і лідер республіканської більшості в Сенаті Мітч Макконнелл заявили, що будь-яке іноземне втручання в процес голосування американських виборців неприпустиме. Комітети Конгресу, що курирують розвідувальні служби, оголосили про проведення власного розслідування.

Ряд членів колегії вибірників, яка 19 грудня повинна провести голосування про обрання Дональда Трампа президентом США, звернулися з відкритим листом до директора Національної розвідки США (ODNI) Джеймса Клеппера, зажадавши прояснити ситуацію навколо розслідування можливих зв'язків мільярдера з Москвою. Вони наполягають на тому, щоб Клеппер розкрив імена радників і помічників Трампа, що мають, за твердженням ЦРУ, "стосунок до втручання російського уряду в вибори президента США". Виборники підкреслюють, що вони не можуть голосувати, не володіючи всією інформацією.

Штаб Хілларі Клінтон, зі свого боку, зажадав від Білого дому розкриття всієї інформації про російське втручання в перебіг виборів. Глава штабу Джон Подеста від імені пані Клінтон заявив: "Ми вважаємо, що адміністрація повинна пояснити американцям, що їй відомо про масштаб і методи російського втручання, і зробити це треба якомога швидше. У зв'язку з цим ми підтримуємо запит членів комітету з розвідки у Сенаті про розкриття інформації, що стосується ролі Росії в ході виборів, і оприлюднення цих даних публічно".

Тим часом, як стверджує агентство Rueters, в ODNI, яке координує роботу всіх американських розвідслужб, не поділяють висновків ЦРУ. Джеймс Клеппер, кажуть троє його підлеглих, які побажали зберегти інкогніто, вважає, що в звіті ЦРУ не вистачає послідовності в поданні відповідних доказів. "Вони не можуть довести факту наявності певних намірів з боку Москви і ухвалення там конкретних рішень", - зазначило одне з джерел агентства. З тієї ж причини ФБР також не підтримує висновків ЦРУ.

Дональд Трамп продовжує тим часом формувати майбутню президентську адміністрацію. На скандал він реагує роздратовано. Трамп стверджує, що керівництво Демократичної партії ніяк не може оговтатися після "нищівної поразки на виборах" і шукає винних там, де їх немає.

Мільярдер зробив кілька важливих заяв. По-перше, він пообіцяв, що ще до інавгурації передасть весь свій бізнес синам. Він підкреслив, що закон не зобов'язує його це робити. Трамп також заявив, що на весь період свого президентства вийде з усіх бізнес-операцій, щоб уникнути конфлікту інтересів.

Потім новообраний президент номінував на посаду державного секретаря США Рекса Тіллерсона. Кандидатуру державного секретаря повинен затвердити Сенат. Трамп упевнений, що саме Рекс Тіллерсон - це та людина, яка потрібна Америці на чолі Державного департаменту. У своїй заяві він зазначив, що керівника ExxonMobil вирізняють "завзятість, багатий досвід і глибоке розуміння геополітики".

В американських ділових колах до вибору Дональда Трампа поставилися схвально. Тіллерсона називають принциповим і безкомпромісним перемовником, який завжди діяв в інтересах акціонерів корпорації, пише Наталія Терех у статті "Трамп номінував на посаду держсекретаря США Рекса Тіллерсона, якого на Заході називають "другом Путіна" в газеті "Факты и комментарии".

Рекс Тіллерсон - друг Росії. Це офіційний факт: голова ради директорів енергетичного концерну ExxonMobil отримав у Росії орден Дружби в 2013 році. Це сталося після того, як він уклав історичну угоду про спільну з концерном "Роснефть" розробку нафтових родовищ у російській частині Арктики. Тоді говорили, що ця угода може принести сторонам до 500 млрд доларів.

Тіллерсон ще й друг російського президента. "Він спілкувався з Володимиром Путіним більше, ніж будь-який інший громадянин США, за винятком хіба що Генрі Кіссінджера", - сказав про можливого майбутнього держсекретаря один з високопоставлених посадовців адміністрації Білла Клінтона, президент Центру стратегічних і міжнародних досліджень Джон Хамр.

Тіллерсон, якщо він стане держсекретарем, буде таким же новачком у політиці, як і сам новообраний президент Дональд Трамп - жодних державних посад 64-річний республіканець ніколи не обіймав. Тіллерсон відомий тим, що він - переконаний консерватор, але при цьому радикальними поглядами не вирізняється. Він визнає зміни глобального клімату і готовий вживати заходів для його захисту, виступає за вільну торгівлю і не є націоналістом, як Джон Болтон, який теж претендував на пост держсекретаря. Тим часом Болтону пророкують посаду заступника Тіллерсона.

На користь глави ExxonMobil як майбутнього держсекретаря свідчить те, що він добре знає міжнародну політику, жив і працював у багатьох точках світу, в тому числі на Близькому Сході і в Росії. Як шеф найбільшої у світі приватної нафтової компанії, він, можливо, має більше досвіду спілкування з провідними політиками по всьому світу, ніж чимало професійних дипломатів. Але про його погляди щодо зовнішньополітичних проблем практично нічого не відомо.

Коли між Росією і країнами Заходу в березні 2014 року різко зросла напруженість через анексію Криму, Рекс Тіллерсон проявив себе як майстерний тактик, дійшла висновку газета New York Times. Компанія ExxonMobil під його керівництвом слухняно підкорилася рішенню про запровадження санкцій американською адміністрацією, хоча Рекс відкрито виступав проти обмежувальних заходів.

Це зрозуміло: американський нафтовий концерн зазнав мільярдних збитків через заморожування низки проектів. Але водночас за лаштунками Тіллерсон зумів зберегти хороші зв'язки з російською владою і довести, що готовий і далі вести бізнес у Росії.

Близькість Рекса Тіллерсона до Росії Трамп вважає перевагою, але в американському Конгресі кандидатура нового держсекретаря великого захоплення не викликала, звернули увагу місцеві спостерігачі. Скептично про нього вже висловилися деякі представники республіканців - такі як сенатор від Флориди Марко Рубіо і сенатор від Аризони Джон Маккейн, пише Михайло Бушуєв у статті "Хто такий Рекс Тіллерсон, і чому він може зблизити США і Росію?" у виданні "Німецька хвиля".

У ліберальної і демократичної Європи все більше наростають ультраправі настрої, що підривають згуртованість регіону. Так, за оновленим "Довідником песиміста" агентства Bloomberg, майже 58% опитаних аналітиків, економістів і стратегів вважають непередбачуваність виборів у країнах ЄС основним ризиком для світової стабільності в 2017 році. Ці вибори викликають навіть більше побоювань, ніж можлива зовнішня політика обраного президента США Дональда Трампа або поведінка Кремля.

Результати Brexit і референдуму в Голландії, симпатії французького електорату до відверто проросійських політиків, опір Бельгії ратифікації Угоди про зону вільної торгівлі з Канадою, референдум в Італії, який відбувся нещодавно, - все це доводить, що європейців не влаштовує сьогоднішня політика офіційного Брюсселя.

Європа все більше зосереджується на внутрішніх проблемам, віддаючи перевагу популістам у сподіванні, що вони виправлять помилки нинішньої влади. Популісти, аби заручитися підтримкою більшої кількості виборців, нерідко спекулюють на таких гострих темах, як скасування санкцій, закриття кордонів від біженців, та й взагалі закриття кордонів від нових спілок, торгових угод і "безвізових" країн. І нещодавня зміна прем'єрів у Франції і Італії - тільки ще одне тому підтвердження.

Звичайно, така риторика популістів і симпатія до них виборців дуже навіть на руку Росії. Але якщо від зміни італійського уряду Україні, за великим рахунком, ні холодно, ні жарко, то кадрові рокіровки в Парижі можуть суттєво вплинути на позиції Києва. Надто якщо після президентських виборів біля керма Франції стане проросійський політик, переговори в рамках "нормандської четвірки" можуть піти геть в іншому руслі, невигідному для України.

Після більш ніж дворічного перебування в кріслі прем'єра Італії Маттео Ренці подав у відставку. Він обіцяв це зробити, якщо на референдумі італійці скажуть "ні" його конституційній реформі. І італійці таки сказали "ні" 4 грудня: проти проголосували 59,1% жителів, 40,9% - "за" (явка становила 65,4%).

Часта зміна урядів для Італії дуже характерна. Так, з 1945 року там змінилося 65 урядів. Тобто, по одному на рік. Відставка Ренці сприяє невизначеності в уряді і підштовхує Італію до дострокових парламентських виборів, які, на думку експертів, можуть пройти вже в першій половині 2017 року.

"Важливо зрозуміти, що в італійському політикумі немає "природних" союзників України. Італійський політичний спектр складається або з прихильників фашистської правої традиції, які сьогодні сповідують консервативні і радикальні погляди, або з представників комуністичної ідеології. Росія сприймається і першими і другими як цінний партнер. Для італійських лівих Росія - це правонаступниця СРСР. Для правих важливе партнерство з Росією як країною, яка здатна протистояти США (правда, антиамериканізм властивий також і лівим політичним силам в Італії). Сьогодні лівоцентристську партію в Італії представляє провладна Демократична партія (походить з італійської комуністичної партії), право-популістські - опозиційні партії "Вперед, Італіє", "Ліга Півночі", "Рух п'яти зірок". У цій ситуації ліві виглядають все ж ідеологічно ближче Україні, оскільки саме вони виступають в Італії як проєвропейська сила", - повідомляється в дискусійній записці "Аудит зовнішньої політики: Україна-Італія" Інституту світової політики.

Слідом за відставкою Маттео Ренці про відхід з поста повідомив і прем'єр Франції Мануель Вальс. На посаді його замінив вже колишній глава МВС Франції Бернар Казньов. Сам Вальс висунув свою кандидатуру на президентські вибори від "соціалістів", позаяк рейтинг нинішнього президента Франсуа Олланда залишає бажати кращого.

Правда, як показує соціологія, підтримка Вальса теж невисока. Так, за даними останнього соцопитування Harris Interactivе, переможець праймеріз французьких правих і центристів екс-прем'єр Франсуа Фійон в другому турі президентських виборів обійде лідера партії "Національний фронт" Марін Ле Пен. За Фійона готові проголосувати 26%, за Ле Пен - 24%. У Мануеля Вальса - лише 9%. Але експерти радять не поспішати з висновками: після праймеріз Соціалістичної партії 22 і 29 січня рейтинг Вальса ще може підрости. Звісно, якщо він їх виграє.

До того ж, якщо з перегонів свої кандидатури знімуть центрист Франсуа Байру (який може розраховувати лише на 6%) і колишній міністр економіки Еммануель Макрон (у нього за соцопитуваннями 14%), Вальс зможе подолати бар'єр у 20%.

В Україні знають Марін Ле Пен як симпатика Кремля. Вона неодноразово виступала за скасування санкцій проти Росії, вихід Франції з НАТО, формування військового альянсу з Москвою. Марін Ле Пен просила у Росії грошей на вибори, а в 2014-му "Національний фронт" отримав кредит у Першого чесько-російського банку. При цьому у французьких виборців вона здобула популярність.

Головний противник Ле Пен Франсуа Фійон у проросійській риториці пішов недалеко. "Фійон був 5 років прем'єром під час президентства Саркозі, коли Путін був офіційно прем'єром Дмитра Медведєва. Вони відтоді підтримують хороші взаємини, і Фійон - той, який продав російській державі місце, щоб побудувати новий храм біля Ейфелевої вежі (російський православний духовно-культурний центр на паризькій набережній Бранлі - Авт.). Фійон був прем'єром Саркозі, коли той продав "Містралі" Росії. Мені здається, він просто не розуміє, хто такий Путін і в чому особливості сучасного російського режиму. За Фійона голосуватимуть прихильники "демократичного правого руху" і консерватори. Його електорат більш освічений, ніж у Ле Пен. На відміну від Ле Пен, Фійон не обстоює вихід Франції з ЄС і з зони євро, але він теж вважає, що Франція повинна бути союзником Росії, щоб боротися з "ІД". І для нього, "українського питання", найпевніше, не існує", - зазначає доктор політичних наук, професор російських і радянських досліджень у Реннському університеті Сесіль Вессьє.

Баланс французької політики, та й усього Євросоюзу може сильно змінитися від результатів виборів президента у Франції. І Україні потрібно було починати підготовку до цього ще вчора, щоб не наступити на ті самі граблі, як у випадку з виборами президента у США: українська влада робила ставку на перемогу Хілларі Клінтон, а з офісом Дональда Трампа, як і з ним самим, контакти практично не налагоджувала. Але не варто забувати, що Франція - учасник переговорів у "нормандському форматі". Хоч експерти і кажуть, що офіційний Париж у цьому питанні перебуває радше в тіні Берліна, але від результату президентських виборів буде залежати, хто буде представляти Францію за столом переговорів щодо України. У разі приходу до влади проросійського політика на зміну нинішньому міністру закордонних справ Жану-Марку Еро може прийти такий же проросійський дипломат, який співатиме під дудку Кремля, пише Христина Зеленюк у статті "Що обіцяють Україні зміна прем'єрів і прийдешні вибори в Італії і Франції" в газеті "Сегодня".