Завтрашній візит Володимира Путіна повинен стати першим етапом підготовки до великих змін в українсько-російських відносинах. Нових сенсаційних Харківських угод від нього чекати не варто, проте його наслідки можуть виявитися глобальними для України в головному питанні - зміні геополітичного курсу, пише Дмитро Коротков в матеріалі "Що нам Путін везе" газети "Сегодня".

За інформацією видання, Путін приїде з конкретними пропозиціями на випадок інтеграції України до Митного союзу, а у відповідь хоче почути конкретну відповідь українського президента - чи згодна Україна на цей шлях. В якості "пряника", швидше за все, буде озвучена нова і вкрай приваблива ціна на газ для України.

У "Газпромі" натякають, що вона може бути майже в 2 рази нижчою, ніж зараз - 150-160 доларів за тисячу кубометрів, що дозволить не підвищувати (а то й знизити) вартість комунальних послуг для населення. Це, звичайно, сильний аргумент для нашого уряду, який і без того через непопулярні реформи стикається із зростанням соціальної напруженості.

З іншого боку, повністю відмовлятися від євроінтеграції на користь союзу з Росією в Києві не хочуть. Головним чином - побоюючись обструкції з боку Заходу і перетворення керівників країни в нових "лукашенок", яким заборонено в'їзд до Європи. Та й бути занадто залежним від Москви боязко.

Тому керівництво країни буде лавірувати, намагаючись виторгувати поступки як з боку ЄС, так і Росії, побудувавши в ідеалі і зону вільної торгівлі з ЄС, і отримавши серйозні економічні преференції від РФ (хоча, за даними газети, в керівництві України є впливова група товаришів, яка пропонує форсувати переговори з Росією про тісну інтеграцію, щоб підписати угоди вже під час червневого візиту до України президента РФ Дмитра Медведєва).

У Москві, до речі, кажуть, що розуміють всю складність вибору і можуть почекати. Як розповів депутат Держдуми РФ Сергій Марков, Кремль готовий дати Україні час на підготовку зміни курсу: "Головне - щоб українське керівництво раз і назавжди позбулося "помаранчевих" ілюзій з приводу вигод від самостійної і швидкої євроінтеграції на користь тривалішої, але більш вигідної євроінтеграції через Митний союз.

Оскільки Путін готовий до того, що після його візиту з української сторони не буде публічно оголошено про зміну курсу, він повинен отримати певну компенсацію, щоб мати можливість оголосити свій візит успішним. Таким успіхом може стати домовленість на рівні прем'єрів про прорив в одній з областей, за якими переговори йдуть з минулого року.

За словами Сергія Маркова, найбільш реально підписання домовленостей про створення СП у ядерній енергетиці: "Це проект, де взаємна вигода найбільш очевидна. Умовно кажучи, якщо зараз Росія заробляє в цій галузі 5 млрд дол, а Україна 10 млн дол, то при домовленості це будуть 10 млрд дол і 1 млрд дол відповідно".

Також, розповідає депутат Держдуми, помітне просування в переговорах з транспортного машинобудування (максимальне завантаження суднобудівних верфей Миколаєва та "Луганськтепловозу") і - в меншій мірі - з авіабудування і спільних інфраструктурних проектах.

Крім того, на переговорах прем'єрів будуть обговорюватися питання про спільні позиції двох країн на ринках озброєнь і зерна.

Очікування політологів від майбутнього візиту виявилися прямо протилежними. "Очікую нових сенсаційних ініціатив від Володимира Путіна, які повинні показати Києву привабливість Митного союзу. З нашого боку буде стояти питання про зміну формульної ціни газу, і така пропозиція напевно буде в пакеті російського прем'єра. Але не думаю, що Україна відмовиться від євровектора ", - говорить Володимир Фесенко.

"Справа в тому, що з тих пір, як Клюєв взяв у свої руки переговори щодо зони вільної торгівлі, вони стали більш успішними для нас - його жорстка позиція змусила піти ЄС на серйозні поступки. Власне, і раптова активність Путіна викликана тим, що стало ясно - Україна може отримати від ЄС ті умови, які її влаштовують. Що стосується наших переговорів щодо Митного союзу - це міф. Йдуть переговори за новим договором про зону вільної торгівлі в рамках СНД, які теж веде Клюєв. І цей договір можуть підписати вже в травні. Але до ТС він відношення не має", - зазначив політолог.

"Простір для маневру Банкової дуже звузився, і я думаю, що свій вибір вона вже зробила: проєвропейська риторика залишиться, але реально ми будемо рухатися в бік Росії, - говорить Вадим Карасьов. - Треба говорити об'єктивно: до євроінтеграції ми не готові ні економічно, ні психологічно. А з Росією у нас схожі режими, схожі економіки, схожі проблеми, і ця інтеграція виглядає логічною. Правда, ця інтеграція не вирішує глобальну проблему інвестицій та визначення місця України у світовій економіці, але зараз керівництво країни вирішує коротко-і середньострокові завдання, і ця інтеграція здатна їх вирішити. Але вибір на користь ЄврАзЕС зараз - це проміжний вибір, остаточний вибір України буде зроблений в залежності від того, яку лінію обере Росія після президентських виборів-2012".

До кінця квітня Київ відвідає ще один високопоставлений гість з Росії - президент Дмитро Медведєв. Він приїде в двадцятих числах квітня, щоб взяти участь у поминальних заходах у зв'язку з 25-річчям Чорнобильської катастрофи. На українській землі Медведєв зустрінеться з Януковичем і президентом Бєларусі Лукашенком, зазначає Ганна Мамонова у статті "Путін везе до Києва пропозицію на мільярд" для газети "Комсомольская правда в Украине".

Останній раз Медведєв приїжджав до Києва майже рік тому - у травні 2010-го. Тоді президенти домовилися про демаркацію українсько-російського кордону. Путін після цього в Києві був ще кілька разів, але останній його візит відбувся наприкінці жовтня минулого року. Після цього українсько-російські відносини застопорилися, стверджує Карасьов.

"Українське і російське керівництво півроку не зустрічалися, оскільки не знали, що сказати один одному. Вихід з цього мовчання може бути один. Або нам, або росіянам треба чимось пожертвувати, - вважає Карасьов. - Україні особливо жертвувати вже нічим. Оренда Чорноморського флоту продовжена".

Тому візит Путіна, а потім Медведєва покаже, як будуть розвиватися відносини між нашими державами, так і України з Євросоюзом. І майже всі експерти впевнені: приєднання до Митного союзу розладнає взаємини з Європою.

Митний союз, а потім ЄЕП повинні стати першим етапом у чергових планах Росії відновити і глобально посилити свій вплив на міжнародній арені - як політичній, так і економічній. Росія знову мріє стати "Великою". Без відновлення контролю над Україною це зробити набагато складніше, зауважує Тетяна Сіліна в матеріалі "У союзники чи у співв'язні?" для тижневика "Дзеркало тижня. Україна".

Без України Євразійський союз неповноцінний, безперспективний і, загалом-то, безглуздий. Росії потрібні український ринок і активи, наші газотранспортна система і корисні копалини, земля і хімпідприємства, авіа-та ракетно-космічна промисловість, оборонка і атомна енергетика, їй потрібні наші зерно і порти, і абсолютно ні до чого конкуренти на світових ринках.

Поки не зрозуміло, як ідея закритого і консервативного Митного союзу узгоджується з голосно озвученими намірами Медведєва модернізувати Росію. Але російський президент, зауважте, про МС і ЄЕП, крім ритуальних речей, нічого й не говорить. Цей грандіозний проект - путінський. І обіцянки батога і пряника для України сьогодні звучать з вуст російського прем'єра і його підлеглих.

Успішна інтеграція України з ЄС куди небезпечніша для московських володарів, ніж "кольорові революції". Тому що в цьому випадку біля російських кордонів стане набагато більше демократії і прозорих правил гри ринкової економіки, з плодами яких будь-який росіянин зможе ознайомитися не в Парижі, Берліні, Варшаві чи Вільнюсі, а в такій рідній і близькій Україні, в таких знайомих Києві, Харкові , Львові чи Донецьку.

Арсенал "страшилок" і "заманух" майже не модернізований з 2003 року - від погроз торгових воєн - до обіцянок дешевих енергоносіїв, від розповідей про байдужий і егоїстичний Євросоюз, де Україну "ніхто не чекає" - до нагадувань про слов'янську єдність і братерську дружбу. Але чим ближче візит Путіна, тим щедріші обіцянки.

Замість топтатися роками у принизливій довгій черзі в Євросоюз - ласкаво просимо до нас, наполегливо твердять з Москви, змушуючи українців боязко задуматися: чому ж перед ЄС юрбиться стільки охочих туди потрапити, незважаючи на величезну кількість суворих умов членства, а в МС і ЄЕП заманюють надзвичайно щедрими обіцянками і заганяють погрозами?

Згоді Лукашенка на підписання всіх документів з МС і ЄЕП передували газові, нафтові, молочні війни та фільми про бацьку на НТВ.

Нас вже теж попередили. Путін пригрозив "почати вибудовувати кордон", щоб Росію не завалили товарами з України. А уповноважений Кабінету міністрів щодо співробітництва з РФ, країнами СНД і Євразійського економічного співтовариства Валерій Мунтіян змалював і "підводну частину айсберга", на який ризикує напоротися Україна у разі відмови увійти до Митного союзу: "це робота спецслужб, питання безпеки, торгові війни, які переходять в гарячі. А кому потрібна нова газова війна?"

Заступник міністра економіки, глава української делегації на переговорах з ЄС щодо ЗВТ Валерій П'ятницький заявляє, що якщо ми вийдемо з СОТ, тому дорога не буде простою. Після закінчення певної процедури, подальшої після подачі заявки про вихід, для України припиниться застосування загального режиму найбільшого сприяння з боку країн-членів СОТ.

У випадку, якщо Україна увійде до Митного союзу, залишаючись членом СОТ, проблеми виникнуть колосальні, адже після прийняття єдиного митного тарифу ТЗ їй доведеться роками вести нові переговори з усіма зазнавшими через її рішення втрат членами Організації і задовольняти їх претензії. Представники профільних українських інституцій, які проводили підрахунки, називали суми претензій - від 4 млрд до 6 млрд дол. Обіцянки ж росіян компенсувати наші втрати аж надто розпливчасті.

Мільярдні суми, якими розмахують росіяни в надії заманити Україну до Митного союзу, насправді взяті зі стелі, стверджують усі компетентні співрозмовники видання з міністерств і відомств, що беруть участь в обговоренні наслідків такого кроку для нашої країни. Насправді ніяких глибоких і комплексних досліджень та професійних розрахунків з урахуванням всіх факторів і залученням бізнесу проведено не було - ні в Росії, ні у нас.

Офіційно Київ сьогодні говорить дуже чітко: співпраця України з Митним союзом не буде суперечити курсу на членство в ЄС.

Неофіційно співрозмовники з високих кабінетів у різних органах влади також переконують: Україна таки підпише угоду з ЄС, а Митний союз залишиться партнером. Але визнають: часи стають все більш складними, а росіяни все більш жорсткими. У грудні вибори в Думу, а значить, Москві пора визначатися, хто в Росії буде найголовнішим.

Україна перетворюється на одне з головних полів бойових дій в битві між Путіним і Медведєвим. Уникнути цього ми ніяк не зможемо. Більш того, Росія як партнер нам, справді, потрібна об'єктивно. Тому замість членства України в МС їй потрібно обов'язково щось запропонувати, наприклад, якесь "особливе", "пріоритетне" або, нехай, навіть "стратегічне" (шкода чи що?) співробітництво з Митним союзом.

Оптимальною для України, кажуть експерти і представники влади, могла б стати одна угода про зону вільної торгівлі між Україною і Митним союзом замість трьох нині чинних двосторонніх документів про ЗВТ з Росією, Бєларуссю і Казахстаном. Чи погодиться на це Росія - велике питання.