Російських виборів в Україні чекали. Правда, чекали не їхнього результату, а їхнього закінчення - хто з надією, хто з побоюванням. З надією - ті, хто вважав, що після виборів у Володимира Путіна будуть розв'язані руки для вирішення зовнішньополітичних питань, і їх буде вирішено швидше. З побоюванням - ті, хто вважав, що після виборів Путін буде впевненіший у своїх силах і тому почне говорити з Україною жорсткіше, пишуть Дмитро Коротков, Анастасія Рафал у статті "Путін поставить Україні жорсткі терміни і розвіє євроілюзії - експерти" в газеті "Сегодня".

Ще навіть не підрахувавши 100% голосів, ЦВК назвала главу російського уряду переможцем президентської гонки 2012 р. За Володимира Путіна проголосувало майже 64% електорату, а це більш як 45 млн голосів. Іншим претендентам на крісло президента пощастило менше. Друге місце посів лідер КПРФ Геннадій Зюганов, якого підтримали трохи більше ніж 17% виборців. А Михайло Прохоров, Володимир Жириновський і Сергій Миронов не змогли подолати і 10%-й бар'єр, повідомляє Ксенія Лазоренко у статті "Україна без Путіна" в газеті "Экономические известия".

Привітання офіційного Києва не змусили на себе чекати. Віктор Янукович у телефонній розмові з російським колегою висловив упевненість, що українсько-російські відносини будуть і надалі "розвиватися в атмосфері взаєморозуміння і стратегічного партнерства". А прем'єр-міністр Микола Азаров додав, що відносини України і Росії "отримають новий імпульс", а накопичені питання будуть вирішуватися конструктивно.

Але поки що позитив у перемозі Володимира Володимировича побачили лише українські політики. Експерти ж дотримуються діаметрально протилежної думки. Так, колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко сумнівається в поліпшенні українсько-російських відносин після перемоги Володимира Путіна на президентських виборах. "Позитивних змін не буде, бо не змінилася сутність російської влади, російської держави", - вважає дипломат.

На його думку, новообраний президент Росії і далі здійснюватиме політику інтеграції України в пострадянські об'єднання. Пан Огризко також вважає, що прагнення Володимира Путіна надати значної фінансової підтримки Збройним силам Росії вказує на те, що зовнішня політика Росії загостриться. З урахуванням цього Україні необхідно мати обґрунтовану і стійку позицію щодо продовження курсу на євроінтеграцію з можливим вступом до НАТО в майбутньому.

В Інституті політичних, соціологічних і маркетингових досліджень імені Т.Г. Шевченка також прогнозують, що за президентства Володимира Путіна тиск Росії на Україну посилиться і продовжаться економічні війни.

"Основна мета Путіна - втрата економічної та політичної незалежності України та її вступ до ЄврАзЕС", - заявив газеті "Экономические известия" директор інституту Володимир Бондаренко. На його думку, Кремль вступить у вирішальну стадію боротьби за українську газову трубу та інші об'єкти, що становлять економічний інтерес. "Зокрема - наші порти, про які кажуть, що це "курочки, які несуть золоті яйця", зокрема Одеський припортовий. Це авіапром, а також українські чорноземи, коли буде знято мораторій", - перераховує пан Бондаренко.

Враховуючи те, що головний акцент президентської кампанії Путіна був спрямований на створення "Великої Росії", то інтеграційні проекти в рамках СНД, зокрема Євразійський союз, будуть пріоритетними в зовнішній політиці російського керівництва. А без України відтворення величі Росії в цих структурах є неможливим. Тому українська сторона опиниться перед дилемою, як вчинити в цій ситуації, адже як інструмент стимулювання входження нашої країни в ці процеси може бути використаний той-таки газ.

"Тому я не виключаю поліпшення ситуації щодо газових переговорів з Росією. До виборів цього не передбачалося в силу зрозумілих причин. Зараз Росія може піти на цей крок", - вважає директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала. Водночас "бадьорого кроку" України в бік інтеграційних процесів, в яких Росія відіграє провідну роль, поки що не передбачається. "Для України - все зав'язано на особистісних моментах. І поки що вони не на користь інтеграції з Росією", - резюмує експерт.

На думку аналітиків, "друге пришестя" ВВП для нас не є вже аж такою катастрофою, пишуть Юрій Патиківський та Ольга Бондаренко в статті "Газове ВВП" для газети "Україна молода". "Путін, як відомо, є великим прихильником консорціуму навколо ГТС і навіть вважає себе автором цієї ідеї, - каже експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук. - Тож теоретично Росія може піти на знижку".

Цікаво, що Путін, за твердженням експертів, не надто поділяє захоплення свого газового монополіста дорогими інвестпроектами. "Якщо до "Північного потоку" він ставиться лояльно, то "Південний" пропонував розділити на два проекти - розуміючи, що знайти нині 25 млрд дол не так вже й просто", - продовжує Корольчук.

Скасування планів будівництва обхідних газогонів дає нам час і простір для маневру, а інтерес РФ до нашої ГТС суттєво зросте. Щоправда, не факт, що лише в хорошому розумінні цього слова. Так, аналітики застерігають: Путін може активізувати тиск на Україну, щоби змусити нас або вступити у Митний союз і ЄЕП, або ж віддати контрольний пакет з управління нашою ГТС.

І, нарешті, на стан газових перемовин можуть суттєво вплинути персонажі. Так, Корольчук прогнозує загострення боротьби Путіна з "РосУкрЕнерго" та зменшення її ролі в українській політиці. Нині близькими до компанії Дмитра Фірташа вважають паливного міністра Юрія Бойка, очільника МЗС Костянтина Грищенка, голову Адміністрації президента Сергія Льовочкіна та першого віце-прем’єра Валерія Хорошковського.

У свою чергу директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран радить не розраховувати, що після президентських виборів газові питання вийде швидше вирішити, пише Олена Галаджій в статті "Чого чекати Україні від президента Путіна?" в газеті "Комсомольская правда в Украине".

"Не має значення, як називається посада Путіна - прем'єр-міністр чи президент. Він контролював і контролюватиме співпрацю з Україною. Та й тон газових переговорів протягом більш як десяти років задає саме Путін", - вважає Таран.

Передбачається, що перша зустріч президентів України та Росії відбудеться в день інавгурації. Але розмова на ній піде тільки про терміни ґрунтовних переговорів. Самі ж вони ж відбудуться ближче до літа.

"Але відразу хочу застерегти, що свої перші візити в ролі президента Володимир Путін здійснить не в Україну. Швидше за все, він віддасть перевагу ключовим геополітичним гравцям, таким як США, Китай і Євросоюз", - говорить Таран.

Тим часом зміна риторики, на яку змушений був піти Володимир Путін задля перемоги на цих виборах, може зіграти з ним злий жарт. "Протести в суспільстві після парламентських виборів змусили прем'єр-міністра Володимира Путіна перейти від риторики збирання російських земель та відновлення величі Росії до відповідей на більш насущні питання про корупцію і рівень життя в Росії", - вважає директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.

І тому, хоча російська сторона і буде демонструвати жорсткість у риториці з Україною, за своєю суттю відносини в період "третього пришестя" будуть значно відрізнятися. "Російська влада за формою попервах буде жорсткішою, але за змістом вона стане слабшою. І тут немає ніякого парадоксу, тому що жорсткість - це компенсаторна функція, яка покликана закамуфлювати внутрішню слабкість путінського президентства. Цифри цифрами, але це вимучена перемога Путіна, яка межує з поразкою", - вважає директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. І незабаром влада нового президента почне слабшати, тому що електоральна більшість, яка забезпечила йому перемогу, - "не найбільш передові і мобільні верстви російського суспільства".

"Середній клас, тобто активну меншість, він (Путін) програв. А консервативну більшість забезпечив тільки за рахунок неймовірних соціальних обіцянок, яких він виконати не зможе. Це влада, яка перебуває на низхідній своєї траєкторії, а не висхідній", - упевнений пан Карасьов. Тому маневрів для того, щоб залучити Україну до своїх неоімперських сітей, у російського керівництва немає. Як і немає внутрішніх людських, соціальних і політичних можливостей для того, щоб відбудувати нову імперію.

Зважаючи на це, очевидно, не варто перебільшувати важливість перемоги Володимира Путіна, як і можливі ускладнення відносин між Росією та Україною. Сьогодні українській владі треба готуватися мати справу з іншою Росією. Хоча і з Путіним, але вже непутінською.

Газета "Сегодня" поставила двом експертам запитання: Чи зможе Путін умовити Україну вступити до Митного союзу?

Михайло Погребинський: "Не думаю, що Банкова погодиться на вступ до МС. Але їй потрібно зробити дійсно цікаві пропозиції в газовому питанні, щоб Кремль, у свою чергу, погодився на поступки. Наприклад, можна погодитися на російські умови щодо двостороннього консорціуму і в обмін домовитися на особливі умови співпраці України з МС, які зберігали б можливість приєднання нашої країни до європейської зони вільної торгівлі".

Сергій Марков: "Відмова Києва від вступу до МС вже просто ірраціональна. Захід не має можливостей, щоб перешкодити Україні в цьому, українські олігархи зовсім даремно бояться поглинання російськими - нехай подивляться, як багатіють їхні казахстанські колеги. Щороку відстрочки вступу в МС обходиться кожній українській родині в 1000 доларів збитку. У нинішньому світі з його кризами будь-яка країна зможе вижити тільки в інтеграційних проектах. Для України відкрито лише один такий проект - МС".