Два вчені вивчили середньовічну карту Великобританії 800-річної давнини, що зберігається в Оксфордській бібліотеці, і на ній чітко показані два острови, що лежать біля узбережжя Уельсу, що надає додаткового імпульсу теорії "валлійської Атлантиди".

Про міфічну зниклу землю, загублену під затокою Кардіган в Уельсі, було розказано безліч казок та історій, що зберігаються в легендах протягом століть. Дослідники припускають, що один з островів розташований між Аберістуїтом і Абердові, а інший ближче до Бармуту на півночі, згідно з «найстарішою картою» Великобританії.

Це може бути свідченням легендарного затонулого королівства Кантр'Гваєлод, яке, як кажуть, було втрачено на етапах післяльодовикової еволюції. Два вчені, які працюють над цим дослідженням, припустили, що острови, ймовірно, є залишками низинного ландшафту, під яким лежать м'які льодовикові відкладення. Ці відкладення, ймовірно, були відкладені 10 000 років тому під час останнього льодовикового періоду, але тепер лежать під водою та річками.

Докази, опубліковані в дослідженні в журналі Atlantic Geoscience , об'єднали літературні свідчення та фольклорні традиції з гіпотетичною структурою, що включає в себе згасання останнього льодовикового періоду.

на карті Гофа 1360 нашої ери показані два острови біля затоки Кардіган, які можуть бути частиною втраченої валлійської Атлантиди. Примітка: північ зліва; Схід зверху

На думку авторів дослідження, ця структура передбачає, що «під час плейстоцену лід Ірландського моря займав територію з півночі і заходу, а лід Уельсу — зі сходу - підйом рівня, нормальні для берега річки та поверхневий стік з реліктової лінії скелі та міжріччя… зношування, маргінальна ерозія і морське затоплення видалили два острови до 16 століття».

Це свідчення було представлено Саймоном Хаслеттом, почесним професором фізичної географії Університету Суонсі, який шукав загублені острови в затоці Кардіган, коли був запрошеним науковим співробітником у коледжі Ісуса в Оксфорді. В Оксфорді він познайомився з Девідом Віллісом, Ісусом, професором кельтської мови, який разом вивчив розглянуту карту, відому як Карта Гофа, «найраніша з повних карт Британських островів, що збереглися». Карта Гофа зберігається у Бодлеанській бібліотеці Оксфордського університету.

фрагмент карти Гофа, що показує Уельс і два "втрачені" острова затоки Кардіган в нижній частині зображення

"Карта Гофа надзвичайно точна з огляду на геодезичні інструменти, які були в їхньому розпорядженні на той час. Два острови чітко позначені і можуть підтверджувати сучасні відомості про втрачену землю, згадану в Чорній книзі Кармартена", — сказав професор Хаслетт в інтерв'ю Бі-бі-сі Чорна книга Кармартена — рукопис, датований 1250 роком нашої ери, який вважається головним свідченням.

фото: pixabay.com/ Бодліанська бібліотека, Оксфорд