Китай і США досягли прогресу в усуненні багатьох двосторонніх розбіжностей, відзначає на сторінках The Washington Post екс-держсекретар США Генрі Е. Кіссінджер. "Але президенти Обама і Ху Цзіньтао зіткнулися з думкою своїх еліт, які роблять акцент на конфлікті, а не на співпраці", - пише автор.

Багато китайців переконані, що США прагнуть стримати зростання Китаю, а американські мислителі наголошують на економічній експансії Китаю і нарощуванні його військового потенціалу, пояснює він. Але холодна війна між США і Китаєм спровокує розкол міжнародного співтовариства і внутрішньорегіональні чвари в період, коли світові проблеми слід розв'язувати спільно.

США і Китай нормально співпрацюють з більшості сучасних проблем, але їм бракує загальної концепції взаємодії, вважає Кіссінджер. Обом країнам слід підпорядкувати свої національні інтереси спільній концепції глобального світоустрою. Але і США, і Китай переконані у власній винятковості, і примирення їхніх версій власної унікальності - складне завдання, пише Кіссінджер.

Для Америки природно оцінювати інші країни за тим, чи поділяють вони американські цінності. "Більшість китайців вважає зміцнення своєї країни не викликом Америці, а поверненням до нормального стану справ, коли Китай посідав панівне становище", - пише автор. Америка діє так, наче може вибирати, брати їй участь у міжнародній політиці чи стояти осторонь. Китай до кінця XIX століття поводився із зарубіжними країнами, як зі своїми васалами.

"Америка прагне розв'язувати проблеми, Китай спокійно маніпулює суперечностями, не вірячи в можливість їх розв'язання", - пише автор. Американські учасники переговорів - представники країни, яка не знала національних катастроф, а китайці "не можуть забути про століття принижень, коли іноземні армії стягували данину з поваленого на землю Китаю. Китайські лідери вкрай болісно сприймають будь-який натяк на поблажливість і схильні сприймати наполегливість американців як неповагу", - оповідає Кіссінджер. Типовий приклад - ставлення до Північної Кореї: США зациклені на проблемі поширення ядерної зброї, а Китай побоюється хаосу, який запанує в разі падіння північнокорейського режиму.

Американці часто закликають Китай взяти участь у розв'язанні якоїсь конкретної проблеми і тим довести своє відповідальне ставлення до міжнародних справ. Але Піднебесній неприємно, що від неї вимагають якихось доказів порядності.

Факт той, що Китай ніколи не візьме гору над США, а США - над Китаєм, а конфлікт між ними виснажить обидві країни. Цей факт і потрібно відобразити у спільній концепції. Кіссінджер рекомендує створити консультативний механізм для встановлення загальних довгострокових цілей та узгодження позицій Китаю і США на міжнародних конференціях. "Слід закласти традицію поваги і співпраці, щоб наступники лідерів, які зустрічаються сьогодні, теж були зацікавлені у створенні нового світоустрою спільними зусиллями", - підсумовує автор.