Китай запропонував перенести частину своїх заводів - в тому числі хімічних і металургійних - на російський Далекий Схід. Міністерству з розвитку Далекого Сходу ідея подобається, але екологи не поділяють оптимізму чиновників.

Плани перенести частину виробництва за кордон з'явилися у Китаї в листопаді 2014 року. Таким чином влада збирається вирішити проблему забруднення навколишнього середовища - швидка індустріалізація привела до катастрофічного погіршення екологічної ситуації в країні.

Свого часу Захід будував підприємства легкої промисловості в Китаї, "експортуючи" туди екологічні проблеми, зазначав Том Міллер з дослідницької компанії Gavekal Dragonomics. "Зараз Китай у своєму розвитку дійшов до стадії, коли він сам хоче експортувати неекологічне виробництво, створюючи в бідних країнах металургійні заводи та інші підприємства", - говорив пан Міллер.

Виробничі потужності КНР будуть переміщатися в першу чергу в рамках боротьби із забрудненням навколишнього середовища, підкреслював Bloomberg.

"Логіка частково та ж, що у Японії і багатьох інших країн, які виносили брудні виробництва в 70-х і 80-х роках, - це не пошук більш дешевих робочих рук, це скоріше екологічна історія," - погоджується керівник програми "Росія в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні" Московського Центру Карнегі Олександр Габуєв.

Влада країни і офіційні ЗМІ повідомляють, що ця ініціатива допоможе усунути ще одну проблему - перевиробництво. Китайські виробники сталі, цементу і скла у своєму розпорядженні мають надлишкові потужності, які не потрібні зараз, коли економіка більше не росте на 10% на рік.

Для початку Китай має намір "розвантажити" найбільшого виробника сталі - провінцію Хебей, а разом з нею і всю північ країни, де забрудненість повітря набагато сильніше, ніж на півдні.

У провінції Хебей розташовані сім найбільш забруднених міст Китаю, цей регіон - найбільше джерело сірчистого газу в країні. Щороку тут виробляють 200 млн тонн сталі - це в два рази більше, ніж виробляють у США, і чверть китайського виробництва.

Влада КНР має намір надавати преференції місцевим компаніям, стимулюючи переміщення виробництва за кордон. У планах 2014 року йшлося, в першу чергу, про Африку, Західну Азію і Південно-Східну Азію. Тоді Росії в цьому списку не було.

Північний сусід

КНР домовилася з Росією про "експорт" виробничих потужностей в грудні минулого року. Точні деталі домовленостей невідомі - поки що підписали лише меморандум. Список китайських підприємств, які можуть виявитися в Росії, поки невідомий, сказав Російській службі Бі-бі-сі радник глави мінсхідрозвитку Леонід Агафонов.

Відомо лише, що це будуть підприємства в 12 галузях, серед них: металургія, енергетика, машинобудування, суднобудування, будівництво, телекомунікації, сільське господарство, а також текстильна, хімічна та цементна промисловості.

Китайський бізнес отримає на Далекому Сході податкові пільги і адміністративні преференції, заявляв представник міністерства Рустам Макаров.

Інтерес російських чиновників зрозумілий - треба облаштовувати Далекий Схід (для цього і створювалося окреме міністерство). Китай в поточних умовах - найочевидніший партнер, з огляду на транспортну близькість і "поворот на схід", проголошений Кремлем.

Влада Росії почала голосніше говорити про партнерство з азійськими країнами після введення західних санкцій.

Китай особливо цікавиться такими механізмами, як території випереджаючого розвитку (ТВР) і Вільний порт Владивосток, говорить пан Агафонов. Радник міністра навів як приклад успішного залучення інвестицій будівництво нафтопереробного заводу в Амурській області.

У квітні 2015 року проект Амурського НПЗ отримав статус пріоритетного. Ініціатором проекту виступає "Амурська енергетична компанія", яка на 90% контролюється підприємством з Хейхе - міста в прикордонній провінції Хейлунцзян. За умовами угод з місцевими владами, НПЗ буде поставляти 90% нафтопродуктів у Китай, сировина буде закуповуватися в Росії.

Олександр Габуєв з Центру Карнегі вважає, що успішність китайських підприємств, які будуть перенесені в Росію, сумнівна, оскільки одна з причин цієї ініціативи - ліквідація надлишкових потужностей в КНР.

На Далекому Сході ви завжди впираєтеся в маленький ринок, не дуже розвинену інфраструктуру, жахливе російське законодавство.

"Ось тут, мені здається, ми підходимо до найцікавішого. Як ці підприємства, які будуть перенесені, працюватимуть на конкурентному ринку? Навіть якщо ці заводи будуть побудовані, на чому вони будуть заробляти гроші, як вони вбудовуватимуться в світовий ринок? І у чому конкурентна перевага Далекого Сходу?" - перераховує експерт свої питання до проекту.

У числі конкурентних переваг Далекого Сходу він вказує дешеву електроенергію і менш жорсткий екологічний нагляд (в Китаї зараз стали набагато суворіше стежити за шкідливими викидами на виробництві).

"Що саме ми з точки зору заробляння грошей в майбутньому виграємо, поки що не дуже зрозуміло. Хоча мені здається, що робочі місця і промисловий потенціал - це завжди добре. Інше питання, що на Далекому Сході ви завжди впираєтеся в маленький ринок, не дуже розвинену інфраструктуру, жахливе російське законодавство, його імплементацію в частині експорту і, грубо кажучи, в російську митницю, на якій все зазвичай і застряє", - нарікає пан Габуєв.

Також невідомо, на яких умовах будуть створюватися заводи в Росії, продовжує він. Зокрема, неясно, хто буде будувати підприємства і потім працювати на них: росіяни чи китайці.

Серед безлічі невідомих російська влада прояснила тільки один момент: всі проекти в обов'язковому порядку будуть відповідати російським екологічним нормам. Ця умова важливіша за взаємну зацікавленість, сказав голова відомства Олександр Галушка. Він вважає, що побоюватися приходу "брудних" виробництв не варто. У екологів з цього приводу інша думка.

"Чиста" робота?

"Китай ніколи не вирізнявся екологічними і безпечними виробництвами", - говорить координатор токсичної програми "Грінпіс Росія" Ніна Лесіхіна.

Вибухи в Тяньцзіні стали однією з найбільших техногенних катастроф в КНР за останні роки.

Як приклад вона наводить недавню трагедію в Тяньцзіні (місто в Китаї, що межує з провінцією Хебей), де в серпні минулого року на хімічних складах сталися вибухи. В результаті загинули понад 170 людей, було знищено більше тисячі автомобілів, стався викид високотоксичних речовин.

У Грінпісі вважають, що перенесення частини китайського виробництва на Далекий Схід може спричинити збільшення екологічних ризиків не тільки для регіону, а й для всієї країни.

"На жаль, встановлені в Росії екологічні вимоги, з урахуванням яких планують переводити китайські підприємства, вкрай слабкі і, як правило, не виконуються на практиці. Останнім часом йде активний процес деградації природоохоронного законодавства в інтересах бізнесу", - відзначає пані Лесіхіна.

Екологи кажуть, що багато небезпечних хімічних речовин, які використовуються на китайських заводах, в Росії не підлягають нормуванню і, відповідно, контролю. "А значить в разі перенесення китайських виробництв ці речовини разом зі стічними водами і викидами підприємств продовжать потрапляти, але вже в наше повітря і наші річки", - додає представник "Грінпіс Росія".

На форумах і в соцмережах жителі Далекого Сходу не тільки висловлюють побоювання, що збільшення числа заводів і фабрик зашкодить природі, а й бояться посилення впливу КНР в регіоні. Достатньо згадати, яку реакцію викликали новини про те, що Забайкальський край запропонував здати китайцям в оренду 115 тисяч га землі.

Журналісти, депутати і громадські діячі висловлювали припущення про те, що за орендою піде колонізація Сибіру і подальша анексія регіону. В інтернеті навіть почали збір підписів з проханням відмовитися від надання землі в оренду Китаю.

Ставлення до діяльності Китаю серед жителів Москви і Далекого Сходу - різні речі, говорить пан Габуєв. "Там на місцях, судячи з моїх поїздок, не видно реальних загроз і реального рівня місцевого невдоволення з приводу Китаю", - відзначає він.