У Горлівці на Донеччині офіційно відкрили музей поета й дисидента Василя Стуса в новому приміщенні, передає "День".

Перша зала музею присвячена насамперед репресіям у СРСР. Експозицію відкриває широке полотно із зображенням українських храмів та майже 300 важливих для історії країни постатей, навпроти розташована Стіна пам’яті, на стендах якої – факти про три етапи репресій: 1932–1933, 1934–1957 та 1965–1985 років.

Квадратний стовп посеред експозиції – своєрідний меморіал пам’яті жертвам тоталітарної системи: тут розміщена історична інформація про репресії, "трійки" тощо, а ще – короткі відомості про репресованих горлівчан.

В другій залі – багато фото і документів Стуса, на столах-вітринах можна ознайомитись із матеріалами про різні аспекти життя поета. Представлені унікальні документи: автобіографія та трудова книжка Стуса, класний журнал з горлівської школи №23, де він працював.

Ще триває оформлення макета камери, де сидів поет, а у "Стусовій" залі поки залишається порожньою одна стіна: "Сюди розмістимо матеріали, присвячені Тарасові Шевченку. Між поетами часто проводять паралелі, їхні долі схожі", – пояснює Олександра Просяннікова, кураторка музею.

До речі, в Донецьку Стус вже майже рік "співіснує" з Кобзарем: наприкінці грудня в Донецькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені Крупської відкрили Літературний музей Василя Стуса, який займає одне приміщення з музеєм Шевченка. Просяннікова зазначає, що заклад у Донецьку присвячено саме літературній спадщині Стуса, а в Горлівці – його життю.

У 2011 році на сесії міської ради Горлівки (Донецької області) депутати не підтримали встановлення у місті погруддя поета-дисидента Василя Стуса біля школи, де він учителював. За словами присутніх на засіданні, під час обговорення цього питання депутати від Партії регіонів обізвали письменника "бандерівцем", "фашистом" та звинуватили у "вбивстві наших дітей".

Раніше планувалося поставити пам'ятник поету в Донецьку.

Довідка

Видатний письменник, правозахисник Василь Стус народився 6 січня 1938 року. Він став символом Українського Опору другої половини ХХ століття. Роль, яку відігравала постать Стуса у розвитку української літератури ХХ століття, відновленні української державності та національної ідеї, важко переоцінити.

За правозахисну діяльність, за виступи з приводу репресій проти української інтелігенції у вересні 1980 року поета було засуджено до десятирічного ув’язнення та п’яти років заслання. Він відбував покарання в таборі особливого режиму ВС-389/36 с. Кучино Чуковського району Пермської області. 1982 рік поет провів у камері-одиночці. Упродовж 1980-1985 років Стус написав останню збірку своїх віршів "Птах душі". Рукопис книги повернути з архівів та справ КДБ-МВС не вдається досі.

Стус помер уночі проти 4 вересня 1985 року у карцері табору.

Видатний німецький письменник, лауреат Нобелівської премії Генріх Белль за книгу "Палімпсести" висував Стуса на здобуття Нобелівської премії. 1991 року за збірку вибраних поезій "Дорога болю" Василеві Стусові присуджено Державну премію України ім. Тараса Шевченка (посмертно).

За коротке життя поет і правозахисник, член Української Гельсінської групи, Стус залишив 6 томів творів, більшість з яких перекладено англійською мовою та надруковано на Заході.