Мільярди років тому в північній півкулі Марса існував цілий океан з водою, близькою до точки замерзання, і обширними льодовиками. Такого висновку дійшла група американських астрофізиків на основі вивчення складу шарів кори Червоної планети. Основні положення цієї наукової праці викладені в журналі Nature Geoscience.

Дослідники NASA дійшли висновку, що єдиний океан більшу частину року був вкритий льодом і нагадував земний Північний Льодовитий океан, передає РИА "Новости".

Як пишуть дослідники в журналі Nature Geoscience, в океанічній півкулі Марса було виявлено дуже мало слідів присутності глинистих мінералів, сполук кремнію, які формуються у присутності води - філосилікатів та гідросилікатів. Ці речовини були знайдені лише у дев'яти кратерах у північній півкулі, а в континентальній південній півкулі їх сліди були знайдені у 5 тисячах різних місць.

Дослідники, що працювали під керівництвом Альберто Фейрена із дослідницького центру Еймса NASA, дійшли висновку, що брак філосилікатів може бути пояснений екстремально низькою температурою марсіанського океану.

Науковці побудували кліматичну модель Марса в Ноєвого епоху, виходячи з того, що південь планети займає один суперконтинент, а вище 30 градусів північної широти починається океан.

Як показали результати розрахунків за допомогою моделі, середні температури на екваторі та у тропіках Марса становили близько 5-10 градусів Цельсія, тобто тут могла існувати рідка вода. З іншого боку, різниця в температурі між екватором та полюсами планети перевищує 20 градусів. Це означає, що вище 30 градусів північної та південної широти вода велику частину часу перебувала в замерзлому стані.

"Отже, якщо (на Марсі) в Ноєвого епоху існував північний океан, це міг бути крижаний океан, що нагадує холодні моря в полярних широтах на Землі", - сказано у статті.

Це пояснює, чому на дні гіпотетичного марсіанського океану практично відсутні відкладення глини та інші кремнієві осадові породи. На Землі більше 90% загальної кількості таких порід потрапляють в океан із континентів у результаті вивітрювання та разом із водою річок. Єдині земні регіони, де "транспортування" глинистих мінералів в океан не відбувається - зони берегових льодовиків, які перешкоджають переносу осадових порід.

На думку вчених, на кордоні марсіанського океану також існував подібний бар'єр із великих льодовикових щитів. "Ці льодовики служили природними бар'єрами, що перешкоджають переносу філосилікатних відкладень із континенту, як це відбувається в полярних регіонах Землі", - пишуть автори дослідження.

Американські науковці збираються продовжувати дослідження з метою неспростовно довести нову теорію. "Це дуже складно, оскільки ознаки океану, що ймовірно існував, покояться під тоннами порід більш ранньої формації, включаючи відкладення вулканічного походження. А їх товщина сягає одного кілометра", - констатував астробіолог.