Стрічка "Людина з кіноапаратом" (1929) Дзиґи Вертова посіла першу сходинку найавторитетнішого кінорейтингу, який оприлюднив Британський кіноінститут (BFI).

Видавець найстарішого та найавторитетнішого кіножурналу Sight & Sound оприлюднив результати голосування за найвизначніший документальний фільм всіх часів.

З більш як 200 критиків і 100 фільммейкерів з усього світу, які взяли участь у складанні цього рейтингу, 110 назвали найкращим документальним фільмом всіх часів українську стрічку.

Про це у п’ятницю, 1 серпня, повідомляє Національний центр Олександра Довженка.

Фільм "Людина з кіноапаратом" переміг у рейтингу журналу Sight & Sound попри те, що до нього було номіновано понад 1000 фільмів від зародження кінематографа до наших днів, кожен п'ятий з яких був знятий після 2000 року: тим неймовірніше, що німа стрічка 1929 року отримала таке визнання кінопрофесіоналів.

"Людина з кіноапаратом" - друга стрічка Дзиґи Вертова, створена на Одеській кінофабриці ВУФКУ спільно з талановитим братом-оператором Михаїлом Кауфманом.

Виключений із "Совкіно", де працював доти, Вертова запросило до України керівництво ВУФКУ, яке лояльніше ставилося до мистецьких експериментів, час яких у Росії вже минув.

Ліберальна політика українського уряду наприкінці 1920-х на противагу догматичній і дедалі більш прескриптивній політиці в Росії, спричинила справжній потік еміграції кіномитців в Україну: свої експерименти змогли тут здійснити Дзиґа Вертов, Михаїл Кауфман, Микола Шпиковський, Іван Перестіані, Ніколай Охлопков та Владімір Маяковський, який створив для ВУФКУ три кіносценарії.

Неоднозначно сприйнятий критиками та зовсім незрозумілий аудиторії, авторефлексивний експеримент Вертова невдовзі був викреслений з історії радянського кіно й надовго забутий.

"Людину з кіноапаратом" згадали аж у 1960-х роках по смерті режисера, коли кінематографісти французької "нової хвилі" перевідкрили його творчість.

Знятий в Одесі, Києві та Харкові, фільм є методологічним посібником для кінодокументалістів і одночасно "фільмом про фільм", в якому ставляться питання про природу безпристрасної фіксації реальності.

"Людина з кіноапаратом", маніфест Вертовської футуристичної концепції "кіноока", є взірцем неймовірного монтажного експерименту, "кіносимфонії" про життя радянського мегаполіса, в якому ще рясно розлиті ознаки славетної політики українізації - написи, гасла, плакати тощо.

Журнал Sight & Sound - найстаріший з нинішніх кіножурналів у світі, який виходить у Великій Британії з 1932 року.

З 1952 року що десять років журнал публікує рейтинги найвизначніших ігрових фільмів усіх часів за результатами опитувань сотень кінопрофесіоналів з усього світу.

Рейтинг Sight & Sound вважається найавторитетнішим у середовищі кінематографістів. В останньому рейтингу 2012 року "Громадянин Кейн" Орсона Веллса, фільм-лідер рейтингу впродовж останніх 50 років, вперше був витіснений з першої позиції тріллером Адьфреда Гічкока "Запаморочення".

У цьому ж рейтингу, в якому ще не розрізняли ігрових та неігрових фільмів, "Людина з кіноапаратом" посіла феноменальне 8-ме місце серед фільмів всіх часів, що й спонукало BFI запровадити окремий рейтинг документальних фільмів.

Повний рейтинг голосування щодо 50 найвидатніших документальних стрічок усіх часів буде оприлюднено у вересневому номері журналу Sight & Sound, який вже у серпні з'явиться в продажу.