Окситоцин часто називають "гормоном любові": він зміцнює соціально-психологічні зв'язки, покращує емоційне взаєморозуміння між закоханими і між батьками та дітьми. При цьому у нього є і негативні ефекти: він зменшує довіру до сторонніх, іноді навіть провокуючи необґрунтовану агресію до чужої людини. Тобто, дія окситоцину сильно залежить від соціального контексту, від того, з ким і в яких стосунках перебуває індивідуум, повідомляє Medicalpress.

Дослідники з Боннського університету (Німеччина) виявили ще один ефект у "гормону любові": виявилося, що він допомагає чоловікам зберігати вірність партнерці. Взагалі, відомо, що окситоцин підтримує моногамію у диких тварин, інакше кажучи, знижує ймовірність подружньої зради. Але то у тварин, а як у людини?

Для експерименту запросили 86 гетеросексуальних чоловіків, яким за допомогою назального спрею давали дозу окситоцину або плацебо. Після цього випробувані опинялися віч-на-віч з красивою дівчиною, і від них вимагалося визначити, з якої відстані їм з нею комфортніше спілкуватися.

Виявилося, що окситоцин збільшує індивідуальну територію у чоловіків, але тільки в тому разі, якщо вони вже перебувають у романтичних стосунках. Вільні чоловіки легко спілкувалися з дівчиною, коли між ними було від 50 до 60 см. Чоловіки зі сталими взаєминами після обробки окситоцином не підпускали до себе красунь ближче ніж на 70-75 см.

В іншій серії дослідів чоловіки повинні були відсовувати або присувати до себе різні фото, на яких були зображені або красиві жінки (варіант - красиві пейзажі), або щось огидне (відірвані частини тіла і подібне). Зрозуміло, що красивих жінок хотілося розглянути ближче, але під окситоцином випробувані реагували на дам слабкіше, з помітною затримкою.

З цього дослідники роблять висновок, що окситоцин зміцнює моногамність, змушуючи чоловіка цуратися сторонніх красунь. Крім того, підтвердилася характерна риса окситоцину - залежність його прояви від соціального контексту; в даному випадку - від особистого статусу чоловіка.

Зазначимо, запах поту притягує протилежну стать, а сльози зменшують сексуальний потяг.

Крім того, американські науковці в 2011 році розкрили природу кохання. Антрополог зі США доктор Хелен Фішер близько 30 років вивчала це почуття і з'ясувала, що, виявляється, все залежить від гормонів, які формують типи особистості.