Річки виявилися одним з найбільших природних "складів" вуглекислого газу, щорічно виділяючи до 1 мільярда тонн вуглецю в атмосферу нашої планети, заявляють американські кліматологи в статті, опублікованій в журналі Nature Geoscience.

Вважається, що річки, озера та інші наземні джерела вологи викидають вагому частку природних парникових газів в атмосферу Землі. За оцінками науковців, прісноводні артерії виділяють в атмосферу від 0,7 до 3 мільярдів тонн вуглецю на рік, що становить приблизно 10-40% загального обсягу антропогенних викидів за рік, передає РИА "Новости".

Девід Бутман і Пітер Раймон з Єльської школи лісництва і кліматичних досліджень (США) уточнили цю оцінку до 1 мільярда тонн вуглецю, обчисливши обсяг викидів вуглекислого газу з найбільших річок Сполучених Штатів.

Науковці визначили частку молекул вуглекислого газу в зразках річкової води, які були зібрані за допомогою 4 тисяч гідрометричних станцій Геологічної служби США (USGS) біля берегів великих і малих річок. Потім кліматологи зіставили отримані дані з довжиною, розмірами басейну і обсягом річок, в яких текла ця вода, і склали карту річкових викидів.

Виявилося, що всі річки Сполучених Штатів були перенасичені вуглекислим газом порівняно з атмосферою, і їх можна вважати одним з найбільших природних "запасників" СО2 на території Північної Америки. За оцінками Бутмана та Раймона, їхні викиди сягають 97 мільйонів тонн вуглецю, або 10% загального обсягу СО2, який жива і нежива природа виділяє в атмосферу на території цієї країни.

Як зазначають Бутман і Раймон, відносна концентрація вуглекислоти підвищується зі зменшенням розмірів водної артерії. Інакше кажучи, маленькі гірські річки та струмки були найбільше насичені СО2, тоді як у найбільших річках країни - Міссісіпі і Міссурі - частка вуглекислого газу була найменшою. При цьому маленькі і бурхливі річки найшвидше віддають "надлишки" своїх запасів СО2 в атмосферу, приблизно вдвічі швидше, ніж Міссісіпі.

Кліматологи з'ясували, що основним джерелом вуглекислоти та інших парникових газів виступає не сама водойма, а дощова вода, яка "збирає" молекули вуглекислого газу з ґрунту на своєму шляху до річки. Крім того, лісовий ґрунт виявилася більш "продуктивним" постачальником вуглекислоти, ніж ґрунт степів і сільськогосподарських угідь. Як припускають дослідники, це пов'язано з тим, що довгі коріння дерев виробляють більше СО2, ніж трав'янисті рослини степів і полів.

Орієнтуючись на отримані дані, автори статті вирахували щорічні викиди інших річок Землі і оцінили їхній загальний "внесок" у природні викиди СО2. В цілому, водні артерії помірного пояса Землі викидають близько 0,5 мільярда тонн вуглецю, що в сумі з викидами Амазонії та інших тропічних річок становить близько 1 мільярда тонн.

Автори статті вважають, що подальше вивчення запасів вуглекислоти у воді річок допоможе уточнити оцінки загального обсягу СО2, що викидається живою і неживою природою, і дозволить нам краще передбачати, як буде змінюватися клімат у найближчому майбутньому.

Керівник програми ООН з охорони довкілля Ачім Штайнер заявив, що проблема зміни клімату в майбутньому стане однією з головних загроз безпеки у світі. За словами Штайнера, подальша зміна клімату на планеті призведе до різкого зростання стихійних лих.

Також науковці-кліматологи припускають, що електростанції, які працюють на вугіллі в азійських країнах, що розвиваються, - таких, наприклад, як Китай - своїми викидами здатні уповільнити глобальне потепління.