Темні смуги, які з'являються на деяких схилах і кручах південної півкулі Марса влітку і зникають взимку, можуть виявитися струмками дуже солоної води, припускають автори статті, опублікованої в журналі Science.

Група науковців під керівництвом Альфреда Мак'юена з університету штату Аризона вивчала знімки, зроблені камерою HiRISE на борту зонда Mars Reconnaissance Orbiter (MRO).

На деяких знімках крутих схилів і країв кратерів видно темні смуги завширшки 0,5-5 метрів, які з'являються і розростаються в літній період і зникають на час марсіанської зими, пишуть РИА "Новости".

Вчені припускають, що ці смуги можуть виявитися потоками дуже солоної води - її солоність перевищує 50 проміле, тоді як середня солоність морської води на Землі становить близько 35 проміле.

Така вода залишається рідкою при літніх температурах на цих схилах, що сягають 250-300 "кельвінів", або приблизно від мінус 23 до плюс 26 градусів Цельсія.

При цьому вони підкреслюють, що самі по собі їхні спостереження не підтверджують цієї гіпотези, крім того, джерела таких "мінеральних струмків", якщо вони справді існують, також невідомі.

"Якщо порівнювати із Землею, то важко припустити, що це може бути чимось іншим, окрім як струмками, що течуть зі схилів. Питання в тому, чи справді це відбувається на Марсі, і якщо так, то чому саме в цих місцях", - зазначив співавтор роботи Річард Цурек з Лабораторії реактивного руху (JPL) NASA.

Гіпотеза солоних струмків, на думку авторів дослідження, найкраще пояснює походження смуг, деякі з яких подовжувалися на 200 метрів всього за два земних місяці.

Серед інших можливих варіантів у статті називають породу, що обсипається зі схилів, сезонні вітри або "пилові демони" - піщані вихори, проте жодна з цих гіпотез не пояснює всіх особливостей розташування та сезонної динаміки "струмків".

Потенційні струмки значно вужчі за сухі канали, схожі на яри, на схилах Марса, які були виявлені раніше. Вони подибуються приблизно в 100 разів рідше, ніж такі яри, але при цьому на одному схилі може бути більше тисячі смуг.

Всього дослідникам вдалося напевно підтвердити наявність "струмкоподобних" смуг, які зникають на зиму, на семи схилах, ще в 12 районах цей ефект поки що не вдалося зафіксувати для декількох сезонів.

Науковці зазначають, що встановлений на зонді спектрометр CRISM не виявив на обстежених ними "річкових" схилах слідів води.

Це може означати, що передбачувані струмки там або швидко пересихають на поверхні, або насправді течуть неглибоко під нею.

Автори статті наголошують, що темними смуги виглядають "не тому, що там мокро": потік солоної води може переносити частинки ґрунту або змінювати властивості поверхні так, що вона здається темнішою.

Важче пояснити, чому темні лінії зникають з похолоданням, але дослідники сподіваються, що подальші спостереження допоможуть розгадати цю загадку.

У статті також зазначається, що модуль NASA "Фенікс", який 2008 року здійснив посадку на поверхню Марса, можливо, зафіксував влучення крапель такої солоної води на свої "ноги", проте однозначних доказів наявності рідкої води в місці посадки отримати не вдалося.

За припущеннями деяких науковців, приблизно три мільярди років тому третину поверхні Червоної планети вкривав океан рідкої води, в який впадали річки, а в атмосфері формувалися хмари і йшли дощі.

Якщо гіпотезу солоних струмків вдасться підтвердити, це стане першим свідченням наявності рідкої води на нинішньому Марсі.

У квітні повідомлялося, що на Марсі виявили величезні запаси сухого льоду.