Помаранчева революція в Україні поклала початок викриттю радянських історичних міфів, що вже давно назрівало. У центрі був Сталін з ініційованим ним Голодомором 1932-1933 років. Нова влада, пише Neue Zuercher Zeitung, намагається зам'яти цю тему.

Депеші американських дипломатів, оприлюднені WikiLeaks, можуть бути не тільки цікавим, а й пізнавальним читанням, продовжує автор публікації Герхард Гнаук. Так, на підставі серії секретних депеш можливо реконструювати цілу "шахову партію, зіграну політиками навколо інтерпретацій історії". У 2008 році російський президент у секретних посланнях застерігав своїх колег з колишніх союзних республік називати голодомор в Україні "геноцидом", як того домагалася влади Києва. Москва вимагала беззастережної підтримки своєї позиції.

"Голодомор, - зауважує автор, - став справжнім центром кристалізації в колективній свідомості українців. У період 1932-1933 років від голоду померли, за різними оцінками, від 3 до 6 млн осіб. Ця трагедія стала результатом проведеної Сталіним колективізації сільського господарства, що йде паралельно з формуванням експорту зерна, а також, за однією з версій, національної політики щодо "ненадійних" регіонів".

Після перемоги в Україні прозахідних сил нова влада зробила одним з політичних пріоритетів пам'ять про цей масовий голод. Метою широкомасштабної кампанії було надання Голодомору статусу геноциду українського народу. Київські дипломати обстоювали цей погляд у всьому світі.

Та все скінчилося після того, як торік "помаранчеві" програли вибори. Спочатку згадки про Голодомор зникли з сайту нового, дружнього Москві, президента Віктора Януковича. Тепер офіційно має превалювати погляд, зручний Москві, який полягає не в запереченні факту загибелі мільйонів українців, а у вказівці на той факт, що в результаті сталінської політики гинули й жителі інших регіонів.

"Все це нагадує візит Путіна до Катині в 2010 році, що відкрив нову сторінку в російсько-польських відносинах, коли він вшанував пам'ять поляків, убитих за наказом Сталіна. При цьому, - зауважує журналіст, - Путін згадав про поляків тільки в другу чергу, присвятивши основну частину виступу радянським жертвам сталінських репресій. Нездатність Росії тужити щоразу призводить до дивних лінгвістичних прийомів: так, жертвами Голокосту в колишньому Радянському Союзі називалися, хоч як дивно, не євреї, а "радянські громадяни".

І якщо пам'ять про Голодомор стала свого роду ядром самоідентифікації української нації, то інтерпретація подій Другої світової війни розколює країну, продовжує Герхард Гнаук. Перш за все це стосується діяльності українських націоналістів і пов'язаних з ними партизанів Української повстанської армії (УПА). Націоналісти, нагадує автор, з нетерпінням чекали на німецьке вторгнення в СРСР в 1941 році, а партизани роками билися проти радянської влади. Запеклі дискусії ведуться насамперед навколо постаті Степана Бандери - лідера українських націоналістів. Так, екс-президент Ющенко присвоїв йому статус Героя України, а після приходу нового президента це рішення було скасовано.