Кількість прихильників незалежності України зменшилася майже вдвічі порівняно з 1991 роком, але якби референдум відбувся у квітні, то українці, як і 20 років тому, проголосували б за незалежність, констатують соціологи, повідомляє "Інтерфакс-Україна".

Згідно з даними соціологічного опитування, проведеного у квітні Інститутом соціології НАН України, якби референдум відбувся у квітні, то за незалежність України проголосували б 46,6% опитаних, проти - 27,8%. Відповіли, що їм байдуже, 11,5% респондентів, вагалися з відповіддю 12,5%.

Водночас соціологи констатують, що порівняно з 2001 роком кількість прихильників незалежності України зменшилася на 10% за рахунок тих, кому сьогодні це питання байдуже, а кількість противників залишилася незмінною.

При цьому 47,4% опитаних шкодують про розпад СРСР, 29,7% - не шкодують, 10,4% опитаних відповіли, що їм це байдуже, 12,5% не змогли відповісти.

З 1994 року практично не змінилася кількість тих, хто цілком схвалює зміни, що відбулися, вважаючи їх прогресивними попри труднощі та хиби: 10% у 2011 році та 8% - у 1994 році. Водночас різко зменшилася частка тих, хто вважає ці зміни необхідними: з 43% у 1994 році до 25% поточного року.

Кількість тих, хто вважає, що потреби в докорінних змінах не було, й потрібно було лише покращувати тодішній порядок життя, збільшилася з 19% до 23%, а тих, хто залюбки повернув би те, що було в доперебудовний період, зросла з 17% до 19%. Водночас суб'єктивне життєвідчування українців за останні роки значно покращилося. Так, у 1998 році 60% населення Україні вважало, що "терпіти скрутне становище вже неможливо", а у 2011 році 53% відповіли, що "жити важко, але можна".

Проте порівняно з 1994 роком у громадян України стало значно менше надій на краще: кількість тих, хто сподівається на поступове поліпшення, зменшилася з 52% до 39%; тих, хто очікує погіршення, збільшилася з 20% до 28%; тих, хто намагається не думати про завтрашній день, зросла з 18% до 23%.

На всеукраїнському референдумі в 1991 році за незалежність України проголосували 90,32% громадян, які взяли участь у голосуванні.

Нагадаємо, що кількість прихильників незалежності України в Криму за 20 років зросла до 71% і вже перевищує кількість прихильників суверенітету на Сході країни.

Київський міжнародний інститут соціології протягом двадцяти років проводив моніторинг поширеності серед дорослого населення нашої країни орієнтації на підтримку її незалежності.

Згідно з даними останнього опитування, в Криму хочуть відгородитися від Росії візами та митницями лише 5%, а бажають жити в незалежній, але дружній Росії державі 66%, - разом виходить, що незалежність України підтримують 71% кримчан.

Зазначимо, більшість українців у всіх регіонах країни і у всіх вікових групах підтримують незалежність України. Такі результати опитування, проведеного Центром Разумкова у 2010 році. Якщо б відповідний референдум відбувався сьогодні, то за незалежність проголосували б 59% громадян, проти - 21%. Не прийшли б на дільниці або не визначилися зі своїм рішенням 20% українців. Ці дані приблизно схожі з даними всеукраїнського соціологічного дослідження у 2009 році на тему "Україна. Повноліття", проведеного Інститутом Горшеніна.

Українці визначають нинішній період, як час злочинців, шахраїв і політиканів

Нинішній період українці визначають як час злочинців, шахраїв, політиканів і жебраків, констатують соціологи.

Згідно з даними соціологічного опитування, проведеного Інститутом соціології НАН України у квітні поточного року, 47,8% населення вважають нинішній період часом злочинців і шахраїв, 44% - політиканів, 40% - жебраків.

Лише незначна частина опитаних визначила сьогодення як час моральних авторитетів (11%), талантів (7,5%), професіоналів (7%). На думку переважної частини населення, провідну роль у житті українського суспільства відіграють такі соціальні групи, як мафія та злочинний світ (39,6%), підприємці та бізнесмени (37%), лідери політичних партій (31%) і чиновники (30%).

Порівняно з 1994 роком суттєво зменшилося визнання населенням ролі робітників (із 23% до 15%), селян (з 21% до 10%), інтелігенції (з 16% до 10%), керівників державних підприємств (з 16% до 11%) і сільськогосподарських підприємств (з 11% до 5%). Респондент міг вказати кілька відповідей.

Опитування було проведено у рамках багаторічного проекту Інституту соціології НАН України "Моніторинг соціальних змін", який триває з 1992 року. Було опитано 1,2 тис респондентів за репрезентативною вибіркою.