З часом на Землі може сформуватися ще одне "Вогняне кільце" - пояс активної вулканічної діяльності та землетрусів, який може "вдертися" в один з океанів.

Вік земної кори під Атлантичним океаном. Червоний - новоутворена кора, синій - найдавніша (інфографіка: Mr. Elliot Lim, CIRES & NOAA/NCEI)

Що треба знати про "Вогняне кільце"

Вже наявне на нашій планеті "Тихоокеанське вогняне кільце" (або коло) є поясом активної вулканічної діяльності та землетрусів. Воно розташоване навколо басейну Тихого океану.

Маючи форму підкови довжиною близько 40 тис. кілометрів, кільце містить 452 вулкани (що становить близько 80% активних та погаслих вулканів світу).

Воно сформувалось в результаті руху та зіткнення кількох тектонічних (літосферних) плит:

• плити Наска на сході Тихого океану біля західного узбережжя Південної Америки;
• плити Кокос неподалік західного узбережжя Центральної Америки;
• Тихоокеанської плити (найбільшої на планеті).

Тихоокеанський вогняний пояс (інфографіка: uk.wikipedia.org)

Тектонічний процес, що відбувається на лінії зіткнення літосферних плит (коли одна плита рухається по іншій, пірнаючій в земну мантію), називається субдукція.

Літосферні плити, відокремлені одна від одної тектонічними розривами (швами), перебувають у практично постійному русі й складаються як з материкової, так і з океанічної кори.

По суті, в зоні субдукції відбувається підсування кори та порід мантії під краї інших плит.

Де може сформуватись нове "Вогняне кільце"

Нещодавно вчені виявили, що спляча нині під Гібралтарською протокою зона субдукції може прокинутися та сформувати нове "Вогняне кільце", що буквально "закриє" Атлантичний океан.

Уточнюється, що ця зона розташована у вузькому океанському коридорі між Португалією та Марокко, і відома також як Гібралтарська дуга.

Проведене дослідниками моделювання припускає, що ця зона субдукції є досі активною і через близько 20 млн років може почати "прориватися" в Атлантичний океан, створюючи тим самим "Атлантичне вогняне кільце".

Гібралтарська дуга - геологічна область навколо моря Альборан (скріншот: google.com/maps)

За словами вчених, "міграція" цієї зони субдукції на захід (у бік океану) розпочалась близько 30 млн років тому, проте впродовж останніх 5 млн років вона зупинилася.

Проведені дослідження вказують на те, що нині вона може просто перебувати "у періоді тиші".

Якщо Гібралтарська дуга відновить своє просування та увірветься в Атлантику, відбудеться так зване "субдукційне вторгнення" - океанічна кора буде перероблена в мантію шляхом субдукції по обидва боки Атлантики, поступово поглинаючи та закриваючи цей океан.

Варто зазначити, що в Атлантичному океані є дві відомі дослідникам зони субдукції:

•     зона субдукції Малих Антильських островів у Карибському морі
•     дуга Скотія, розташована поблизу Антарктиди

"Ці зони субдукції вторглися в Атлантику кілька мільйонів років тому... Вивчення Гібралтару є безцінною можливістю, оскільки дозволяє спостерігати процес на його ранніх стадіях, коли він тільки відбувається", - наголосив геолог і доцент Лісабонського університету Жоао Дуарте.