Росія "майструє" новий Митний союз і перетворює газогін "Північний потік" на інструмент для тиску на своїх сусідів, пише постійний автор Die Welt Герхард Гнаук.

На Сході Європи не за горами подія, яка може увійти в підручники історії. Мова йде про Митний союз, до якого разом з Росією повинні будуть увійти Україна, Казахстан і Бєларусь. "У новий союз можуть увійти дві третини населення старої радянської імперії. Розмови ведуться і про нові рівні співпраці", - продовжує автор, ставлячи собі питання про те, чи не перетвориться нове міждержавне утворення на старий добрий Радянський Союз?

Два "легкоатлети" - Бєларусь і Казахстан - вже сказали своє "так": з минулого року деякі внутрішні перепони впали, а митні збори було вирівняно до російського рівня. "Поки що не поспішає з рішенням лише Україна, що виступає у "важкій вазі": і за начебто орієнтованого на Москву президента Віктора Януковича Київ робить ставки на інтеграцію з Європою. Україна зараз веде переговори з Брюсселем щодо угоди про вільну торгівлю та вступу до СОТ" .

Володимиру Путіну відомо, що стоїть на кону, продовжує оглядач. За його власними словами, Митний союз зможе принципово змінити геополітичні контури всього євразійського простору. Глава російського уряду вважає за краще діяти: у Києві він представив дані, які мають свідчити про те, що зростання економіки України становитиме 2 процентних пункти, якщо Київ увійде до Митного союзу. "Але немає пряника без батога: якщо Україна продовжить чинити опір, Росія різко підніме мита", - додає автор.

Тиск на Київ росте як трава навесні. Його апогеєм стали одкровення голови ради директорів російського газового монополіста "Газпром", який заявив у Брюсселі про те, що в "Північний потік" планується перекинути з українського напрямку до 20 млрд кубометрів газу на рік. Це позбавить Україну як транзитера п'ятої частини транзитних мит у розмірі сотень мільйонів доларів. Час обрано невипадково: саме тепер Київ веде переговори з Москвою про зниження цін на газ. "Зниження цін у відповідь на згоду" - такий посил Москви.

За словами екс-міністра закордонних справ ФРН Йошки Фішера, в даному разі йдеться не про газ, а про доступ Росії до стратегічно важливої ​​української та бєларуської інфраструктури, а це вже безпосередня близькість до ЄС.

В інтересах ЄС стабілізувати ситуацію в сусідніх державах (мова в статті йде про Бєларусь, Україну і Молдови), іншими словами - сприяти розвитку демократії та ринкової економіки. "Тільки на тлі бідності і нестабільності колишніх васалів Москви путінська "керована демократія" виступає силою, здатною навести порядок. Їхня економічна безпорадність може призвести і до того, що вони віддадуть стратегічно важливі частини компаній російським олігархам або спрутові в особі монополіста "Газпрому".

ЄС, зауважує на закінчення автор, не повинен залишатися осторонь: на відміну від Лівії країни Східної Європи є потенційними кандидатами на вступ, і ставитися до них слід відповідним чином.

Переклад InoPressa