Невеликий прилад на марсоході Perseverance отримав з атмосфери Марса кисень. Вперше на іншій планеті витягли ресурс, необхідний для життя людини. Як цей експеримент наближає нас до освоєння чужих світів і які ще дослідження ведуться у цьому напрямі? Спробуємо розібратися в цьому питанні, але одразу хочемо зауважити, що більш детально про цікавий космос пише спеціалізований інтернет-ресурс ostannipodii.com, який радимо додати в закладки.

Повітря на Марсі

При кожному включенні прилад MOXIE кілька годин розігрівався, потім працював 60 хвилин, виділяючи шість грамів О2 як невелике дерево (людина на Землі в стані спокою за такий же період споживає близько 17 грамів кисню). Таким чином науковці довели, що прилад діє за будь-якого стану мінливої марсіанської атмосфери.

Такі чи аналогічні пристрої стануть у пригоді для експедиції на Марс. А от із іншими планетами складніше. Це дуже затратно. Пристрої необхідно доставити, розгорнути, обслуговувати. Пройдуть, мабуть, століття, перш ніж створять системи, здатні виробляти кисень на ціле поселення.

Енергія: марний вітер

Кисень на Марсі потрібний не тільки для дихання — у рідкому вигляді його використовують у ракетних двигунах. Заправити планетоліт пальним для подорожі в один кінець не проблема. Але у разі пілотованої місії, на неї чекає зворотній шлях. І тут виникає низка інженерних труднощів. Палива знадобиться більше — отже, збільшаться розміри корабля, що, своєю чергою, значно підвищить витрати пального тощо.

На думку розробників приладу MOXIE, збільшена версія приладу зможе безперервно виробляти кисень зі швидкістю кількох сотень дерев. Цього вистачить як для дихання, так і для заправки ракети.

Пілотованій місії (і тим більше колонії) потрібне джерело енергії. Найпростіший варіант – привезти із собою компактний ядерний реактор. Але це для короткочасної експедиції. При колонізації допоможуть відновлювані джерела. Марсоходи вже використовують сонячну енергію. Хоча світило дає Червоній планеті на 43% менше, ніж на Землі, великі за площею сонячні ферми були б досить ефективними.

А ось вітряки там неактуальні, хіба що як дублююча система. Атмосфера надто розріджена.

Поки що ми надто мало знаємо про Марс, щоб судити про перспективи геотермальної енергетики. Є деякі обнадійливі ознаки: у атмосфері фіксують викиди метану, апарати лежать на поверхні та реєструють підземні поштовхи. Якщо планета не мертва, колоністи зможуть закачувати в надра рідину, щоб вона випаровуючись обертала турбіну. Причому дефіцитна вода не знадобиться — підійде рідкий вуглекислий газ, з яким на Марсі проблем не має.

Вода: ні випити, ні скупатися

Підготовка до пілотованих польотів на інші планети пов'язана з пошуками води. Так, у ході місії Artemis астронавти висадяться в районі південного полюса Місяця, багатого на поклади H2O. Результати їхньої роботи ляжуть в основу програми освоєння Марса.

Видобуток води дома — необхідна умова довгострокового перебування людини на Червоній планеті. Відомо, що у рідкому вигляді її там немає. Принаймні на поверхні, оскільки швидко випаровується через тонку атмосферу. Але водяного льоду достатньо — головним чином у полярних областях. Наприклад, повністю заповнений об'ємний кратер Корольова.