"Євродонбас" вийшов в прокат 21 вересня 2023 року
Як "совєти" у європейців Донбас вкрали: огляд документального фільму "Євродонбас"

21 вересня 2023 року в широкий прокат вийшов український документальний фільм "Євродонбас", що повертає глядача на понад сто років назад та розвінчує радянські міфи про індустріалізацію сходу України. Чому цей фільм варто обов'язково подивитися, читайте далі.

Про що новий фільм

Фільм-розслідування "Євродонбас" ставить собі за мету розвінчати насаджені за часів срср міфи про те, що саме тиран сталін перетворив слаборозвинений схід України на процвітаючий індустріальний край. Однак річ у тім, що насправді промисловий потенціал тут ще наприкінці 19 століття побачили європейці. Тоді заможні німці, бельгійці, британці, французи та американці, які хотіли якнайшвидше примножити свої статки, переїздили в цей тоді ще депресивний регіон – вони відкривали тут сучасні заводи, а навколо них будували розвинені селища з усією необхідною для комфортного проживання інфраструктурою. Так з'явилися Донецьк, Маріуполь, Лисичанськ, Дружківка, Нью-Йорк і ще ціла низка міст сходу України. І саме європейці тоді сформували населення новостворених поселень – бізнесмени переїздили сюди самі, прихопивши свої сім'ї, а також звозили "своїх" спеціалістів. Також сюди стікалися українці, росіяни та інші "східні" народи – вони хоч і отримували нижчі посади, але до благ цивілізації також долучалися.

Втім, після приходу до влади "більшовиків" усі ці сучасні заводи були експропрійовані, а самі європейці та американці – змушені повернутися додому. Нові "власники" з усіх сил намагалися стерти сліди присутності європейської цивілізації на сході України, особливо активізувавши ці зусилля за часів сталіна. Саме тоді радянська пропагандистська машина щосили клепала документальні фільми про успіх сталінських "п'ятирічок" паралельно презентуючи схід України більше багатим і розвиненим, ніж "сільський" захід. Ну а чому уся техніка на заводах мала іноземні логотипи, а архітектура була зовсім не типова для цих земель – нікого вже не хвилювало.

Коли Україна нарешті отримала незалежність, у східних областях вже фактично не залишилося згадок про європейців – ані в архівах, ані на вулицях, ані в спогадах. Лише завдяки кільком ентузіастам історична справедливість почала потроху відновлюватися вже в наші часи.

Під час роботи над фільмом його творці віднайшли та анімували низку унікальних, проте маловідомих архівних матеріалів 19 століття, які показали побут європейців на Донбасі. Тим часом, експерти, історики та місцеві жителі на камеру розказали про минуле регіону, яке старанно знищувала та викривляла радянська влада, стираючи з пам'яті людей імена таких європейських підприємців як Джон Г'юз, Ернест Сольве та Генріх Лауде.

До речі, одним з експертів у фільмі виступив відомий український науковець-релігієзнавець Ігор Козловський, який пішов з життя на початку вересня 2023 року. Він залишався вірним Україні та рідній Донеччині навіть тоді, коли Донецьк захопили проросійські сепаратисти – він майже два роки провів у в'язниці "днр", піддавався тортурам та пізніше був визнаний в'язнем сумління.

Також у фільмі показано іноземну спадщину Маріуполя, Лисичанська, Дружківки та селища Нью-Йорк, які, на жаль, вже неможливо побачити такими, як у фільмі, адже незабаром після фільмування, яке відбувалося у 2021 році, майже всі відзняті об'єкти були знищені російськими військами.

Назва фільму

Чимало глядачів були дещо спантеличені назвою "Євродонбас" – одні думали, що це фільм про сучасні часи, а інші апелювали, мовляв, чого було використовувати топонім, насаджений радянською владою та пізніше російськими загарбниками. Втім, насправді не все так просто.

Як пояснив під час презентації фільму у Києві його режисер Корній Грицюк, фільм отримав таку назву тому, що самі європейці на рубежі 19-20 століть називали східні українські землі Донбасом (про це свідчать показані у фільмі архівні документи) – причому його територія тоді виходила за межі Луганської та Донецької областей.

Хто творці фільму

Творцями "Євродонбасу" виступили автори однойменного подкасту – режисер Корній Грицюк і продюсерка Анна Паленчук. Донеччанин Грицюк відомий як режисер документального фільму "Поїзд "Київ – Війна", номінованого на національні премії "Кіноколо" та "Золота Дзиґа", та антиутопії "2020. Безлюдна країна". Продюсеркою та співсценаристкою фільму стала Анна Паленчук, відома за такими роботами, як індійський блокбастер RRR ("Оскар" за найкращу оригінальну пісню) і документалка "Звідки куди" Мачека Хамели з програми цьогорічного Каннського кінофестивалю, а також фільмами "Номери" Олега Сенцова й Ахтема Сеітаблаєва, "Герой мого часу" Тоні Ноябрьової та "Маріуполіс" Мантаса Кведаравічюса.

Також окремо варто відзначити роботу моушн-дизайнера Жанни Лаки, яка зуміла "оживити" старі фото та картини на екрані, та композитора Антона Дегтярьова, який супроводив усе це сучасним музичним рядом. Така стильна аудіовізуальна частина зробила фільм легким для сприйняття, хоча його тематика не така вже й проста.

Реакція на фільм

Прем'єра фільму відбулася на Міжнародному кінофестивалі Kharkiv MeetDocs – "Євродонбас" став фільмом-закриттям події. Стрічку також показували на Фестивалі східноєвропейського кіно у Котбусі (Німеччина) та у Торонто на фестивалі Hot Docs – найбільшому фестивалі документального кіно у Північній Америці.

Наразі на IMDb у фільму доволі висока оцінка 7,6 балів з 10. Водночас переважна більшіть глядачів, які покидали кінотеатри після прем'єрних показів, залишали вельми схвальні відгуки про фільм.

Вердикт

"Євродонбас" – це фільм, який обов'язково варто подивитися. Він відкриває чимало цікавих фактів про європейське минуле сходу України, про які багато сучасних українців навіть не здогадувалися. Ба більше, чимало вихідців з Донеччини та Луганщини теж були здивовані дізнатися цю інформацію. І нехай вас не лякає документальний статус стрічки, адже знятий він дуже легко, сучасно і красиво – так, що на нього сміливо можна йти з дітьми.

Можливо, часом фільм має дещо телевізійний формат, але в даному випадку це зовсім не шкодить йому. Як пояснила під час презентації фільму співавторка сценарію та продюсерка Анна Паленчук, це було навмисно, щоб зробити його доступним для максимально широкої аудиторії, адже саме просвітництво закладалося як основна мета його створення.

Загальна оцінка – 8 з 10 балів.