Президент Янукович вчора звернувся до громадськості зі сцени Національного палацу мистецтв "Україна". За традицією міліція перешкоджала акції протесту опозиції, представники якої зібралися біля "України", і сприяла проведенню мітингу прихильників Януковича, пише "КоммерсантЪ-Украина" у статті "Звернення прийнято".

Спробу партії "За Україну!" провести мітинг у палаці "Україна" не можна назвати успішною. Два-три десятки активістів, що розвернули прапори недалеко від концертного залу, негайно оточив ЗМОП; опозиціонерів відтіснили на вулицю Тельмана - туди, де їх точно не зміг би побачити глава держави.

Ставлення представників МВС до мітингу опозиції різко контрастувало з тим, як вони зустрічали демонстрантів з прапорами Партії регіонів. Прихильникам Віктора Януковича не тільки дозволили стояти біля палацу "Україна", а й пропустили частину з них всередину першого периметра охорони.

Прикметно, що, декларуючи головне завдання реформування, президент кілька разів суперечив сам собі, підкреслює автор статті Сергій Сидоренко. Він то оголошував, що Україна незабаром увійде до числа провідних економік світу, то згадував про плачевну ситуацію в країні і попереджав слухачів, що нас чекають "важкі випробування".

Підсумкову частину виступу глава держави присвятив зовнішній політиці. "Найвищим пріоритетом була і залишається євроінтеграція", - заявив Віктор Янукович. Він повторив, що наполягає на скасуванні віз у країни ЄС для українців, і зазначив, що Україна не форсуватиме переговорів за договором про асоціацію: "Ми зацікавлені в підписанні угоди тільки при збереженні його якості і амбітності".

До речі, в оприлюдненій у середу програмі економічних реформ Київ фактично підтвердив відмову від підписання цього документа в поточному році і запланував це на 2011-2012 роки. Другим зовнішньополітичним пріоритетом Києва, за словами президента, є взаємини з Москвою.

Як пише "Сегодня" у статті "План Януковича", у програмі багато непопулярних заходів, які давно вимагав вжити МВФ. Щоправда, обіцяють їх запроваджувати дуже поступово. Так, у соціальній частині є і мораторій на введення нових соціальних пільг, і підвищення пенсійного віку (протягом 10 років), і приведення тарифів до "економічно обґрунтованих" (теж не відразу). Серед плюсів: створення зони вільної торгівлі з ЄС і Росією, зменшення кількості дозволів для підприємців і введення податкових канікул для малого бізнесу.

Програма містить немало правильних моментів. Наприклад, абсолютно правильно виділено як пріоритет створення зони вільної торгівлі з ЄС і розширення зони вільної торгівлі і загалом економічне співробітництво з СНД.

Також абсолютно похвально зменшити кількість дозволів для бізнесу. Можна вітати введення податкових канікул для малого бізнесу. Правда, є і мінуси для підприємців - в уряду є наміри урізувати спрощену систему оподаткування. Не зустріне захоплення і пропоноване запровадження податку на майно.

Втім, куди більше суперечливих моментів у соціальній частині. У своїй основі програма містить пропозиції ліберальних економістів і міжнародних організацій, враховуючи МВФ. Вони всі радили уряду проводити політику "затягування пасків". Скорочувати держвидатки і дефіцит бюджету шляхом заморожування соцвиплат, підвищення пенсійного віку, збільшення цін на комунальні послуги.

Тут є і мораторій на введення нових соціальних пільг і підвищення пенсійного віку для жінок до 60 років, а потім і всіх до 65 (правда, вкрай поступово - протягом 10 років), і приведення тарифів до "економічно обґрунтованих" (протягом 2 років). Але незважаючи на це, представники Світового Банку і МВФ вже розкритикували програму. Кажуть, що вона "не амбітна".

Заходи з соціального погляду будуть болючими. Їх, безумовно, можна було б пом'якшити за рахунок зростання загальних доходів населення. Але програма якраз не дає відповіді на питання - як будуть вони рости. Програма не містить серед індикаторів свого виконання якісь чіткі норми з підвищення добробуту народу. Та і багато соціальних обіцянок Януковича, як-от підвищення виплат по народженню дитини, у програмі не виявлені.

У програмі немає окремих розділів про боротьбу з корупцією і реформу держапарату, який нині перебуває в стані, що абсолютно розклався (подейкують, їх представлять в якійсь іншій програмі). Адже це може звести нанівець всі благі наміри влади щодо поліпшення бізнес-клімату.

Як підсумовують автори статті Ярослав Малюта і Дмитро Гомон, у програмі багато непопулярних заходів, але бракує "пряників", які б спонукали народ ці заходи терпіти.

Свіжоспечений президент Віктор Янукович заявив, що за десять років Україна увійде до двадцятки розвинених країн світу, пише Леонід Швець у колонці "Дивлячись з Києва" у <а href="http://mycityua.com/">"Газете по-киевски". Щоб був зрозумілий рівень домагань, повідомимо, що в рейтингу Світового банку, де за універсальне мірило розвитку взято річний національний дохід, поділений на чисельність населення, Португалія лише на 50-й позиції. Та що там Португалія! Японія на 30-му місці, і навіть Франція з Німеччиною не дотяглися до двадцятки.

Таким чином, за якихось десять років Україна, яка поки що скромно приткнулася на 125-й стрічці рейтингу зі своїми $3200 на душу, матиме розштовхати ліктями сотню з гаком конкурентів, щоб хоч здалека розгледіти, наприклад, Норвегію з її фантастичним показником у $87 000 на душу населення (різниця між нами, зазначте, у 27 разів, а не на 27%).

Нескладно прикинути, що для збуття мрій Віктора Януковича і встановлення шуканих національно-душових пропорцій потрібні дві умови. Або радикально, в геноцидних масштабах зменшиться населення країни, причому не за рахунок робочих рук. Або в Україні знайдуть і встигнуть освоїти промисловий видобуток газу, нафти і алмазів, причому одночасно - тій же Росії її копалин, виявляється, недостатньо, щоб піднятися з 75-го місця вище, ближче до Португалії. Ще варіант - розвалиться весь світовий економічний лад, а ми якимось чином при цьому вціліємо і вийдемо тим самим в лідери.

Приємно, звичайно, коли керівники країни ставлять перед нею - а, відповідно, і перед собою - амбітні завдання. Але коли заявлені цілі настільки виходять за межі вірогідного, це трохи лякає.

За три місяці новий президент збудував вертикаль влади, натиснув на підприємців і розвернув зовнішньополітичний курс України на 180 градусів. І не почав жодної реформи, пише "Корреспондент" у статті "100 днів Януковича".

Саме у перші місяці, користаючи з кредиту довіри, що ще не розтанув, починають реформи в Європі і США ті керівники, які спочатку націлені на перетворення.

У випадку з Віктором Януковичем фахівцям не вдалося розгледіти цей напрям роботи. І західні, і українські експерти не змогли намацати фарватер, по якому рухатиметься президент наступні п'ять років. І це, як стверджують експерти, може означати лише те, що рухатися, принаймні вперед, він просто не збирається.

Що економісти і політологи зазначають чітко: крен у бік Росії в зовнішній політиці і якусь стабілізацію в економічній ситуації. Останнє відбулося не завдяки діям нової команди, а як наслідок глобальної стабілізації і спокою влади - приємна зміна після п'яти років розбрату, що панував в попередній команді.

Головне ж, що реформи - вельми широкі і давно очікувані - так і не розпочато. Поки президент лише оголосив про помпезну презентацію пакету реформ в найбільшому концертному залі країни.

На що не втрачає часу президент, так це на зміцнення владної вертикалі, яка може знадобитися як для проведення реформ, так і для витіснення політичної конкуренції, відзначає автор статті Ірина Соломко. А численні скарги дрібних і середніх бізнесменів з Києва і регіонів показують, що найтривожніший підсумок перших 100 днів - колосальний тиск на бізнес, переважно за допомогою штрафів. Аналітики відзначають: замість лібералізації украй зарегульованого бізнес-середовища влада почала посилювати умови для ведення бізнесу.

Микола Івченко, керівник інформаційно-аналітичного центру Forex Club, вважає, що уряд зараз робить ставку на зростання податкових і митних зборів. Парламент вже проголосував за збільшення акцизу на бензин, алкоголь і сигарети. Митниця, у свою чергу, підняла середню декларовану вартість товарів, що завозилися до України, від якої розраховуються мита. "Мужики як можуть збирають гроші, а потім дівають їх, куди хочуть", - підбиває свій підсумок 100 днів Януковича "бютівець" Сергій Терьохін.

Політолог Володимир Фесенко каже, що в консолідації влади Янукович випередив Леоніда Кучму, якому знадобилося півтора року для зведення своєї вертикалі. Нинішній президент зробив це за місяць. Політолог зазначає, що Янукович діяв, "як бульдозер, ішов напролом", про що свідчить ратифікація в парламенті харківських угод про флот. У політологів і опозиції з'явилися побоювання, що президент створює модель керованої демократії, яка призводить до узурпації влади, цензури, порушення прав і свобод.

Критикують експерти і кадрову політику держави. Ключові посади уряд роздав вихідцям з Донбасу та їхнім родичам.

Політолог Вадим Карасьов вважає такий склад Кабміну чи не найбільшою помилкою президента, з ним практично неможливо провести реформи. "Він замкнув все на донецьких, а треба було залучати в Кабмін прогресивних представників різних політсил, а не тільки Сергія Тігіпка. Тоді була б загальна відповідальність, і реформи пройшли б", - пояснює він.

Як пише "Фокус" у матеріалі "Сто зроблено", в особі Януковича до влади в країні прийшов великий бізнес. Він, звичайно, за останні п'ять років був від влади не дуже далеко, проте йому доводилося шукати спільну мову одночасно і з Тимошенко, і з Ющенком, і ця багатовекторність перешкоджала другій хвилі перерозподілу власності. З приходом Януковича через весь великий бізнес пролягла межа, яка умовно розділила його власників на "своїх" і "чужих". І "Свої" за підтримки російських колег (наприклад, Романа Абрамовича) вже почали наступати.

Саме з цього кута зору варто розглядати висновок домовленостей по Чорноморському флоту, вважають автори статті Сергій Висоцький і Наталія Бублій. Цей приклад показав, що мова Януковича - це проста мова схем і грошей. Адже з погляду Банкової і Кремля все вийшло більш ніж логічно: нові газові схеми, що включають право на реекспорт російського газу, уклали, виправдавшись продовженням терміну базування флоту зі знижкою на газ. Про те, що ці угоди можуть назавжди "замурувати" президентський рейтинг у межах східноукраїнських регіонів і Криму, Янукович, здається, навіть і не думав.

"Чіткий розподіл повноважень між президентом, Кабміном і ВР", "відкриті списки у ВР", "ліквідація депутатських пільг", "створення виконкомів при місцевих радах" і "обрання місцевої влади на місцях" - ці теми зараз не актуальні. "Регіонали" відміряли собі термін у владі - мінімум десять років, відповідно, поки що їх усе влаштовує, пише тижневик "Комментарии::" у статті "Термін придатності політичних реформ - десять років".

Утім, після перекроювання регламенту ВР і формування коаліції "тушок" на фронті політичного реформування панує очевидне затишшя, якщо, звичайно, не рахувати радикального перетрушування всієї президентської вертикалі влади. Майже половина областей отримали губернаторів-"варягів", що є просто насмішкою над однією з передвиборчих обіцянок Януковича - "обрання місцевої влади на місцях, а не призначення з Києва".

Звісно, ніхто не поспішає виконувати й іншу супутню обіцянку - "створення виконкомів при місцевих радах". Зрозуміло, що Януковичу зовсім не потрібний, м'яко кажучи, сумнівної лояльності виконком, наприклад у Львівській облраді. Та й у донецькій теж. Більш того, в Партії регіонів, так і не знайшовши відповідної кандидатури в мери Києва і можливостей завоювати симпатії киян, а також користуючись тим, що столичний градоначальник Леонід Черновецький слугує не найкращою рекламою ідеям розширення прав місцевих громад, вирішили столичних жителів просто обмежити в правах.

Тобто обирати мера киянам, звичайно, дозволять, але всю виконавчу владу пропонується віддати призначенцеві президента на чолі Київміськдержадміністрації (хоча поки за чинним законодавством і згідно з рішенням КСУ КМДА може очолювати тільки обраний киянами міський голова).

Варіанти остаточного і безповоротного розмежування повноважень президента, Кабміну і ВР, яке і було, на думку "регіоналів", головним джерелом політичної нестабільності, поки що тільки розробляються. Пам'ятаючи про те, як чинили опір ухваленню закону про президента Кучма і Ющенко, не складно припустити, що і Януковичу він неспішна справа, вважає автор статті Віталій Пірович.

Попереднє рішення Януковича про проведення місцевих виборів восени цього року хоч якось пожвавило інтелектуальне життя в Партії регіонів. На-гора була видана ідея про проведення виборів у місцевих сільських, селищних і міських радах за мажоритарною, а в райради й облради - за мажоритарно-пропорційною системою. Така схема дозволить ПР у тих регіонах, де у неї не було жодної місцевої фракції, домогтися коаліції вже не з "тушок", а з чесних "мажоритарщиків".

Як пише "Комментарии:" у статті "Шлях у НАТО закритий, у ОДКБ - теж", з усіх принципів внутрішньої і зовнішньої політики, запропонованих Януковичем, принципове значення має лише один - про відмову від курсу на членство в НАТО.

Мабуть, єдине нововведення, сформульоване не як благе побажання, а як норма прямої дії, - це принцип "дотримання Україною політики позаблоковості, що означає неучасть України у військово-політичних союзах, пріоритетність участі в удосконаленні і розвитку європейської системи колективної безпеки, продовження конструктивної співпраці з НАТО й іншими військово-політичними блоками з усіх питань, що становлять взаємний інтерес".

Ключовими слід вважати слова "та іншими". А "інший" військово-політичний блок - це, звичайно ж, ОДКБ, створений Росією і кількома іншими країнами СНД, вважає автор статті Юрій Вишневський. Отож якщо раніше українські військові брали участь у спільних навчаннях і миротворчих операціях з НАТО, тепер можна чекати аналогічної співпраці з ОДКБ.

А для такого розвитку подій створені всі умови. Глава держави і вся фракція "регіоналів" якось враз забули про те, як вимагали референдуму з питання про вступ в НАТО. У законі Януковича слово "референдум" відсутнє. Якщо президент не хоче свідомо виграшного для нього референдуму, а замість цього вносить дискусійні положення прямо до закону - це наводить на думку про те, що він не хоче створювати прецедент і бажає залишити відкритою просту дорогу для вступу в ОДКБ: не через референдум про відмову від позаблокового статусу і про вступ до цього блоку (такий референдум влада цілком може програти), а через звичайне голосування в парламенті.