Більшість опозиційних партій України підписали Угоду про об'єднання зусиль. Тепер вони повинні висунути єдиних кандидатів на парламентські вибори-2012. За словами політиків і політологів, ця місія нездійсненна. У лідерів опозиційних партій занадто багато амбіцій. А Юлія Тимошенко, яка могла б претендувати на звання єдиного, балотуватися не може - вона судима.

Президент України Віктор Янукович, який об'єднав святкування Дня Соборності України та "помаранчевого" Дня Свободи, зробив урочистості офіційними. У столичний Палац "Україна" явилися всі високі чиновники і всі президенти незалежної України: два Віктори (Янукович і Ющенко) і два Леоніди ( Кравчукі Кучма), пише Марія Ціпцюра у статті "Єдиноборство" в газеті "Известия в Украине". 

Було б неправдою стверджувати, що мітинг опозиції у День Злуки на Софійській площі в Києві був зовсім неоплачуваний, роздумують у своїй статті "Ті самі, сніг і Кличко"
Дмитро Лиховій та Леся Шовкун у газеті "Україна молода". Так само неправда - що 10 чи 12 тисяч людей зібралися за гроші. Треба визнати: оскільки настав рік парламентських виборів, то бажання партій піаритися порівняно з 2011-м зросло. Тож не дивно, що нині біля собору святої Софії зібралося удвічі більше народу, аніж 24 серпня в парку Шевченка.

І це незважаючи на мороз та заметіль! Як можна було з’ясувати, поспілкувавшись із "прапороносцями" в День Соборності, абсолютна більшість учасників мітингу - реальні прихильники певних політичних сил, привезені автобусами з областей. Крім них, були й "незалежні"учасники маніфестації - таких Київ на подібні виступи дає кілька сотень, і відверті найманці, котрі створюють додаткову масовку. Для таких вартість участі в акції - 40-50 гривень. Зрештою, як і добові для активістів із регіонів.

Загалом, "софійський" мітинг 22 січня справив більше позитивних вражень, ніж негативних. І через досить значну кількість присутніх, і через веселу морозну погоду, і через достатній драйв промовців.

Як можна було побачити з дзвіниці Софії, найбільше прапорів - майже дві третини загальної кількості - були салатово-зеленими, вони належали людям із "Фронту Змін", багатьох з яких ще й вбрали в накидки тих самих кольорів. На другому місці за поширеністю - стяги "Батьківщини". Були також чималі групи прапорів "Свободи", "Нашої України", "УДАРу" Кличка, НРУ, УСДП, "Громадянської позиції", "За Україну!", УРП, Партії захисників Вітчизни, ПРП тощо, повідомляє газета "Україна молода".

Прямо на площі-майдані основні опозиційні партії підписали Угоду про спільні дії об'єднаної опозиції на парламентських виборах 2012 року, продовжує газета "Известия в Украине".

Серед цих кроків: висунення єдиних кандидатів у мажоритарних округах, відмова від взаємної критики, узгоджена робота у виборчкомах, боротьба з фальсифікаціями.

"Це перша перемога демократичних сил, це наша програма спільних дій до і після приходу в парламент. Усе спрямовано на досягнення головної мети - отримання 300 голосів у парламенті", - сказала газеті "Известия в Украине" лідер Української соціал-демократичної партії Наталія Королевська.

Крім неї, угоду підписали й інші лідери опозиційних сил: Олександр Турчинов від "Батьківщини", Арсеній Яценюк від "Фронту Змін", Валентин Наливайченко від "Нашої України", Олег Тягнибок від "Свободи", Микола Катеринчук від "Європейської партії", Борис Тарасюк від Народного Руху і Віталій Кличко від "УДАРу". До них долучилися дрібніші політики.

Перший заступник партії "Батьківщина" Олександр Турчинов запропонував підписати меморандум лідеру партії "Громадянська позиція" Анатолію Гриценку, не давши ознайомитися з документом, повідомляє Костянтин Рильов в статті "Яценюк проти всіх" у газеті "Экономические известия". "Турчинов сказав мені: "Підписуй, як інші, не читаючи". Я відмовився, - сказав екс-міністр оборони України. - Вивчу, прийму рішення. Повинна бути відвертість, прозорість і повага. Цих проблем можна уникнути при нормальному людському спілкуванні".

Українська пропорційно-мажоритарна система виборів дає опозиції шанси вийти на вибори єдиним списком мажоритарним і трьома партійними. За словами Яценюка, це списки його "Фронту Змін", праворадикальної "Свободи" і тимошенківської "Батьківщини". "Це і є предмет нашої угоди", - каже Яценюк, пише газета "Известия в Украине".

"Регіонали" вважають, що опозиціонери не зможуть спокійно розподілити між собою округи, будучи конкурентами для свого електорату. "Не можуть політичні сили, які перебувають на одному електоральному полі, дотримуватися тих постулатів, які вони між собою встановили, - зауважив газеті "Экономические известия" глава фракції Партії регіонів Олександр Єфремов. - Через нетривалий час серед них знову спалахнуть суперечки. Яценюк оголосив, що тільки три політичні сили: "Фронт Змін", "Батьківщина" і "Свобода" представлятимуть опозицію. А як же права решти?"

Політологи впевнені, що опозиція не зможе досягти єдності. Перші конфлікти виникнуть вже під час формування єдиного списку. "В угоді прописані спільні цілі. Провідним гравцям немає сенсу йти за загальними партійними списками. Вони підуть окремо, про що Арсеній Яценюк вже заявив. І під час виборів вони будуть боротися за електорат і поливати брудом опонентів. Виникнуть проблеми і при складанні списку по мажоритарних округах. Наскільки мені відомо, розроблено механізм створення списку, але Кличко з ним не згоден. Усередині опозиції буде дуже висока конкуренція, надто в Галичині. Кожна партія буде висувати свого кандидата. Обов'язково залишаться ображені і підуть як самовисуванці", - розповідає газеті "Известия в Украине" політолог Володимир Фесенко.

Політолог Михайло Погребинський вважає, що опозиції вдасться домовитися по більшості округів: "Їм потрібно перевірити, хто з кандидатів має більше шансів виграти в тій чи іншій області. Це допоможе уникнути конфліктів. Звичайно, з якоюсь частиною округів домовитися не вийде".

Політтехнолог Віталій Бала вважає, що опозиція зможе домовитися про єдиних кандидатів у мажоритарних округах. "Це їхній шанс пройти в парламент", - каже Бала.

"Ретельна соціологія, вивчення кожного округу допоможуть нам показати результат у переважній більшості округів", - говорить газеті "Известия в Украине" заступник голови партії "Фронт Змін" Андрій Пишний. За словами першого заступника голови "Батьківщини" Олександра Турчинова, округи розподілять до кінця лютого.

Відкритим залишається питання: хто замінить лідера опозиції Юлію Тимошенко. "Прагнення Турчинова і Яценюка до лідерства зруйнує єдність опозиції. Це вже викликає невдоволення Кличка, Гриценка та інших, - говорить політолог Фесенко. - Яценюк хотів би, мабуть, зайняти місце Тимошенко, але не як лідер опозиції, а як найбільш рейтинговий кандидат. Кличко для нього конкурент. Королевська теж намагається утвердитися в ролі самостійного лідера. Ця позиція - яблуко розбрату, яке краще не чіпати".

"Це дивна угода між одним лідером, який сидить у в'язниці, і другим, який не вилазить з Адміністрації президента, я маю на увазі Яценюка, - говорить газеті "Экономические известия" Віктор Небоженко, політолог, керівник соціологічної служби Національного інституту стратегічних досліджень при президенті України, директор соціологічної служби "Український барометр". - У них різні статуси: один - у сприятливих умовах, другий навпаки".

За словами експерта, це об'єднання - змова Яценюка і Турчинова проти сентиментальних і недосвідчених - Тягнибока і Кличка. "Адміністрація президента буде підтримувати "Фронт Змін" і тиснути на всіх інших. Це виявиться через кілька місяців, - вважає політолог. - Як тільки оприлюднять прізвища опозиціонерів-мажоритарників, на них відразу наваляться прокуратура, міліція, СБУ, бандити. А "Фронт Змін" ніхто не чіпатиме".

За словами політолога, Арсеній Яценюк грає з владою проти всіх решти, тому ідея створити "опозиційну монополію" не відбудеться. Віктор Небоженко не вважає лідера "Фронту Змін" "засланим козачком". "Просто Яценюку байдужа і опозиція, і влада, він збільшує власну політичну присутність, демонструючи цинічний і ефективний вид політики. Можливо, я на його місці робив би так само", - розговорився політолог.

Журналіст газети "День" Іван Капсамун у статті "Соборність"  спробував відповісти на питання "Що ж показав День Соборності цього року?", визначивши для себе деякі рівні. 

Рівень влади. Звичайно, "спілкування" з опозицією, яке саме по собі дуже важливе для країни, не витримує критики. Можна звинувачувати керівництво країни у формалізмі, але те, що влада застосувала адмінресурс, щоб День Соборності був відзначений в масштабах всієї країни - великий плюс.

Рівень опозиції. А найбільш невдоволені погляди спрямовані в бік опозиції. Чи, виступаючи зі сцени з пишними словесами, хтось із лідерів запропонував порядок денний? Чи були спроби "зазирнути за горизонт", наприклад, в наміри Кремля, які сьогодні більш ніж очевидні? Жоден з опозиційних політиків не прокоментував план Путіна, про який він сьогодні говорить відверто: до 2015 року Україна повинна бути в Євразійському союзі... Історія не прощає такої короткозорості.

Зараз основну опозиційну колону становлять найбільш рейтингові "Батьківщина" і "Фронт Змін", які привернули до себе "Свободу" (має високий рейтинг у західних областях). Ближче до виборів до них, швидше за все, приєднаються й інші дрібні сили. Втім, варто зазначити, що на тлі інших опозиціонерів, що виступали в традиційній ідеалістичній манері, Віталій Кличко говорив мало, але так, що хотілося, щоб він говорив більше.

Як мінімум, його слова були конвертованими: коли Кличко говорив "Як ніхто інший я знаю, що без боротьби перемоги не буває", то для всіх було зрозуміло, що хто-хто, а він знає, як це - перемагати, докладаючи титанічних зусиль. І, незважаючи на те, що Віталій Кличко таки підписав Угоду (із застереженнями), по всьому видно, що на базі його політичної сили "УДАР" формується ще одна опозиційна колона. "УДАР" зараз має найкращу динаміку рейтингового зростання. Але справа не тільки в цьому, а, перш за все, в тому, чи вистачить Кличку політичної мужності кинути виклик - за Юрієм Шевельовим - ворогам Українського Відродження.

Віталій Кличко, лідер партії "УДАР", сказав газеті "День": "Позиція "УДАРу" чітка і зрозуміла - склад майбутнього парламенту будуть визначати не партійні вожді від влади та опозиції, а лише український народ. Ми запропонували колегам по опозиції провести відкриті з'їзди, публічно визначити чіткі критерії для майбутніх кандидатів від опозиції, і, нарешті, відмовитися від помилкового квотного принципу, який поки що привносив у демократичний табір лише сварки".

Своєю думкою з приводу об'єднання опозиції поділилася Наталя Меркулова, політичний оглядач, Дніпропетровськ: "Думаю, що опозиція не зможе об'єднатися, тому що вона дуже різнорідна. Зближує ці партії тільки наявність спільного супротивника - Партії регіонів, але щодо решти у них мало спільного. Наприклад, я важко уявляю собі союз ліберального Яценюка і радикального Тягнибока, адже у них різні ідеологічні платформи. Крім того, опозиційні партії різні за своєю політичною вагою та підтримкою виборців. З одного боку, є "важковаговики" - "Батьківщина" і "Фронт Змін" , а з другого - скромні "політсили" Катеринчука, Кармазіна, Гриценка.

Об'єднання з подібними партнерами навряд чи щось додасть на виборах партіям, які мають діючі структури на місцях. Тут хоч додавай, хоч множ, результат буде нульовий. Уявити собі, що всі опозиційні партії зіллються в одну мегапартію і сформують спільний список кандидатів у депутати Верховної Ради, - практично неможливо. Інша річ, якщо опозиційні партії спробують поділити мажоритарні округи і домовитися про підтримку єдиних опозиційних кандидатів, які виступлять проти кандидатів від партії влади. Зробити це буде непросто, але, в принципі, можливо. Однак на цьому шляху буде безліч перешкод.

Досить згадати, як опозиція намагалася об'єднатися за часів президентства Леоніда Кучми, коли також була змішана виборча система і депутатів парламенту обирали як за партійними списками, так і по мажоритарних округах. Єдності опозиції тоді спостерігалося мало. Кажуть, що курчат по осені рахують. Думаю, до цього терміну ми переконаємося в тому, що очікування щодо об'єднання опозиції були занадто оптимістичними".