Вихідними в Хімкинському лісі пройшов політичний фестиваль опозиційного спрямовання під назвою "Антиселігер". Іноземні ЗМІ розходяться в своїх оцінках - це стосується і кількості учасників, і події як такої.

The Washington Post починає з екскурсу в історію: "Після короткого періоду загравання з розширеними свободами в перші роки після падіння Радянського Союзу... росіяни обміняли вільні вибори і ЗМІ на зрослу економічну безпеку. Люди, які в роки радянських репресій до хрипоти обговорювали політику в стінах своїх кухонь, замовкли, вийшли з-за столу і зайнялися замість усього цього переробленням тих самих кухонь. Але от молоде покоління заговорило знову".

"Замість того щоб організовувати чергову правозахисну або екологічну акцію протесту (вони рідко бувають дозволеними і, на думку багатьох, нічого не дають), в п'ятницю активісти розташувалися в Хімкинському лісі. Розваги та просвітницькі заходи - з музикою, лекціями і дебатами - тривали до понеділка", - йдеться в статті. За словами Кеті Леллі, яка побувала на "Антиселігері", відповідей на одвічні питання "Хто винен?" і "Що робити?" присутні, можливо, не знайшли, але "розходилися з новими ідеями й наново надбаним відчуттям перспективи". У таборі опозиції, стверджує вона, панував "дух Вудстока".

"Ми пишаємося тим, що зібрали багато людей з безліччю незбіжних поглядів, і вони говорили і слухали одне одного... Коли всі навчаться захищати свої права, влада зміниться", - цитує Леллі лідера руху "На захист Хімкинського лісу", одну з організаторів форуму Євгенію Чирикову. Інший її співрозмовник, педіатр із Сиктивкара Олексій Симонов подолав довгий шлях, щоб знайти в Хімкинському лісі "позитивну енергію". 86-річний ветеран Володимир Чудов їхав на "Антиселігер" з п'ятьма пересадками з іншого кінця міста: "Я хотів побачити приємні обличчя. Це не так і часто буває", - сказав він.

"Антиселігер" нагадав Юлії Йоффе довідник "Хто є хто в російській опозиції". Вона ділиться своїми враженнями у блозі на сайті журналу The New Yorker. "З пакетом абрикосів" прийшла голова російського відділення Transparency International Олена Панфілова, "допікав Навального з приводу його політики" молодий журналіст і активіст Роман Доброхотов. Також були помічені інтернет-діяч Антон Носик, глава "Лівого фронту" Сергій Удальцов, лідер забороненої ДПНІ Олександр Бєлов та учасники низки інших організацій - НБП, Сахаровського руху, ФАР. "Яблуко", що репрезентувало російських лібералів у парламенті доти, "доки не його не вичавила путінська вертикаль влади", відповідало за харчування.

В цілому захід здався журналістці "хай і хаотичним, але веселим - і досить конструктивним для руху, який, як висловилася Чирикова, нагадує дитину, мало не задушену в колисці". У ролі "несподіваного гостя" виступив Сергій Миронов, донедавна - глава "Справедливої ​​Росії" і спікер "кишенькової" Ради Федерації. "Дощу не було, і Миронов не танцював", - натякає Йоффе на танець під дощем у виконанні президента РФ Дмитра Медведєва на "Селігері-2010". Миронов розкритикував рух "Наші", порівнявши його учасників з хунвейбінами. "Звучить досить банально в устах людини, чия робота полягає в критиці Кремля, його працедавця", - коментує Йоффе.

Замість "інтенсивних занять з аеробіки під технопоп" на "Антиселігері" був майстер-клас з самооборони від чемпіона світу з боїв без правил Павла Болоянгова - "небезкорисного вміння для активістів та журналістів, чиїх колег б'ють і вбивають за те, що вони роблять свою справу... Коли я стояла в Хімкинському лісі, знімаючи спаринг Болоянгова і Навального, у мене було відчуття, що я, можливо, роблю якийсь похмурий сувенір на майбутнє", - висновує Йоффе.

Строкатий натовп російських опозиціонерів, які зібралися на вихідних у Хімкинському лісі, "об'єднує лише одне: надія на політичну смерть Володимира Путіна", - пише німецький журнал Der Spiegel. Перед кореспондентом видання Бенджаміном Біддером "Антиселігер" постав "гібридом піонерського табору і "Куточка ораторів "у лондонському Гайд-парку".

Серед тем, що порушувалися на форумі, - успіхи в розвитку "електронної демократії" і роль соціальних мереж. На думку політолога Станіслава Бєлковського, авангарду в "два мільйони осіб, що мають зв'язок по Інтернету, має вистачити" для революції. "Проблема в тому, - продовжує Біддер, - що непросто, судячи з усього, було зібрати в Хімкинському лісі навіть півтори тисячі учасників". Втім, і це, за словами автора, "чимало в масштабах російської опозиції", в середовищі лідерів якої до того ж немає єдності. (Зазначимо, що дані про кількість присутніх різняться: за оцінками The Washington Post, їх було дві тисячі, The New Yorker нарахував три тисячі).

Денис Білунов, один з організаторів "Маршів незгодних", визнає: "Має бути чітке розуміння, що нам необхідно співпрацювати і з тими, кого ми, можливо, на дух не переносимо, якщо вони поділяють наші цілі". На думку Біддера, шансів на те, що цю ідею буде реалізовано на практиці, обмаль.