В центрі Любліна буде встановлено майже 6-метровий пам'ятник полякам, які загинули під час так званої Волинської трагедії у 1939 – 1947 рр.

Як повідомляє "Польське радіо", ініціатори встановлення пам’ятника вважають, що він має послужити примиренню поляків і українців.

За інформацією видання, міська рада ухвалила остаточне рішення і дала згоду на встановлення монумента.

"Це сигнал для всієї Польщі, який свідчить про те, що час мовчання про "Волинський злочин" закінчився. Ми повинні сказати правду, схилити голови, віддати данину пам'яті жертвам і будувати дружні відносини з нашими українськими сусідами. Цей пам'ятник буде служити примиренню з українцями. Ми станемо тут всі разом – поляки і українці, помолимося і скажемо: "ніколи більше", - заявив голова громадського комітету будівництва пам'ятника Здзіслав Когуцюк.

Повідомляється також, що пам'ятник буде встановлено влітку наступного року.

Його вартість становить майже 12 тисяч євро (або 50 тис. злотих). Наразі збір коштів на встановлення пам’ятника триває і вже вдалося зібрати кілька тисяч злотих.

На пам'ятнику буде написано: "на честь поляків Волині і південно-східних територій Польщі, жертв геноциду, здійсненого по відношенню до поляків українськими націоналістами в 1939 - 1947 рр." На пам'ятнику будуть вирізані людські обличчя, а також православні та католицькі хрести. Автором монумента є місцевий муляр Вітольд Марцевич.

Раніше український та польський інститути національної пам’яті постановили створити спільну комісію істориків, яка досліджуватиме Волинську трагедію.

Довідка

Волинська трагедія 1943 року - конфлікт, що супроводжувався масовим знищенням етнічного польського цивільного населення на територіях Генерального округу Волинь-Поділля, які до вересня 1939 року перебували під керуванням Польщі. Конфлікт почався в березні 1943 року й сягнув піку в липні того ж року.

Відповідні дії польської сторони, початі з кінця літа 1943 року, призвели до значних жертв серед українського цивільного населення.

До трагічних подій на Волині та Східній Галичині 1943-1944 років в Україні та Польщі різне ставлення. Польська сторона покладає відповідальність за вбивства цивільного населення тільки на ОУН і УПА, а українська наполягає на взаємній відповідальності за ці злочини обох сторін та врахуванні зовнішніх чинників. Польські історики переконують, що в результаті етнічних чисток життя втратили 100-130 тисяч поляків і 5-15 тисяч українців. Натомість в Україні кажуть про кілька десятків тисяч вбитих поляків та більш ніж десять тисяч українців.

За інформацією Центру досліджень визвольного руху, у 1942-1947 роках тривала "Друга польсько-українська війна", яка розпочалася у рамках Другої світової війни. Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщина, Волинь, Галичина), на яких українці хотіли створити власну державу, а поляки бажали відновлення довоєнних кордонів. Проте питання кордонів вирішилося після Другої світової без участі українців і поляків, після чого комуністична влада Радянського Союзу і Польщі насильницьким шляхом змінила етнічну конфігурацію західноукраїнських і східнопольських територій.

За матеріалами "Вікіпедії", Волинська трагедія (польською Rzeź wołyńska, "Волинська різанина") - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, вчинені УПА і польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту і радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

У традиційній польській історіографії тенденційно сприймається як етнічна чистка тільки польського населення; в українській - як "дія у відповідь на звірства поляків стосовно українських громадян".

Восени 1942 року німецька влада почала виселяти з території українсько-польського прикордонного коридору поляків, і на їхнє місце заселяти німців і українців. У відповідь АК знищила кілька сотень представників української сільської еліти. За це у липні 1943 року УПА почала каральні акції проти мирного польського населення.

За підрахунками деяких польських фахівців, під час цієї трагедії з польського боку загинуло щонайменше 35 тисяч осіб (здебільшого польських селян), прізвища 18 тисяч з них встановлено, з українського боку на Волині загинуло до кількох тисяч осіб. Кількість загиблих українців на всіх територіях українсько-польського конфлікту, включаючи Волинь, сягає 21-24 тисячі осіб.

За підрахунками Степана Макарчука, загальні втрати серед цивільного українського населення Волині під час Другої світової війни склали близько 120 тисяч осіб. (Це без втрат убитих на фронті 70 тис та убитих в ході радянських каральних акцій проти повстанців та підпільників УПА — 45 тис осіб.) Водночас, на думку Макарчука, скільки з цих 120 тис. осіб загинули від рук поляків визначити важко, оскільки більшість злочинів у радянські часи "списували" на німців, зокрема й масові вбивства українців, здійснені польськими колаборантами у формуваннях допоміжної поліції.

За даними Польського інституту пам'яті IPN, у результаті масових акцій до примушення поляків залишити територію нинішньої Волинської області України, яка тоді входила до складу Польської держави, що розпочалися у липні 1943 року, від рук українців загинуло близько 100 тисяч поляків.

Українські історики вважають завищеними оцінки своїх польських колег, зазначаючи, що у результаті цих подій від рук поляків також гинули українці.

Найвідомішою різнею українців, організованою поляками була Холмська трагедія. Так, у березні 1944 р. репресії поляків проти українського населення етнічних українських земель за Бугом набули масового характеру, через що цей час в історії України дістав навіть назву "чорного березня".

Активізації спалення українських сіл і вбивств українців сприяло визволення Польщі від німецьких окупантів та юридичне закріплення Холмщини, Надсяння, Лемківщина та інших земель у складі Польщі. Лише в Грубешівському повіті польські націоналісти спалили 52 українських села і вбили не менше чотирьох тисяч людей. Ці події "логічно" завершилися вересневою угодою уряду Української РСР і Польського комітету національного визволення "Про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР". Депортації українців тривали аж до 1947 року, до сумнозвісної акції "Вісла". За різними оцінками з Польщі було депортовано від 600 тис до 1 млн українців.