Обидві справи - Pussy Riot і Wikileaks - об'єднує, за словами їхніх фігурантів, бунт проти догм і боротьба проти брехні можновладців, пишуть ЗМІ. Тиск громадськості все ж забезпечив підтримку дівчатам, про що "західний дисидент" Ассандж може тільки мріяти. Російська опозиція намагається використати вирок учасницям групи і роковини путчу 1991 року для мобілізації сил перед осінніми акціями.

Наявність тільки двох підходів - добре чи погано - до вироку Pussy Riot не дає можливості вдатися до більш глибоких роздумів про подію, пише на сторінках Le Nouvel Observateur Паскаль Боніфас, директор Інституту міжнародних і стратегічних досліджень. Засудження на два роки колонії учасниць Pussy Riot призвело до появи численних коментарів, які в основній масі звелися до маніхейства, говориться в статті.

"Якщо ми хочемо допомогти розвиткові громадянського суспільства в Росії й домогтися більшої поваги до громадянських свобод, чи повинні ми фокусуватися на цих співачках? Що сталося б з панк-групою, якби вона провела заборонений концерт в Нотр-Дамі або іншому соборі, синагозі або мечеті у Франції, в місці відправлення культу у США? "- запитує Боніфас.

Деякі журналісти, що поспішили стати на захист Pussy Riot, висловлюються набагато більш стримано щодо долі Джуліана Ассанджа. Або взяти ПАР, продовжує автор: оскільки уряд цієї країни користується прихильністю Заходу, ніхто не висуває звинувачень після вбивства силами правопорядку 34 шахтарів - учасників страйку. "Неважко уявити, що б сталося, якби російська поліція вбила 34 маніфестанти", - зауважує дослідник. Реакція російської влади на справу Pussy Riot неадекватна, але деякі коментарі були такими ж, підсумовує автор.

"Синхронна несправедливість" - так назвала коментар в Der Standard Маша Дабич. "Суть справи Джуліана Ассанджа полягає не тільки в обвинуваченні у згвалтуванні - в цьому вже немає сумнівів з огляду на колосальні зусилля Великобританії, Швеції, Еквадору та інших держав. Настільки ж ясно, що в показовому процесі проти Pussy Riot мова йде не тільки про ображені релігійні почуття ", - йдеться в статті.

"Обидві справи об'єднує, за словами їхніх фігурантів, бунт проти догм, боротьба проти брехні можновладців, прагнення до правди. Так, Надія Толоконникова у заключному слові послалася на російського нобелівського лауреата Олександра Солженіцина і заявила, що вірить, що слово врешті-решт пробиває бетон. Віра в могутність слова, в розкриття справжнього стану справ була рушійною силою і для проекту Wikileaks ", - розмірковує автор.

Дабич відзначає, що Pussy Riot підтримали знамениті політики, діячі культури та активісти, в той час як Ассандж "може тільки мріяти про підтримку настільки значущих осіб". Думка про "західного дисидента" може викликати здивування, але як ще назвати людину, котра шукає політичного притулку зі страху за своє життя? - йдеться у публікації.

"Три молоді жінки отримали по два роки в'язниці, що є драконівським і невідповідним покаранням, але все ж таки менше, аніж загрожувало спочатку - сім років. Можна припустити, що тиск громадськості в межах країни і за її межами забезпечив підтримку обвинуваченим, - пише Дабич. - Що ж буде з Джуліаном Ассанджем, поки що неясно. Лишається надія, що і в цьому випадку сприйняття суспільства зможе гарантувати мінімальні конституційні стандарти".

На гітарі американського співака Вуді Гатрі значилося: "Ця машина вбиває фашистів", - пише оглядач El Pais Карлос Бойєр. Щоравда, Гатрі - видатний автор пісень і легендарна постать - любив випити, зауважує автор. На його думку, тільки сп'яну можна повірити, що пісні здатні викорінити фашизм.

І все ж предостатньо трагічних історій, коли абсолютна влада ламає життя трубадурам. У Чилі люди Піночета розстріляли співака Віктора Хару, ірландка Шинейд О'Коннор "ледь не лінчували" після того, як вона на концерті розірвала портрет Папи римського Іоанна Павла II.

"Кара і бойкот, яким піддалася полум'яна ірландка, відповідали канонам демократії порівняно з тим, що трапилося з юними панк-рокерками, чия пісня зачепила священне самолюбство Путіна", - пише Бойєр. - Цар вирішив, що мінімальне покарання за пісню з випадами на адресу його недоторканною персони - два роки в'язниці".

На думку автора, дівчата легко відбулися: "Коли Путін очолював КДБ, панкушки, ймовірно, були б виявлені у Волзі або постаріли б у сибірській в'язниці. Нині ж заведено хоч почасти дотримуватися пристойності".

Супротивники Кремля в неділю критикували Володимира Путіна в ході мітингу, присвяченого річниці провалу путчу 1991 року, пише Le Nouvel Observateur. Учасники акції висловлювали, зокрема, обурення вироком у справі Pussy Riot. "Ситуація з демократією виразно гірша, аніж вона була, скажімо, 15 років тому", - вважає 31-річний Іван Преображенський. "Ми рухаємося до авторитаризму і тоталітаризму", - говорить Іван, в очах якого вирок у справі Pussy Riot є частиною заходів, спрямованих на придушення опозиції.

У світлі світової критики процесу по справі Pussy Riot керівники опозиції сподіваються, що більше росіян вийдуть на вулиці для участі у мітингах, призначених на наступний місяць, додає видання.

Прихильники Pussy Riot використовують чергове грубе порушення закону путінським режимом, аби вдихнути нову силу в протестний рух, і, безумовно, вони виграють від міжнародної уваги, яку цей суд уже привернув, пише The Wall Street Journal. У п'ятницю з Москви пішли репортажі про жорсткі зіткненнях і арешти активістів біля будівлі суду, повідомляє журналістка.

Переклад InoPressa