Політологи оцінюють протестний рух у регіоні як серйозне випробування для арабського світу, Ізраїлю та США і прогнозують його розростання. У молоді, що здійснила революції в Тунісі та Єгипті, немає політичної програми, тому так потрібні досвідчені політики типу аль-Барадеї. Ізраїль "тремтить" від думки, що на місце Мубарака можуть прийти "Брати-мусульмани", пишуть ЗМІ.

"Необхідно позбавитися упередженої ідеї про загальну "арабську революцію", - пише в газеті Corriere della Sera французький політичний журналіст і філософ Бернар-Анрі Леві. "Поза всяким сумнівом, деспотизм Мубарака так само огидний, як і деспотизм Бен Алі. Хіба в Єгипті не казали, що єдине місце, де можна відкрити рота, - це кабінет дантиста?" - пише автор статті. Але "Мубарака не можна порівнювати з Бен Алі: він чинитиме значно жорсткіший опір. Режим Бен Алі був поліцейським режимом, натомість режим Мубарака - це військова диктатура. Єгипетська армія - це не армія Тунісу: вона породила режим Насера, була опорою Садата, сьогодні вона - основа не тільки держави, а й частини суспільства".

"При цьому було б абсурдним заперечувати, що рівень зрілості туніського народу, його політичної культури, його рівня грамотності набагато вищий, ніж у Єгипті, - йдеться далі в статті. - Нарешті не варто забувати, що над Єгиптом тяжіє тягар ісламського радикалізму: "Брати-мусульмани" в Каїрі до останнього часу виявляли крайню обережність, але правда і те, що вони мають велику політичну вагу і з вечора 27 січня брали участь у всіх маніфестаціях. Отож не можна недооцінювати небезпеку, що "Брати" скористаються падінням Мубарака, і в перспективі Єгипет, що тяжіє до державного фундаменталізму, може перетворитися для сунітів на те, чим для шиїтів став Іран. Все це означає, що повстанці в Каїрі мають двох ворогів: Мубарака і "Братів-мусульман", - пише Леві.

Єгипту Мубарака більше не існує. Державу біля берегів Нілу чекають непрості часи. Про шість можливих сценаріїв розвитку політичної ситуації розмірковує кореспондент Berliner Zeitung Мартіна Дорінг.

"Молоді активісти, підтримуючи зв'язок через Facebook і стільникові телефони, організували в Єгипті справжню революцію. Сьогодні нечисленна акція протесту перетворилася на народний рух. Гасла молоді підтримують представники практично всіх вікових груп. На цьому тлі президенту Мубараку доводиться побоюватися підтримки опозиції з боку традиційно сильних профспілок, а також військового керівництва, яке вже висловило солідарність з вимогами демонстрантів", - пише журналістка.

Існує шанс, що владу переберуть у свої руки військові. Подібний варіант сприймають переважно представники старшого покоління, надто якщо він підноситься як перехідний. Питання тільки в тому, чи зможуть військові вибудувати громадянськиий режим, не скочуючись до військової диктатури, йдеться в статті.

А що стосується так званого турецького варіанту, коли формується громадянський тимчасовий уряд, а військові виступають гарантом стабільності системи, то, з одного боку, пише Дорінг, він, безсумнівно, знайде підтримку на Заході. З іншого - стабільність подібної системи залежатиме переважно від того, чи увійдуть до нового кабінету "Брати-мусульмани". Інакше не уникнути нових заворушень - і тоді цей сценарій буде найгіршим з усіх.

Імовірність того, що після відходу Хосні Мубарака з поста президента Єгипту на його місце прийдуть сили, в яких домінують "Брати-мусульмани", наводить на ізраїльтян жах, пише The Guardian. У цьому випадку одним з перших кроків режиму, прогнозує автор статті Джонатан Фрідленд, стане розрив договору з Ізраїлем - на догоду вимогам тих на площі Тахрір, хто, за повідомленнями, скандував: "Мубарак, забирайся до свого Тель-Авіва". Єгипетські війська більше не охоронятимуть тунелі на кордоні з сектором Гази, й ХАМАС зможе імпортувати скільки завгодно зброї, навіть з Ірану. Каїр перестане бути посередником між Ізраїлем і ХАМАСом.

Карта раптом зміниться, і Ізраїль опиниться в ісламістському оточенні: "Хезболла" на півночі (у Лівані), ХАМАС на заході (в секторі Гази) і "Брати-мусульмани" на півдні (на Синайському півострові). І це ще не все: якщо Єгипет анулює договір 1979 року, стратегічний оплот безпеки Ізраїлю, як і його самосвідомість у регіоні, буде підірвано.

"Як показали події останніх днів у Тунісі, Йорданії, Ємені, а також у Єгипті, жодна диктатура не може триматися вічно. А якщо ці режими ненадійні, з ними не можна розраховувати на мир, - пише Фрідленд. - Звичайно, угоди з Анваром Садатом, а потім з Мубараком дали свої плоди - але набагато більшою винагородою був би мир Ізраїлю з єгипетським народом, підкріплений справжньою угодою. Така й тільки така угода могла б протриматися довго".

На думку політолога Фолькера Пертеса, спеціаліста з Близького Сходу і директора берлінського Фонду науки та політики, молоде арабське населення, що стало рушійною силою останніх подій у Тунісі та Єгипті, пробило "стіну страху", але не має поки що своєї політичної програми. Тому сьогодні в країні дуже потрібні такі досвідчені політики з міжнародною популярністю, як Мухаммед аль-Барадеї. Інтерв'ю з експертом публікує австрійська газета Der Standard.

Як стверджує експерт, "Брати-мусульмани" практично проспали революцію: вони були до неї так само мало готові, як і сам режим. "Брати-мусульмани" є популістською організацією, зацікавленою в розширенні свого базису, але не прагне будь-якою ціною втілити екстремістські ідеї. Сьогодні їхні ісламістські гасла непопулярні, і тому вони лише пасажири, але не машиністи в цьому потягу", - вважає політолог.

Водночас Пертес звертає увагу на особливу роль молодого покоління у майбутньому розвитку Єгипту. "Поки що це радше покоління, а не політична група", - вважає він. "У них немає програми, вони концентруються лише на вимозі відставки Мубарака. Тому багато хто з них задоволені, що існують такі люди, як аль-Барадеї, здатні сформулювати вимоги. Це покоління в арабському світі в майбутньому назвуть "Покоління-2011" - так само, як ми в Європі говоримо про Покоління-68". Втім, підкреслює експерт, це не означає, що подібним чином попадають й інші автократичні режими - в Саудівській Аравії або ОАЕ.

Професор Центру політичних досліджень і радник уряду Індії з питань міжнародної безпеки, тероризму та контролю над озброєннями Брахма Челлані в інтерв'ю El País, оцінюючи ситуацію в Єгипті, зазначив, що "це дуже серйозна криза для арабського світу та Сполучених Штатів". "Це бунт вулиці, в якому молоді люди вихлюпують свій розпач і ненависть проти палаців, де ховаються тирани, що ними правлять", - сказав експерт, причому "вулиця налаштована антиамериканськи, а палаци мають підтримку Сполучених Штатів".

У той же час Челлані зазначив, що не йдеться про повстання мусульман проти Заходу. "Арабський світ переживає політичний підйом, в основі якого - обурення корумпованими правителями і прірвою між владою та молоддю, яка не має майбутнього". Челлані переконаний, що "протистояння вулиці і палаців пошириться у Північній Африці та на Близькому Сходу і дійде до Пакистану". "Через 10 років протести змінять обличчя деспотичних режимів. З більшістю з них, включаючи саудівську монархію, буде покінчено", - заявив експерт.

"У такій вибухонебезпечній ситуації у правлячих династій мало шансів вижити, - вважає Челлані. - Деспотизм - це скороварка без запобіжного клапана: як тільки всередині починається кипіння, вибуху вже не запобігти. Виходу немає. Демократія, навпаки, має запобіжний клапан, через який можна випустити пару обурення".